Контрольні питання

1. Основні критерії та порядок визначення країни походження товару

2. Сертифікат походження товару та його застосування

3. Які товарами вважаються повністю виробленими у країні

4. Які критерій достатньої переробки товару

5. Товари у розібраному чи незібраному вигляді

6. Підтвердження походження товару

Тема 4. Митна вартість та методи її визначення

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, проводиться на базі митної вартості, заявленої декларантом або визначеної митними органами на момент перетину товарами митного кордону України.

Митна вартість — це та вартість товару, яка використовується як вихідна розрахункова база для обчислення митних платежів.

Функції митної вартості:

1) фіскальна: митна вартість є основою для нарахування митних платежів;

2) правоохоронна: митна вартість є основою для застосування санкцій за порушення митних правил;

3) статистична функція призначена для:

– забезпечення повного і достовірного обліку даних про експорт та імпорт держави;

– аналізу основних тенденцій, структури й динаміки зовнішньоторговельних товаропотоків держави разом з аналізом її макроекономічної ситуації;

– інформаційного забезпечення вищих органів державної влади й управління при прийнятті ними рішень у галузі митної політики та державного регулювання зовнішньої торгівлі;

– аналізу кон'юнктури ринку держави;

– контролю за нарахуванням митних платежів;

– здійснення валютного контролю в межах компетенції митних органів;

– представлення даних митної статистики для складання торгового та окремих статей платіжного балансів держави;

– сприяння в здійсненні державами взаємного обміну інформацією з митної статистики зовнішньої торгівлі;

– розв'язання інших завдань, обумовлених національною митною політикою.

4) перевірка обґрунтованості ціни товару при бартерних угодах;

• контроль за еквівалентністю зустрічних товарних відправлень;

• валютний контроль при проведенні експортно-імпортних операцій;

• контроль за дотриманням встановлених вартісних квот.

У зв'язку з тим, що процедура визначення і контролю митної вартості пов'язана із зовнішньоторговельною діяльністю, особливого значення набуває уніфікація митного законодавства торгуючих сторін, трансформація національних законодавств щодо визначення митної вартості та організації її контролю на основі міжнародних принципів. Все це дозволяє значною мірою полегшити учасникам ЗЕД організацію експортно-імпортних операцій та спростити митне оформлення товарів.

Наявність загальнодоступної методики і встановлених правил визначення митної вартості ставить усіх учасників ЗЕД у рівні умови і дозволяє істотно підвищити ступінь визначеності при організації зовнішньоторговельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри укладених угод.

Впровадження чітких норм і правил визначення митної вартості ввезених товарів забезпечує організацію ефективної системи контролю за їх дотриманням. Завдяки правильному обчисленню бази оподатковування ввезених товарів досягається оптимальний розмір надходжень від стягнення митних платежів у державний бюджет.

З метою уніфікації законодавства різних країн, у 1950 році у Брюсселі було розроблено Конвенцію про утворення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів. Цей документ визначив Брюссельську митну вартість як нормальну вартість товару, за якою товар може бути проданий у країні його призначення на момент подання вантажної митної декларації. Конвенція визначає митну вартість, як ціну CIF у тому місці, де товар перетинав митний кордон країни призначення. Крім того, визначено ще одну важливу умову стосовно цінових показників — ціна товару має бути нормальною ціною, утвореною ринковими відносинами між незалежними один від одного продавцем та покупцем.

Наступним кроком у світовій уніфікації методів визначення митної вартості товару був пакет угод, ухвалених у 1979 році на багатосторонніх переговорах у Токіо.

Одним з документів, яким сьогодні керуються більшість країн, є так званий Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його положень зобов'язує усі країни-учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питань визначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу.

Згідно з цим Кодексом митна вартість товару — ціна, що реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання наступних умов:

1. необмежений перехід права власності на товар до імпортера, за винятком обмежень щодо конкретного товару з боку країни-імпортера або обмежень регіону, куди може бути перепродано товар;

2. ціна угоди або реалізація самої угоди залежить тільки від якісних та кількісних характеристик самого товару;

3. частина прибутку, у будь-якому вигляді не повертається імпортером експортерові;

4. експортер та імпортер не взаємозалежні.

