Контрольні питання

1. Що таке "митний режим"?

2. Функції митних режимів.

3. На які види поділяються митні режими?

4. Сутність поняття "спеціальна митна зона"

5. При яких видах митних режимів не застосовується митне оформлення?

6. В яких документах зазначає відомості декларант про митний режим?

7. Чи існують ситуації неможливості розміщення товару у визначений режим?

Тема 8. Митне оформлення та митні платежі. Організація митного контролю і види митного і іншого контролю при перетині митного кордону України. Митні формальності при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту.

Під поняттям “митне оформлення” слід розуміти сукупність організаційних та технічних заходів, що пов‘язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Митне оформлення товарів та транспортних засобів є вимогою, виконання якої обов’язкове для реалізації права всіх фізичних та юридичних осіб на ввезення в Україну або (та) вивезення з України товарів, транспортних засобів та особистих речей.

Усі товари та транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному оформленню, за виключенням випадків передбачених Митним кодексом.

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів i транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі i транзиту через її територію товарів i транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів i транспортних засобів, визначаються Кабінетом Мiнiстрiв України.

Форми митних декларацій встановлює КМУ, вони мають уніфікований характер та використовуються на всій території України.

Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних пiдроздiлiв митних органів протягом часу, що його встановлюють митні органи за погодженням з органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 27 цього Кодексу.

Вiдповiдно до мiжнародних договорiв, укладених в установленому законом порядку, митне оформлення у пунктах пропуску через митний кордон України може здiйснюватися цiлодобово.

Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України резидентами (крiм громадян), крiм випадкiв перемiщення товарiв i транспортних засобiв через територiю України у режимi транзиту, здiйснюється митними органами, у зонах дiяльностi яких розташованi цi резиденти. У випадках, визначених Кабiнетом Мiнiстрiв України, митне оформлення в iншому митному органi може здiйснюватися за письмовим погодженням мiж цим митним органом i митним органом, у зонi дiяльностi якого розташований вiдповiдний резидент.

Мiсце здiйснення митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України нерезидентами (крiм громадян), визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через територiю України у режимi транзиту, здiйснюється митним органом за мiсцем ввезення цих товарiв i транспортних засобiв на митну територiю України.

Товари, якi при ввезеннi на митну територiю України були оформленi у режим митного складу, у подальшому можуть бути переоформленi у режим транзиту митним органом за мiсцем розташування митного лiцензiйного складу, на якому зберiгаються зазначенi товари.

Спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи можуть визначатися дiлянки територiї з комплексом будiвель, споруд, iнженерно-технiчних засобiв та комунiкацiй, необхiдних для здiйснення митного контролю та оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, - вантажнi митнi комплекси, автопорти, автотермiнали. Вантажний митний комплекс, автопорт, автотермiнал можуть входити до митної служби України як спецiалiзована митна органiзацiя або належати на правi власностi юридичнiй особi - резиденту, зареєстрованiй як суб'єкт пiдприємницької дiяльностi. Вiдкриття вантажних митних комплексiв, автопортiв, автотермiналiв суб'єктами пiдприємницької дiяльностi здiйснюється за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи. Вимоги, яким повинен вiдповiдати вантажний митний комплекс, автопорт, автотермiнал, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.  

Митне оформлення товарiв i транспортних засобiв, якi вивозяться за межi митної територiї України громадянами, може здiйснюватися у будь-якому митному органi на всiй митнiй територiї України.

Митне оформлення товарiв (крiм тих, що перемiщуються у несупроводжуваному багажi, а також автомобiлiв), якi ввозяться на митну територiю України громадянами, здiйснюється у пунктах пропуску через митний кордон України.

Митне оформлення товарiв, якi ввозяться на митну територiю України громадянами у несупроводжуваному багажi, здiйснюється митними органами за мiсцем проживання або тимчасового перебування зазначених громадян.

Мiсця здiйснення митного оформлення автомобiлiв, якi ввозяться на митну територiю України громадянами, визначаються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи.

На прохання осiб, що перемiщують через митний кордон України товари i транспортнi засоби, митне оформлення може здiйснюватися поза мiсцем розташування митних органiв, а також поза робочим часом, встановленим для митних органiв, на умовах, визначених цим Кодексом.

За митне оформлення товарiв i транспортних засобiв поза мiсцем розташування митних органiв або поза робочим часом, встановленим для митних органiв, митними органами iз заiнтересованих осiб справляється плата в порядку та у розмiрах, установлених Кабiнетом Мiнiстрiв України. Розмiр такої плати не може перевищувати вартостi фактичних витрат митних органiв на вчинення зазначених дiй.

