20. Інструментарії аналізу споживання та заощадження (арс, арs, mpc, mps).

Середня схильність до споживання (APC) – це коефіцієнт, що показує відношення обсягу споживання до величини поточного доходу або відношення споживчих витрат до доходу, з якого вони здійснюються:    ,

де   – середня схильність до споживання;   – величина споживчих витрат;   – величина доходу, який розподіляється (після внесення податків).

Гранична схильність до споживання (MPC) – коефіцієнт, що показує відношення зміни у споживанні до тієї зміни доходу, яка викликала зсув у споживанні:

 де   – гранична схильність до споживання;   – приріст споживчих витрат;   – приріст доходу, який розподіляється (після внесення податків).

Гранична схильність до споживання (МРС) характеризує рівень використання поточного доходу на поточне споживання. Чинники, що впливають на граничну схильність до споживання, Кейнс поділив на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні 

Кейнс вважав, що усі чинники, які впливають на МРС, реалізуються через основний психологічний закон, сутність якого полягає у наступному: «люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання у зв’язку зі зростанням доходу, але повільніше, ніж зростає дохід».

Або: в міру того як збільшується дохід і зростає багатство, схильність до споживання у людей знижується. Тобто витрачаються ні всі гроші, які отримуються у вигляді доходу, частка їх відкладається у вигляді заощаджень.

Гранична схильність до заощаджень (МРS) є оберненою стороною граничної схильності до споживання (МРС). Це коефіцієнт, який показує, на скільки одиниць змінюється величина заощаджень у разі зміни доходу на одиницю:

 

 

Зі зростанням доходу та його частка, яка споживається, зменшується, а частка доходу, яка заощаджується, збільшується. Але сума середньої схильності до споживання та середньої схильності до заощадження при цьому дорівнює одиниці (   ), тому що вони представляють дві протилежні частини того ж самого доходу.

У короткостроковій перспективі зі зростанням поточного доходу, який розподіляється, АРС скорочується, а АРS зростає, тобто зі збільшенням доходу сім’ї частина витрат на споживання відносно скорочується, а частина заощаджень відносно зростає. У довгостроковій перспективі АРС стабілізується, тому що на розмір споживчих витрат здійснює вплив не тільки розмір поточного доходу сім’ї, який розподіляється, але і розмір загального життєвого добробуту, а також величини очікуваного та постійного доходу.

Цілком природно, що сума граничної схильності до споживання (МРС) та граничної схильності до заощадження (МРS) теж дорівнює одиниці, тому що вони є двома протилежними частинами у зміні (збільшенні або зменшенні) доходу: MPC + MPS = 1.

Якщо МРС = 0, то весь дохід заощаджується. Така ситуація характерна для закритої економіки. Якщо МРС = ½ ─ це ідеальна для економіки ситуація, коли споживання дорівнює заощадженням (МРС = МРS), тому що споживання формує сукупний попит, а заощадження є базою для інвестування, що, в свою чергу, стимулює сукупну пропозицію. Якщо МРС = 1, то все збільшення доходу буде витрачатися на споживання.