Сьогодні усі методи оцінки митної вартості імпортованого товару базуються на ціні угоди, яка реально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійні та брокерські витрати, витрати на пакування, перевезення тощо.

Кодекс про митну вартість ГАТТ передбачає визначення митної вартості імпортованого товару з використанням ціни ідентичного або подібного товару. У разі відсутності потрібної інформації про ідентичні або подібні товари, митна вартість визначається шляхом розрахунків, які проводяться на підставі витрат виробництва, вартості сировини та матеріалів, прибутку та витрат, пов'язаних з реалізацією товару. Кодекс забороняє використання ціни внутрішнього національного ринку як базової розрахункової піни.

У рамках Співдружності незалежних держав ухвалено Основи митних законодавств держав-учасниць СНД, які визначають принципи правового, економічного та організаційного регулювання митної справи. Окремим розділом виділено статті, пов'язані з визначенням митної вартості та країни походження товару. Методи визначення митної вартості згідно з Основами представлено на рис.4.1. Вони стосуються імпортованих товарів. У разі необхідності ці методи використовуються за порядком їхньої нумерації.

Визначення митної вартості товару за ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1) передбачає, що основою оцінки товарів для митних цілей повинна бути ціна угоди з оцінюваними товарами.

Ціна угоди - ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті при продажу товарів на експорт у країну імпорту, скоригована з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до ціни.

Ціна як фактично сплачена, так і підлягаюча сплаті, означає:

1. суму всіх платежів покупця продавцю за товар, тобто як прямих, так і непрямих платежів третій особі на користь продавця;

2. платежів у грошовій формі, так само, як і розрахунків у формі надання послуг чи натурально-речових виплат.

Визначення митної вартості за ціною угоди з ідентичними та подібними товарами (методи 2 і 3) полягає в тому, що митна вартість оцінюваних (ввезених) товарів визначається шляхом використання як вихідної бази для її розрахунку ціни угоди з ідентичними товарами, митна вартість яких була визначена за методом 1 і прийнята митними органами.

Методи визначення митної вартості імпортованих товарів

1. За ціною угоди

2. За ціною угоди з ідентичними товарами

3. За ціною угоди подібних товарів

4. На основі віднімання вартості

5. На основі додавання вартості

6. Резервний метод

Рис. 5.1. Порядок використання методів визначення митної вартості товарів

Ідентичні товари – це товари однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:

а) фізичні характеристики;

б) якість;

в) репутація на ринку;

г) країна походження;

д) виробник.

Ідентичними не вважаються товари, які після ввезення в Україну піддалися інженерно-конструкторській проробці, дизайн яких був змінений в Україні повністю або частково за рахунок покупця. Незначні розбіжності у зовнішньому вигляді не можуть служити підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають даним вимогам.

Подібні товари – це товари, які, хоча і не є однаковими в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати такі ж функції, що й оцінювані товари і бути комерційно взаємозамінними.

При визначенні подібності товару повинні обов'язково бути враховані такі ознаки:

• якість, наявність товарного знаку і репутація товарів на ринку;

• країна походження;

• виробник.

Товари не вважаються подібними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення та інші аналогічні роботи виконані після ввезення в Україну.

Існують певні умови, за яких за основу при визначенні митної вартості береться ціна угоди щодо ідентичних та подібних товарів:

1) якщо ці товари продані для ввезення на територію України;

2) якщо ці товари ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;

3) якщо ці товари були ввезені у тій же кількості і на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари;

4) якщо виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, то застосовується найнижча з них.

При використанні цього методу використовуються такі види цін:

• світова ціна — грошове вираження інтернаціональної вартості реалізованого на світовому ринку товару;

• довідкова ціна — ціна товарів внутрішньої та зовнішньої торгівлі різних країн, що публікуються в довідкових виданнях;

• біржові котирування — це ціни, що відображають фактичні угоди;

• середні експортні та імпортні ціни — розраховуються на базі даних зовнішньоторговельної статистики. Визначення митної вартості ідентичного чи подібного товару при його ввезенні відбувається на основі віднімання та додавання вартості.