За рiшенням спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузi митної справи митне оформлення товарiв окремих видiв може здiйснюватися у спецiально визначених для цього митних органах.

Митний Кодекс визначає загальне правило, при якому митне оформлення здійснюється у спеціально визначених для цього місцях у зоні діяльності митного органу, в якому знаходиться відправник або одержувач товарів.

Зона діяльності регіональних митниць та митниць встановлюється Держмитслужбою. Розподіл зон діяльності в митниці між митними підрозділами (митними постами, вантажними, вантажно-пасажирськими відділами) проводиться наказом начальника митниці.

Для проведення зовнішньоекономічних операцій підприємство має стати на облік в митному органі. Постановка на облік проводиться за місцем розташування суб‘єкта ЗЕД.

Як правило, митне оформлення товарів та транспортних засобів суб’єктів ЗЕД (крім випадків переміщення відповідно до митного режиму транзит) проводиться за місцем державної реєстрації, тобто у митному підрозділі, де вони взяті на облік.

Для окремих категорій товарів може бути визначена обов‘язкова вимога щодо їх оформлення в митних органах, визначених центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митне оформлення товарів та транспортних засобів громадян проводиться за місцем постійного (тимчасового) проживання або безпосередньо в пункті пропуску.

Митне оформлення має здійснюватись під час роботи митного органу. Митний Кодекс допускає можливість здійснення митного оформлення в інших місцях і поза часом роботи митного органу. Зацікавлена особа повинна одержати на це згоду митного органу, що проводить митне оформлення. Усі витрати, зв'язані зі зміною місця і часу митного оформлення, оплачуються за рахунок зацікавленої особи.

Митне оформлення здійснюється в 4 етапи:

1-й етап — попередні операції та перевірка ВМД і документів підрозділом митної статистики. Разом з ВМД подається її електронна копія. Крім цього, підрозділ митної статистики перевіряє наявність фактів застосування до суб'єкта ЗЕД санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Перевірка на цьому етапі завершується проставлянням штампа «Перевірено»;

2-й етап — перевірка ВМД та документів, заявленої митної вартості і нарахування митних платежів відділом митних платежів митниці, відділом тарифів та митної вартості у порядку, визначеному нормативними актами Держмитслужби. Перевірка закінчується проставленням штампа «Сплачено»;

3-й етап — перевірка вантажним відділом митниці зазначених декларантом відомостей у ВМД на відповідність митним правилам та поданим комерційним документам. Після перевірки на всіх аркушах ВМД проставляється штамп «Під митним контролем» та реєстраційний номер. ВМД реєструється у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури ВМД вважається прийнятою до оформлення і декларант несе юридичну відповідальність за зазначені в ній відомості. На цьому етапі декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній ВМД присвоюється реєстраційний номер у порядку, визначеному Держмитслужбою. Реєстраційний номер заноситься до журналу обліку ВМД.

Журнал обліку ВМД містить:

• порядковий номер ВМД;

• дату реєстрації;

• реєстраційний номер ВМД;

• тип ВМД;

• відомості про відправника та одержувача (назва, юридична адреса, для резидентів — код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України);

• відомості про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання (сторону зовнішньоекономічного контракту);

• відомості про декларанта;

• прізвище, ім'я та по батькові, номер штампа «Під митним контролем» та номер особистої номерної печатки інспектора, який завершив митне оформлення за даною ВМД;

• номер документа про відмову в митному оформленні;

• примітки.

До графи «Примітки» журналу обліку ВМД вносяться відомості про відмову в митному оформленні та зазначаються причини відмови. За рішенням начальника митниці до журналу обліку ВМД можуть вноситись інші додаткові відомості.

ВМД не приймається для оформлення:

• якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;

• якщо вона заповнена декларантом з порушенням Положення про вантажну митну декларацію та інших нормативних актів;

• якщо вона заповнена з підчистками та помилками. Виправлення у ВМД можуть бути зроблені шляхом перекреслення помилкових та внесення правильних відомостей (друкованим способом або від руки). У ВМД не допускається більше трьох виправлень. У графах 12, 22, 37, 42, 45, 46, 47 виправлення не допускаються. Кожне виправлення засвідчується печаткою декларанта. Посадові особи органів Державної митної служби не мають права з власної ініціативи, за дорученням або проханням декларанта заповнювати ВМД, змінювати або доповнювати відомості, зазначені в ній, за винятком тих граф або відомостей, заповнення яких належить до компетенції органів Державної митної служби;

• в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Вантажним відділом приймається рішення про здійснення огляду товару. За зверненням отримувача товару може бути оформлений Акт про огляд за формою, яка встановлюється Держмитслужбою.

