16. Соціологія виникла як наука:

а) в період античності;

б) в ХVII ст.;

в) після ІІ світової війни;

г) в першій половині ХІХ ст.;

д) на початку ХХІ ст.

17. Основоположником соціології вважається:

а) М. Вебер;

б) Е. Дюркгейм;

в) О. Конт;

г) К. Маркс;

д) Ф. Енгельс.

18. Англійський мислитель хvii ст. Т. Гоббс розробив теорію:

а) соціальної нерівності;

б) ідеальної держави;

в) відчуження;

г) суспільного договору;

д) постіндустріального суспільства.

19. Французький просвітник (1689–1755), автор вчення про поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову; виділив три види законів (цивільні, карні, політичного устрою), поділив держави відповідно до 3 форм правління (монархії, деспотії, республіки); установив залежність форм правління від природно-кліматичних і географічних умов, розміру території, чисельності її населення:

а) Ж. Ж. Руссо;

б) Ш. Л. Монтескʼє;

в) Д. Дідро;

г) Вольтер;

д) Ж. Мельє.

20. Відносини будуються на основі особистісної відданості індивідів політичному лідерові, в обдарованості якого народ переконаний?

а) органічний;

б) легальний;

в) традиційний;

г) харизматичний;

д) афективний.

Соціологія. Тестове завдання 10

1. Провідна школа сучасної західної соціології, представники якої розробляли соціальну проблематику міста, здійснювали аналіз соціальної структури американського суспільства, досліджували міжрасові та міжетнічні відносини:

а) Чиказька;

б) Нью-Йоркська;

в) Вашингтонська;

г) Гавайська;

д) Аляскінська.

2. Теорія символічного інтеракціонізму – це:

а) концепція сучасної західної соціології, яка розвиває положення К. Маркса про неминучий конфлікт між соціальними класами. Сучасні представники, як Р. Дарендорф, надають більше значення проблемі розподілу влади, ніж економічним чинникам;

б) концепція сучасної західної соціології. Її представники (Р. Мертон, К. Девіс) виступають послідовниками Г. Спенсера і розглядають суспільство як систему взаємозалежних частин, кожна з яких має вплив на функціонування цілого;

в) концепція сучасної західної соціології, представники якої (М. Вебер, Т. Парсонс) пояснюють різноманітні соціальні явища через суб’єктивну рефлексію учасників дій;

г) концепція сучасної західної соціології. Її представники (Дж. Мід, М. Кун) розглядають взаємодію між людьми як безперервний діалог, у процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них;

д) концепція сучасної західної соціології, представники якої – переважно вихідці єврейських родин – розробляли, спираючись на неомарксизм, антифашистську проблематику досліджень.

3. Хто з видатних соціологів виділяв примітивну (воєнну) та індустріальну держави як соціально-історичні форми розвитку соціального організму?

а) О. Конт;

б) Г. Спенсер;

в) К. Маркс;

г) Е. Дюркгейм;

д) З. Фрейд.

4. Як згідно з поглядами М. Вебера називається тип соціальної дії, спрямованої звичаями та звичками?

а) емоційна;

б) цілераціональна;

в) регулятивна;

г) цінніснораціональна;

д) афективна.

4. При якому типі легітимного панування згідно з концепцією М. Вебера людина підпорядковується не людині, а законам?

а) органічний;

б) легальний;

в) традиційний;

г) харизматичний;

д) афективний.

6. Дія, яка здійснюється лише з метою вираження емоцій, не орієнтована на оцінку інших або свідомий вибір мети, називається:

а) цілераціональною;

б) ціннісно-раціональною;

в) традиційною;

г) афективною;

д) психологічною.

7. Який методологічний підхід до вивчення суспільства в соціології базується на таких методах, як експеримент та спостереження?

а) феноменологічний;

б) діяльнісний;

в) позитивістський;

г) постмодерністський;

д) біхевіористський.

