24. Гіпотеза життєвого циклу Франко Модільяні.

Відповідно до теорії «життєвого циклу» італійського вченого Ф. Модільяні:

1. Дохід коливається протягом життя людини. Тому в молодості люди беруть в борг, розраховуючи на високі заробітки в зрілості, після виходу на пенсію споживання забезпечується накопиченими заощадженнями попереднього періоду.

2. Основною причиною коливання доходу є вихід на пенсію, коли відбувається значне зниження доходів. Тому, щоб не знизити різко рівень споживання, більшість людей відкладають кошти до моменту виходу на пенсію.

Розглянемо, як впливає стимул до заощадження на функцію споживання.

допустимо, що якийсь споживач передбачає:

- Прожити років - Т;

- Має в своєму розпорядженні багатством - W

- Очікує отримати дохід - Y;

- До моменту виходу на пенсію планує пропрацювати років - R.

Ресурси, якими споживач має протягом життя, складаються з початкового багатства (W) і (R x Y) доходу.

При цьому ми не враховуємо відсоток на заощадження, т. Е. Відволікаємося від ставки відсотка.

Оскільки W + R x Y розподіляється рівномірно по Т років, то щорічно споживається:

 Можна записати, що функція споживання для раціонального споживача виглядає як:

 Наприклад, якщо споживач передбачає прожити ще 60 років, пропрацювавши 30 років, то Т = 50, R = 30. Отже, на індивідуальному рівні функція споживання буде виглядати: С = 0,02 W + 0,6Y, т. Е. Споживання залежить від рівня доходу і розміру початкового багатства.

Сукупна функція споживання для економіки виглядає так:

де м- гранична схильність до споживання у накопиченому багатством; - Гранична схильність до споживання за доходом.

Модель була перевірена на статистичних даних в 1963 р, і функція споживання для економіки країни виглядала наступним чином: C = 0,06W + 0,7Y.

Франко Модільяні за свій внесок в науку отримав в 198б р Нобелівську премію.

Функція споживання Модільяні протягом життєвого циклу передбачає, що середня схильність до споживання:

 Результати, отримані Модільяні і Андо, були обнадійливими, проте в подальшому з'ясувалося, що старі не витрачають зроблені заощадження повністю.

Економісти виділяють наступні причини, які спонукають людей похилого віку залишати спадок: з альтруїзму (Робер Барро); як інструмент впливу на дітей (Бернхейм, Шлейфер та ін.): ненавмисність спадщини, так як людям невідомо, скільки років вони проживуть: багатство не заради майбутнього споживання, а заради престижу.

З гіпотези життєвого циклу був зроблений важливий висновок про те, що програми соціального забезпечення (наприклад, доплати до пенсій) призводять до зменшення заощаджень людей середнього віку, оскільки їм не потрібно буде багато зберігати, щоб забезпечити адекватний рівень споживання в старості.

Кобилецький

25. Гіпо́теза пості́йного дохо́ду м. Фрідмана

Гіпо́теза пості́йного дохо́ду — гіпотеза, яка припускає, що споживання залежить від постійного доходу, який люди очікують отримувати в середньому за весь період свого життя від трудової діяльності і накопичених активів.

Гіпотеза постійного доходу М. Фрідмана твердить, що гранична схильність до споживання доходу вища для постійного доходу, ніж для тимчасового доходу.

Що ж таке постійний дохід?

Нехай споживач робить припущення щодо двох періодів часу: сьогодні і завтра. У моделі двухперіодне міжчасового вибору зрівняємо дисконтовані поточні доходи за два періоди з дисконтованим постійним доходом:

де У - постійний дохід; У1іУ2 - поточний дохід у першому і другому періодах; г - реальна ставка відсотка.

Вираз справа характеризує мінливий межчасовий дохід. Вираз зліва показує перевагу споживача у вигляді міжчасового постійного доходу такий же сукупної величини.

У попередніх параграфах ми стикалися зі ставкою відсотка; '. Тут з'являється нове позначення р

Ті ставки відсотка, які ми бачимо, коли звертаємося в банк за кредитом або коли відкриваємо депозитний рахунок, а також всі ті ставки, які публікує ЦБ країни, носять назву номінальної ставки, оскільки вони характеризують номінальну суму грошей, яку власник рахунку може отримати, а позичальник повинен віддати після закінчення певного періоду часу.

Але власника грошей цікавить не тільки номінальна сума, але і реальна купівельна спроможність одержуваних або віддаються купюр. Реальна купівельна спроможність процентного доходу і називається реальною ставкою відсотка.

Співвідношення між номінальною і реальною ставками відсотка виражається формулою Фішера2

де л - темп інфляції.

На основі цієї формули ми можемо отримати значення постійного доходу:

Таким чином, постійний дохід являє собою дисконтовану суму поточних і очікуваних доходів споживача за весь період його життєдіяльності.