4-й етап — проведення у разі необхідності огляду товару та повне оформлення ВМД.

ВМД вважається повністю оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

З метою митного контролю та митного оформлення митниця може брати проби і зразки товарів та інших предметів для проведення дослідження їх. За згодою митниці проби і зразки товарів та інших предметів, щодо яких митне оформлення не було закінчене, можуть братися для контролю іншими державними органами. Дослідження можуть проводитися державними контролюючими органами фітосанітарного, ветеринарного та екологічного контролю, органами з сертифікації продукції, санітарно-епідеміологічною службою та іншими, а також митною лабораторією. Проби і зразки товарів та інших предметів беруться в мінімальних кількостях, що забезпечують їх дослідження. Взяття проб та зразків, дослідження їх, а також розпорядження ними не повинно необґрунтовано затримувати пропуск товарів та інших предметів. У разі відмови в пропуску через митний кордон України товарів та інших предметів митниця зобов'язана надавати зацікавленим особам вичерпні роз'яснення вимог митного оформлення, виконання яких забезпечує можливість пропуску. При цьому підприємство або громадянин, які представляють товари та інші предмети до митного оформлення, повинні усунути виявлені недоліки і пройти митне оформлення.

Митне оформлення переміщення через кордон товарів та інших предметів, що належать суб'єктам підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням уніфікованого адміністративного документа форми МД-2 (і при потребі форми МД-3 і МД-8): вантажної митної декларації (ВМД). Порядок використання і заповнення ВМД регламентується «Положенням про вантажну митну декларацію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, а також Інструкціями про порядок заповнення ВМД, затвердженими наказами Державної митної служби України.

Процес митного оформлення товарів та інших предметів складається з двох частин (черговість їх здійснення залежить від напрямку переміщення через кордон - експорт або імпорт):

• представлення ВМД до внутрішньої митниці та її оформлення. ВМД подається до митниці підприємствами, які здійснюють декларування товарів на підставі договору і діють за дорученням суб'єкта підприємницької діяльності або безпосередньо представником суб'єкта підприємницької діяльності;

• пропуск прикордонною митницею товарів через митний кордон України із використанням ВМД (при імпорті — попередньої ВМД).

З початку 2000 p. при імпорті в Україну застосовується попереднє декларування таких товарів та інших предметів:

зі сплатою митних платежів:

• тих, що підлягають обкладенню акцизним збором (лікеро-горілчані вироби, легкові автомобілі тощо);

• групи товарів, що переміщуються автомобільним транспортом, перелік яких затверджується Держмитслужбою (різноманітні продукти харчування, папір, книги, одяг і взуття, товари народного вжитку, побутова апаратура, запасні частини до автомобілів тощо);

без сплати митних платежів:

• решта товарів, що переміщуються автомобільним транспортом.

Остаточне митне оформлення вантажу здійснюється на внутрішній митниці. При необхідності додаткових досліджень товарів або більш поглибленого вивчення наданих декларантом документів співробітниками митниці, які перевіряють ВМД, може бути направлено запит, наприклад, до митної лабораторії для уточнення хімічного складу товару, до відділу технічних засобів контролю для проведення контролю носіїв інформації, відділу тарифів і вартості для перевірки заявленої вартості та експертизи сертифікатів, які засвідчують країну походження товарів тощо. Завершення митного оформлення кожним із співробітників фіксується відтисками штампів та контрольними відмітками на зворотному боці ВМД.

Документи, необхідні для митного оформлення товарів із застосуванням ВМД

Подача декларантом вантажної митної декларації, заповненої відповідно до заявленого митного режиму, супроводжується поданням у митний орган таких документів, необхідних для її прийняття:

а) документів, що засвідчують повноваження декларанта на подачу ВМД від власного імені;

б) транспортних документів, що підтверджують факт переміщення товарів;

в) у випадках, передбачених нормативними актами, митних документів:

— декларації митної вартості (ДМВ);

— документа контролю за доставкою товарів (ДКД);

г) ксерокопії паспорта угоди, завіреної уповноваженим банком у встановленому порядку;

д) документів, відомості про які заявлені в графі 44 ВМД (крім пункту 7);

е) документів, що підтверджують сплату митних платежів або забезпечення сплати митних платежів;

ж) електронної копії ВМД на магнітному носії.