Методи 2 і 3 використовуються рідко, тому що:

1) законом визначені достатньо жорсткі вимоги до їхнього застосування;

2) для правильного вибору порівнюваного товару і здійснення відповідних коригувань від декларанта і співробітника митного органу вимагаються спеціальні знання про самі товари (товарознавство) і характерні риси їхніх продажів;

3) необхідна постійно поновлювана, велика, достовірна, комплексна цінова база.

Митна оцінка за методом 4 (метод на основі віднімання вартості) базується на ціні, за якою ввезені (оцінювані), ідентичні, або подібні товари були продані найбільшою агрегованою партією на території України у незмінному стані, не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів, а учасник угоди не є взаємозалежною з продавцем особою.

Таким чином, для використання ціни продажу на внутрішньому ринку оцінюваних, ідентичних, або подібних товарів як основи для визначення митної вартості цей продаж повинен відповідати таким умовам:

а) товари повинні бути продані в країні в незмінному стані;

б) ввезені (оцінювані), ідентичні, або подібні товари повинні продаватися приблизно одночасно з ввезенням оцінюваних товарів (різниця до 90 днів);

в) у разі відсутності випадків продажу ввезених (оцінюваних), ідентичних або подібних товарів у такому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення, покупець може, при дотриманні установлених вимог, використовувати ціну одиниці товару, що пройшла переробку, з проведенням відповідного коригування на вартість, додану в процесі переробки. Покупцеві при цьому буде потрібно підтвердити (обґрунтувати) митному органу слушність зробленого коригування. Основу розрахунків повинні складати прийняті формули і методи визначення вартості робіт з переробки товарів у відповідних галузях виробництва;

г) покупець не повинен прямо або побічно поставляти продавцю безплатно чи за зниженою ціною товари або послуги, використані для виробництва і продажу для ввезення в країну імпортованих товарів;

д) перший покупець завезених товарів на внутрішньому ринку не повинен бути пов'язаний з продавцем (імпортером оцінюваних, ідентичних або подібних товарів).

Митна вартість на основі «віднімання» (МВ) визначається за формулою:

MB = ЦІ- (ВК + НП + ВП + СМП + ВД), (5.1)

де ЦІ— ціна одиниці товару; ВК— витрати на комісійні винагороди; НП — звичайні надбавки на прибуток; ВП — загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу; СМП — сума митних платежів, що підлягає сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням товару; ВД — витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні.

Митна вартість на основі додавання вартості (метод 5) визначається за формулою:

MB = ВВ + ВД + НП + ВП + ЛІП + ЧП, (5.2)

де ВВ — вартість матеріалів і витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів; ВД — витрати на навантаження, розвантаження, транспортування і страхування, понесені в Україні; НП— прибуток, що отримує експортер; ВП— витрати, понесені покупцем; ЛІП — ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів інтелектуальної власності, які покупець повинен здійснити як умову експорту товару, що оцінюється; ЧП — відповідна частина прибутку від подальшого перепродажу товарів, що накопичується у продавця.

Визначення митної вартості резервним методом (метод 6). У рамках цього методу повинна дотримуватися встановлена послідовність принципів застосування методів визначення митної вартості:

1) базування оцінки на вартість угоди завезених товарів або існуючих фактичних оцінок, за якими завезені товари продаються в країні при звичайному ході торгівлі в умовах конкуренції;

2) уніфікація оцінки;

3) чесність і нейтральність оцінок;

4) простота і неупередженість критеріїв оцінки;

5) сумісність із комерційною практикою;

6) використання найближчих еквівалентів (альтернативних вартостей), якщо визначення вартості на базі методу 1 неможливо;

7) неприпустимість використання як бази для оцінки ввезених товарів вартості товарів вітчизняного походження, довільних або фіктивних оцінок.

За основу для визначення митної вартості товару за резервним методом не можуть бути використані:

а) ціна товару на внутрішньому ринку країни;

б) ціна на внутрішньому ринку країни на товари вітчизняного походження;

в) ціна товару, що поставляється з країни його вивезення в треті країни;

г) ціна товару більша з двох існуючих вартостей;

д) довільно встановлена або достовірно не підтверджена ціна. При застосуванні резервного методу покупець (декларант) може запросити в митного органу наявну в його розпорядженні цінову інформацію по відповідних товарах і використовувати її в розрахунках при визначенні митної вартості.