8. Античний філософ (427 – 347 рр до. н. е.), автор концепції ідеальної держави, на чолі якої були філософи, яку сформулював у працях «Політика», «Держава», «Закони»:

а) Демокріт;

б) Платон;

в) Аристотель;

г) Софокл;

д) Піфагор.

9. Французький мислитель ХVIII ст.Ж.-Ж. Руссо сформулював теорію:

а) соціальної нерівності;

б) ідеальної держави;

в) відчуження;

г) суспільного договору;

д) постіндустріального суспільства.

10. Представники цієї соціологічної школи кінця ХІХ – початку ХХ ст. зводили закономірності розвитку людського суспільства до закономірностей біологічної еволюції і принципів природного добору і боротьби за існування:

а) географічної;

б) расово-антропологічної;

в) органічної;

г) соціал-дарвіністської;

д) інстинктивізму.

11. Виділив у структурі особистості такі компоненти, як «Воно», «Я» і «Над-Я»:

а) О. Конт;

б) Г. Спенсер;

в) Т. Парсонс;

г) П. Сорокін;

д) З. Фрейд.

12. Філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань:

а) неоплатонізм;

б) томізм;

в) утопізм;

г) позитивізм;

д) неокантіанство.

13. Автором некласичного методу соціології – методу розуміючої соціології – був:

а) О. Конт;

б) Г. Спенсер;

в) К. Маркс;

г) Г. Тард;

д) М. Вебер.

14. Вчення про кінець світу:

а) агностицизм;

б) атеїзм;

в) конкордат;

г) провіденціалізм;

д) есхатологія.

15. Італійський політичний діяч, історик (1469–1527), автор твору «Государ», в якому стверджується, що обов’язки держави полягають в захисті майнових і особистих прав громадян, вираженні інтересів громадянського суспільства:

а) Т. Кампанелла;

б) В. Фічіно;

в) Н. Макіавеллі;

г) Б. Спіноза;

д) У. Еко.

16. Стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов’язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже:

а) атараксія;

б) аномія;

в) емансипація;

г) еманація;

д) фізіогномія.

17. Соціологія – це наука про соціальні факти – ідеї, норми, цінності, вироблені колективною свідомістю людей. Їх вплив на людей здійснюється через соціальні інститути. Так вважав:

а) Е. Дюркгейм;

б) О. Конт;

в) Е. Фромм;

г) З. Фрейд;

д) Дж. Морено.

18. Автор першого українського підручнику з соціології – «Загальна соціологія» (1929 р.):

а) М. Грушевський;

б) М. Шаповал;

в) Ф. Вовк;

г) М. Драгоманов;

д) С. Подолинський.

19. Доброчинність є найгіршим засобом здійснення влади, адже вона тримається на дуже хиткій основі – людській вдячності. Проте й силу слід використовувати нечасто, щоб страх не переріс у ненависть, бо тоді правителя ніщо не врятує від обурених мас. Правитель має поєднувати обидва засоби, але добро роздавати по краплі, щоб підлеглі завжди могли бути вдячні правителеві, а карати повинен одразу й жорстоко, бо одномоментна жорстокість сприймається краще, ніж розтягнута у часі. Так вважав:

а) Ф. Бекон;

б) Дж. Локк;

в) Ж.-Ж. Руссо;

г) Н. Макіавеллі;

д) Ш.-Л. Монтескʼє.

20. Філософсько-етичне вчення і школа давньогрецької філософії, заснована в Афінах, яка досить широко впливала на свідомість мислителів наступних етапів еллінської епохи та Стародавнього Риму. Згідно з вченням представників цієї школи, найвищим благом є насолода життям, що передбачає відсутність фізичного болю й тривог, позбавлення страху перед смертю й богами (атараксія):

а) макіавеллізм;

б) неоплатонізм;

в) епікурейство;

г) моїзм;

д) легізм.