Якщо ввезені товари заявляються під митні режими випуску для вільного обігу, реімпорту або митного складу, декларант повинен надати також заяву:

а) про найменування митного органу, що здійснює основне митне оформлення;

б) про найменування (прізвище, ім'я, по батькові) та юридичну адресу (адреса місця проживання) декларанта, а також прізвище, ім'я, по батькові і номер кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення (у разі, якщо декларантом є митний брокер);

в) про кількість вантажних місць, в які упаковані декларовані із застосуванням ВМД товари;

г) про кожне з вантажних місць, в які упаковані товари одного найменування, із зазначенням: способу їх пакування, маркування вантажного місця, найменування товарів і порядкових номерів за книгою обліку товарів і транспортних засобів на складі тимчасового зберігання (СТЗ) або реєстраційних номерів по складських документах на митному складі, відповідно до яких обліковані товари, упаковані в кожне вантажне місце; про кількість товарів у кожному вантажному місці (у тих же одиницях виміру, що використовувалися в ВМД);

д) про неупаковані товари (замість відомостей про маркування вантажних місць повинні бути зазначені відомості про місцезнаходження неупакованих товарів на СТЗ або митному складі, а також інформація про причини неможливості проведення їх пакування).

Заява повинна бути підписана декларантом і завірена керівником організації (або уповноваженою особою), і засвідчена печаткою організації. Якщо декларантом є митний брокер, то заява підписується фахівцем з митного оформлення.

Декларант під час подачі ВМД може надати додаткові документи, які використовуються у разі необхідності, для митних цілей. Прикладом таких документів може бути сертифікат походження товарів форми А або СТ1 (у разі, якщо декларант претендує на надання тарифної преференції); дозвіл Національного банку України на відкриття рахунку в іноземному банку тощо. Ці документи вносяться декларантом у спеціальний опис документів, що додаються до ВМД. Опис складається у двох примірниках.

Митний орган, у свою чергу, має право запросити в декларанта додаткові відомості з метою перевірки інформації, що міститься в ВМД і поданих документах. У такому разі декларанту у письмовій формі повідомляється про перелік необхідних документів і терміни їх подання.

Відповідно до митного законодавства України при оформленні ВМД потрібні такі документи:

1. Вантажна митна декларація (на товари вартістю до 100 дол. США, крім підакцизних, ВМД не подається).

2. Провізна відомість, або CARNET-TIR. Подається на всі вантажі.

3. Товаросупровідні документи:

—транспортні накладні (СМК, залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, ТТН);

—пакувальні листи;

—комерційні документи (рахунки-фактури, інвойси);

4. Зовнішньоекономічний договір (контракт) з маркою гербового збору.

5. Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів і майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, або довідка про відсутність за межами України валютних цінностей та майна.

6. Ліцензія Мінекономіки на товари, що підлягають ліцензуванню.

7. Картка реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору (контракту).

8. Дозвіл Урядової комісії з експортного контролю або висновок УКПЕК.

9. Сертифікат відповідності.

10. Карантинний сертифікат на вантажі, підконтрольні інспекції з карантину рослин.

11. Ветеринарний сертифікат на вантажі, підконтрольні службі ветеринарної медицини.

12. Дозвіл служби екологічного контролю на ввезення товарів.

13. Сертифікат про походження товарів.

14. Вексель (при митному оформленні давальницької сировини, іноземних інвестицій, цукру-сирцю тростинного та олії) з маркою гербового збору.

15. Податковий вексель з маркою гербового збору.

16. Платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на депозитні рахунки митних установ.

17. Довідка Національного агентства України з реконструкції та розвитку.

18. Погодження на ввезення озоноруйнуючих речовин і продукції, що їх містить, імпорт/експорт яких підлягає ліцензуванню.

19. Попередня ВМД (АД, ПД).

20. Лист-узгодження.

21. Разова (індивідуальна) ліцензія на зовнішньоекономічну операцію (для кожної експортної/імпортної операції, що здійснюється суб'єктом ЗЕД, до якого згідно зі ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» застосовано спеціальну санкцію — режим індивідуального ліцензування, що підтверджується відповідним наказом Мінекономіки).

22. Індивідуальна ліцензія на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України. Видається Мінекономіки в разі вивезення майнових інвестицій за кордон.

23. Перевірка наявності марок гербового збору на:

— зовнішньоекономічних договорах, які укладені, починаючи з 01.01.99 (в тому числі договорах, які вносять зміни до раніше укладених договорів);

— векселях, виданих після 01.01.99;

— установчих документах підприємств, які зареєстровані у державних органах після 01.01.99.

24. При ввезенні лікарських засобів, у складі яких містяться наркотичні і психотропні речовини, необхідно мати дозвіл на ввезення медпрепаратів встановленого зразка, виданий Міністерством охорони здоров'я України.

25. Довідка-розрахунок митної вартості.

26. Звернення структурного підрозділу митниці до відділу тарифів і митної вартості у разі необхідності вирішення спірних питань щодо митної оцінки товарів та предметів, що оформлюються.

27. Копія примірника ВМД.

28. Документи, на підставі яких приймається рішення щодо митної вартості товару (рахунки-фактури, рахунки-проформи тощо) подаються у відділи тарифів і митної вартості.

Визначення і порядок сплати мита, податків, зборів і інших платежів

Україна, як і кожна країна світу, має певні державні функції і завдання, у виконанні яких і є сенс її існування як політичного утворення. Ці функції визначені Конституцією України і не повинні бути ігнорованими. Для виконання державою своїх функцій потрібні величезні фінансові ресурси, які держава отримує шляхом збору коштів у свій бюджет — податків, обов'язкових зборів і платежів. Серед податків одне з важливіших місць посідають митні платежі. Вони відіграють значну роль у житті країни не тільки через свою фіскальну функцію, а, скоріше, через економічну: регулювання експортно-імпортних операцій.

Митні платежі — найефективніший інструмент регулювання зовнішніх економічних зв'язків. Стан торгових відносин в Україні значною мірою визначається її митною політикою, яка повинна бути спрямована на забезпечення та підтримку ефективності зростання обсягу експорту України, стимулювання суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються експортом, врівноваження імпорту товарів з експортом. Усі ці завдання можуть вдало вирішуватися за допомогою маніпулювання ставками мита, митних зборів, ПДВ та акцизним збором на імпортні товари, обсягами пільг, пільгових ставок та преференцій тощо.

У деяких країнах застосовуються транзитні митні платежі. Однак їх роль у сучасних умовах знижується. Встановлюються вони, як правило, лише для покриття витрат, пов'язаних з контролем транзиту іноземних вантажів.

Ставки митних зборів за надані митні послуги встановлюються у розмірі, що не перевищує їх приблизну вартість. Митні збори сплачуються як у національній, так і іноземній валюті. Вони використовуються для розвитку системи митних органів України, про що Державна митна служба України щорічно звітує у своєму річному звіті (про витрачені кошти, отримані за рахунок митних зборів).

Митні збори стягуються по кожній вантажній митній декларації за митне оформлення товарів і предметів, транспортних засобів (у тому числі індивідуального користування, спадщини), що переміщуються через митний кордон України, за їх знаходження під митним контролем і надання послуг у сфері митної справи.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи, тобто суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють переміщення через митний кордон Україні товарів та інших предметів, що підлягають митному обкладенню згідно з чинним законодавством.

Об'єктом митного оподаткування є митна вартість чи фізична одиниця імпортованих товарів або інших предметів, які переміщуються через митний кордон України.

Механізм нарахування та сплати мита включає кілька етапів:

1. Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі митної вартості, заявленої декларантом або визначеної митними органами вартості товарів, що перетинають через митний кордон України, яка розраховується на момент перетину товарами митного кордону.

2. Потім визначається країна походження товарів. Такою вважається країна, де товари були повністю вироблені або піддані достатній переробці чи обробці.

3. Наступним кроком є визначення товарної групи товарів, що переміщуються через митний кордон.

Ставки мита для конкретного імпортованого товару визначаються за Єдиним митним тарифом України. Оподатковані митом товари зведені в товарну класифікаційну схему, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодуванню товарів.

4. Порядок застосування пільг, якщо такі передбачені для даного товару.

Після визначення тарифної позиції імпортного товару застосовуються конкретні ставки мита. Як уже раніше зазначалося, ставки встановлюються в визначеному відсотку до вартості товару (адвалорне мито) або в твердих сумах до одиниці товару (специфічне мито). Єдиний митний тариф України визначає кілька ставок на одну товарну групу: преференційну, пільгову і повну, застосування яких залежить від країни походження імпортованих товарів.

У законодавстві України передбачено ряд пільг при нарахуванні та сплаті мита. Їх можна класифікувати згідно з Державним класифікатором.

Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф» і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується у валюті України.

Дещо інший порядок застосування мита для фізичних осіб. Для визначення суми мита до цих платників застосовуються тільки повні ставки Єдиного митного тарифу (преференційні і пільгові не використовуються). У цей же час для цих платників існує розширений обсяг пільг.

Мито повністю вноситься до Державного бюджету України. Воно сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, які пересилаються в міжнародних поштових відділеннях — підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється Державним митним комітетом України. Сума надмірно стягненого мита підлягає поверненню власнику товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. За бажанням особи, котра здійснює декларування товару, суми надмірно стягнутого ввізного мита можуть бути зараховані на майбутні платежі.

Особливістю стягнення мита є те, що контроль за правильністю і своєчасністю сплати цього податку в бюджет здійснюється митними органами України, а не податковими адміністраціями.

Мито, не сплачене в строки, на які була надана розстрочка сплати, а також несплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України в безспірному порядку. Своєчасно несплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 % суми недоїмки за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

Митний збір — це вид митних платежів, що підлягають сплаті за вантажною митною декларацією громадянами і суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за роботу, виконану для них митними органами. Митні збори нараховуються і стягуються по кожній вантажній митній декларації за митне оформлення товарів, речей і предметів, транспортних засобів (у тому числі індивідуального користування), спадщини, що переміщуються через митний кордон України, за їх перебування під митним контролем і надання послуг у сфері митної справи.

Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, які здійснюють митне оформлення.

Згідно з Митним кодексом розміри митних зборів, а також звільнення від їх сплати має право встановлювати Кабінет Міністрів України.

Митні збори нараховуються у відсотках до митної вартості або у вигляді фіксованої ставки збору та сплачуються в національній валюті України. Якщо при нарахуванні митних зборів фіксована ставка вказується в доларах США, то вона перераховується у валюту України за офіційним курсом Національного банку України на день реєстрації вантажної митної декларації.

Існує ще один митний збір, що виокремлюється від інших митних зборів через свою роль — збір за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю вантажів і транспортних засобів у пунктах перетину митного кордону України. Цей збір стягується згідно з постановою КМУ від 28 червня 1997 p. за № 704 у визначених розмірах відповідно до переліку товарної продукції, яка підлягає екологічному контролю. Тобто цей збір стягується не з усіх товарів, а тільки з визначених КМУ. До даного переліку входять: різноманітна промислова сировина, хімічні сполуки, токсичні та хімічно загрозливі речовини, відходи. При провезенні особливо великих партій вантажу (понад 100 тонн) необхідно сплатити збори за 30 днів до перетину кордону до Державного комітету охорони навколишнього середовища та природних ресурсів. Збори за екологічний контроль при малих партіях сплачуються безпосередньо на кордоні.

Розмір цих зборів залежить від обсягу вантажу і може варіюватися від 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (за 1 легковий автомобіль) до 30 (промислова сировина), 40—60 (хімічні сполуки), 50—95 неоподатковуваних доходів \ (засоби захисту рослин, добрива). Для обліку цих зборів місцеві природоохоронні органи відкривають спецрахунки, з яких до 20 числа наступного за звітним місяцем після сплати ПДВ перераховують 80 % коштів до Державного бюджету, а 20 % — на розвиток матеріальної бази пунктів екологічного контролю. До 15 числа місяця, наступного за звітним, місцеві природоохоронні органи надають відповідну звітність місцевим податковим інспекціям. Контроль за правильністю і своєчасністю сплати зборів за виконання робіт, пов'язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю, покладається на Мінекоресурсів.

Митне оформлення та пропуск товарів може здійснюватися лише після сплати відповідних митних зборів або за умови надання митним органом в установленому порядку відстрочки чи розстрочки їх сплати. Митниця має право надати таку відстрочку чи розстрочку на термін не більше одного місяця у разі наявності гарантії банку та заяви платника. Якщо має місце затримка сплати, нараховується пеня в розмірі 0,5 %суми несплачених митних зборів за кожен день прострочення, включаючи день оплати. При цьому митниця інформує Державний митний комітет про факт порушення банківською установою гарантійного зобов'язання по сплаті митних зборів.

Збори за митне оформлення не стягуються у випадках, коли:

• в Україну ввозяться предмети для офіційного використання дипломатичними, консульськими представництвами іноземних держав в Україні, різноманітними міжнародними організаціями, які користуються на території України митними пільгами згідно з міжурядовими угодами;

• надається загальна вантажна митна декларація при поставці комплексного об'єкта;

• вивозяться товари з митного ліцензійного складу за провізною відомістю без оформлення вантажної митної декларації.

Термін перебування під митним контролем з метою нарахування митного збору при вивезенні (експорті), окрім випадків, коли вантажі знаходяться в спеціальних митних зонах, визначається з дня пред'явлення товарів і необхідних для митного оформлення документів у митницю і до завершення митного оформлення.

Митні збори за перебування під митним контролем не стягуються за весь період у випадках:

• зберігання товарів на митних ліцензійних складах і надходження їх у магазини безмитної торгівлі;

• тимчасового ввезення на митну територію України і тимчасового вивезення за межі митної території України;

• транзиту товарів через митну територію України;

• перебування товарів у спеціальних митних зонах.

При імпортуванні на територію України підакцизних товарів на їх митну вартість нараховується акцизний збір. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, визначається та обмежується переліком підакцизних товарів, який встановлено законами України.

Акцизний збір — це непрямий податок споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (ввезенні, пересиланні) таких товарів (продукції) на митну територію України. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною Радою України.

Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності — українські виробники підакцизних товарів (продукції), замовники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах, суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пересилають) на митну територію України предмети (товари), на які законодавством України встановлено акцизний збір.

Об'єктами оподаткування акцизним збором є:

— митна вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, в тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою, збільшена на суму ввізного мита;

— вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах;

— митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться на митну територію України, включаючи виготовлені за межами митної території України з давальницької сировини, реімпортовані, а також митна вартість продукції, збільшена на суму ввізного мита, яка повертається на митну територію України із зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі), перерахована у валюту України за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату митного оформлення товарів (продукції).

Акцизний збір обчислюється:

— за ставками у відсотках до оподатковуваного обороту, який визначається виходячи з митної вартості імпортних товарів;

— у вигляді фіксованої ставки в євро за одиницю виміру вантажу (товару).

Ставки акцизного збору однакові на всій території України. Суми акцизного збору із ввезених на територію України товарів сплачуються на депозитні рахунки митних органів (крім випадків митного оформлення товарів, що підлягають маркуванню марками акцизного збору).

Не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, та в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках до митної вартості, обчислюється за формулою

Са=(В+См)хА, (8.1)

де Са — сума акцизного збору, В — митна вартість, А — ставка акцизного збору, См — сума мита.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою

Са = Н х А, (8.2)

де Са — сума акцизного збору, Н — кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом, А — ставка акцизного збору.

Товари, що ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються податком на додану вартість у порядку та за ставками, встановленими Законом України.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.

Платниками податку на додану вартість є суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі фізичні особи — підприємці без утворення юридичної особи, підприємства з іноземними інвестиціями та інші юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання (споживання).

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону країни, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних із ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 p. № 168/97-ВР).

Порядок нарахування. Сума податку на додану вартість розраховується за формулами:

а) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

Спдв = (В + См + Са) х П/100; (8.3)

б) на товари, що обкладаються тільки митом:

Товари, які ввозяться на територію України, обкладаються податком на додану вартість за ставками, встановленими Законом України. ПДВ дорівнює 20 % від бази оподаткування, яка розраховується для товарів, що ввозяться на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням/пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань.

ПДВ сплачується платниками податку — отримувачами (покупцями й замовниками) товарів одночасово зі сплатою мита і митних зборів на момент оформлення вантажної митної декларації.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції по ввезенню (пересиланню) товарів на митну територію України і отриманню робіт (послуг), які надаються нерезидентами для їх використання (споживання) на митній території України, в тому числі операції по ввезенню (пересилці) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки. Від оподаткування ПДВ звільняються товари, які не підлягають оподаткуванню ПДВ.

Сума податку на додану вартість розраховується за формулою, де СПДВ— сума ПДВ; Са — сума акцизного збору; В — митна вартість; М— мито; П — ставка податку на додану вартість (20 %):

а) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

СПДВ = (В + 3 + М+ Са) х П : 100; (8.4)

б) на товари, що обкладаються тільки митом:

СПДВ=(В+М)хП :100; (8.5) в) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:

СПДВ = (В + Са) х П : 100; (8.6)

г) на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:

СПДВ=ВхП : 100. (8.7)

У випадках, коли митна вартість менше за договірну (контрактну) (наприклад, за умов поставки DDU (поставлено, мито сплачено), для нарахування ПДВ застосовується договірна (контрактна) вартість.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших пред­метів — це ввезення на митну територію Украї­ни, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використан­ня з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших пред­метів здійснюється в місцях розташування митниць.

Товари переміщуються під митним контролем з митниці відправ­лення у митницю призначення шляхом їх перевезення залізничним, автомобільним, повітряним, річковим і морським транспортом.

Як правило, товари переміщуються між митницями під митним забезпеченням в упаковці, транспортних засобах чи контейнерах, ви­готовлених та обладнаних таким чином, щоб товари не могли бути вилученими.

Для здійснення контролю за доставкою товарів, що переміщують­ся через митний кордон, використовуються вантажна митна деклара­ція та провізна відомість.

Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися через спеціально визначені пункти пропуску на митному кордоні України. Перелік таких пунктів пропуску затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Таким чином, пункти пропуску на митному кордоні України, через які відповідно до міжнародних договорів України здійснюється переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, співпадають з пунктами пропуску через державний кордон України.

Розпорядження про відкриття пунктів пропуску мають, як правило стандартну форму та містять положення про:

1. Міжнародну назву пункту пропуску;

2. Статус (тип) пункту пропуску (міжнародний, міждержавний, місцевий)

3. Вид пункту пропуску (для автомобільного сполучення, для залізничного сполучення, для морського (річкового, поромного сполучення).

Окремі розпорядження можуть містити додаткові положення щодо:

1. Типу транспортних засобів, що переміщуються через конкретний пункт пропуску;

2. Деталізації меж пункту пропуску (для пунктів пропуску для морського та річкового сполучення можуть бути визначені акваторії та причали);

3. Деталізації графіку роботи пункту пропуску;

4. Інші деталізуючи положення щодо функціонування пункту пропуску.

Відповідно до міжурядових Угод між Україною та суміжними державами, рішень Кабінету Міністрів України визначено 234 пунктів пропуску через державний кордон, з них:

• міжнародних - 143;

• міждержавних - 36;

• місцеві пункти пропуску - 55;

З визначених Угодами 234 пунктів пропуску на цей час відповідні види контролю здійснюються в 209.

В тому числі - міжнародних і міждержавних:

• для залізничного сполучення - 42;

• для повітряного сполучення - 18;

• для морського і річкового сполучення - 39;

• для паромного сполучення - 4;

• для автомобільного сполучення - 76.

Відкриття та введення в експлуатацію пунктів пропуску для морського (річкового) та авіаційного сполучення здійснюється за відповідним рішенням Кабінету Міністрів України та не є предметом регулювання міжнародних (міжурядових) угод між Україною та суміжними державами, оскільки такі пункти пропуску не знаходяться на лінії державного кордону та призначені для заходу морських та повітряних суден будь-якої державної належності.

Ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів окремих видів можуть заборонятися законами України.

Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари:

1) заборонені до ввезення в Україну;

2) заборонені до вивезення з України;

3) заборонені до транзиту через митну територію України;

4) щодо яких не було здійснено митне оформлення;

5) які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.

До переміщення через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях забороняються культурні цінності.

Рішення митних органів щодо заборони або дозволу переміщення через митний кордон України конкретних товарів може бути оскаржено до суду.

Заборони можуть встановлюватись як для товарів, що переміщуються через митний кордон суб’єктами підприємницької діяльності та громадянами взагалі, так і виключно для окремих видів товарів, що переміщуються через митний кордон громадянами.

У випадках, передбачених законом, на окремі товари можуть запроваджуватися обмеження у разі їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів державної влади, що виконують відповідні контрольні функції.

Переліки товарів, переміщення яких через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів органів державної влади, а також порядок видачі таких дозволів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Органи державної влади, уповноважені видавати такі дозволи, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок переміщення через митний кордон України валютних цінностей встановлюється Національним банком України. Порядок здійснення митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів, щодо яких встановлено обмеження, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту, а також лініями електропередачі.

Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у:

1. вантажних відправленнях;

2) супроводжуваному багажі;

3) несупроводжуваному багажі;

4) ручній поклажі;

5) міжнародних почтових відправленнях;

6) міжнародних експрес-відправленнях.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів – це ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб.

1. Переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях – переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортніх операцій, а також інших операцій пов”язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація;

2. Переміщення товарів через митний кордон України у супроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, з оформленням багажних документів;

3. Переміщення товарів через митний кордон України у несупроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам або уповноважених ними осіб з оформленням багажних документів. Являється одним із найпоширеніших способів переміщення через митний кордон товарів. При цьому використовується такий вид транспортного засобу, як контейнер, що дає змогу переміщувати товари митними територіями багатьох країн у значних обсяг незалежно від виду транспорту, відстані, умов доставлення та погодних умов, під відповідальність перевізника щодо доставлення таких предметів у визначені терміни із забезпеченням збереження (страхування) цілісності таких предметів протягом усього шляху їх слідування.

4. Переміщення товарів через митний кордон України у ручній поклажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у пасажирських відділеннях (салонах), транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, без оформлення багажних документів.

5. Переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях – переміщення товарів через митний кордон України в упакованих та оформлених відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил користування послугами поштового зв’язку листах, бандеролях, спеціальних мішках з позначкою “М”, дрібних пакетах, поштових посилках, відправленнях прискореної пошти з позначкою “ЕМS”, які приймаються до пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються територією України транзитом підприємствами поштового зв’язку.

6. Переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях – переміщення товарів та інших предметів, належним чином упакованих, що перевозяться експрес-відправником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін.