8 .Використання дії фізичних факторів на живі організми в фізичному зростанні особистості

На стан здоров'я людини можуть впливати деякі фізичні фактори, Серед яких необхідно відзначити іонізуюче випромінювання, електромагнітне випромінювання і вплив шуму. Джерела іонізуючого випромінювання підрозділяються на дві групи - штучні і природні. Більшу частину (до 98%) опромінення людина одержує за рахунок природних джерел випромінювання і при медичному обстеженні. Основний внесок в дозу, одержувану людьми від джерел штучної радіації, вносять різні медичні процедури і методи лікування, в тому числі рентгенодіагностика і радиотерапевтические установки. Значно менша доза пов'язана з ядерними вибухами і експлуатацією атомних електростанцій, незважаючи на ряд катастроф. Специфіка внутрішнього опромінення населення за рахунок споживання продуктів на території Росії в ряді випадків обумовлена особливостями регіону. Прикладом регіональних особливостей є райони Крайньої Півночі, а саме Мурманська, Архангельська області та Республіка Комі. Зважаючи на специфіку високої концентрації ряду природних і штучних радіонуклідів в ланцюжку лишайник-північний олень - у оленярів вміст свинцю-210 в кістковій тканині і цезію-137 у всьому організмі перевищує середні значення для населення. Наслідки радіаційного впливу на здоров'я загальних груп населення вперше найбільш детально були вивчені в Японії після атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі. При цьому були зроблені відповідні висновки: - Найсерйознішим наслідком при опроміненні, виходячи з одиниці дози на мільйон осіб, є рак молочної залози у жінок; - Найбільш частим видом нефатального раку є рак щитовидної залози;- Загальне число випадків раку, обумовленого опроміненням, у жінок більше, ніж у чоловіків, на 50%, в основному за рахунок раку молочної та щитовидної залози.

9. Роль п.Кубертена у відродженні Олімпійських ігор.

Передісторією, своєрідним поштовхом до цього стало проведення локальних ігор у Грещї (1859, 1870, 1875, 1879 pp.). В організації міжнародного Олімпійського руху активну участь брав французький суспільний діяч, педагог та історик П'єр де Кубертен. Наприкінці XVIII ст. зростання економіко-культурного спілкування між державами було настільки високим, що заклик П'єра де Кубертена «Потрібно зробити спорт інтернаціональним, потрібно відродити Олімпійські ігри,1» знайшов належний відгук у багатьох країнах.23 червня 1894 р у Парижі у Великому залі Сорбонни зібралася комісія з відродження Олімпійських ігор, її генеральним секретарем став П'єр де Кубертен. Потім оформився Міжнародний олімпійський комітет — МОК, до якого увійшли найбільш авторитетні й незалежні громадяни різних країн. За рішенням МОК ігри 1 Олімпіади повинні були відбутися у квітні 1896 р. у столиці Греції. Енергія Кубертена й ентузіазм греків подолали багато перешкод, про які буде сказано нижче, і дозволили виконати намічену програму. Перші Ігри викликали в публіки неймовірний інтерес, трибуни стадіону, розраховані на 70 тисяч місць, вмістили в себе 80 тисяч глядачів. Усі присутні на стадіоні побачили барвисті церемонії відкриття і закриття відроджених Ігор, нагородження переможців змагань. Про успішно проведені Олімпійські ігри усьому світові розповіла преса, і громадськість зі схваленням зустріла починання. П'єр де Фреді, барон де Кубертен (1863-1937) був одним із самих цікавих, талановитих, енергійних і захоплених людей свого часу. Його ім'я навічно пов'язане з Олімпійськими іграми. Після закінчення паризького університету Сорбонни, П'єр разом з друзями створює спортивний клуб. Тут займаються футболом, фехтуванням і веслуванням. Приблизно з цієї ж пори Кубертен ясно розуміє, що без фізичного не може бути і духовного, і морального розвитку. 6 квітня 1896, на Мармуровому стадіоні, король Греції в присутності 80тисяч глядачів оголосив Ігри I Олімпіади відкритими. "Це був хвилюючий момент. Тисяча п'ятсот два роки тому імператор Феодосії заборонив Олімпійські ігри, без сумніву думаючи, що, знищуючи цей ненависний пережиток язичества, він сприяє справі прогресу. Тепер же християнський монарх оголосив про формальне скасування імператорського указу ... Коли король знову зайняв своє місце, в 150 голосів виконав Олімпійську оду,написану спеціально для цього випадку грецьким композитором Самарою ", відзначав П'єр де Кубертен. Нове взагалі сприймається важко. Однак Кубертен говорив про Олімпійські ігри настільки переконливі і пристрасні, що французькі спортивні діячі приймають рішення скликати Міжнародний спортивний конгрес і запросити на нього представників найбільших спортивних держав. І ось 23 червня 1894 на Конгресі в Парижі був створений Міжнародний Олімпійський Комітет - МОК. Конгрес вирішив: через два роки пройдуть перші Олімпійські ігри! І це була велика перемога світового спорту, великий подвиг П'єра де Кубертена!

11. Обґрунтуйте передумови виникнення педагогічних інновацій в нашій країні та роль інноваційних процесів у сучасній освіті. Наведіть приклади часткових, модульних і системних педагогічних нововведень.

Сучасна соціально-економічна ситуація, що склалася в нашій країні, потребує сутнісних змін у всіх сферах суспільного життя, в тому числі й в освіті. Нагальні вимоги до сучасних освітніх установ були сформульовані в Законі України «Про освіту» та конкретизовані в національній доктрині освіти, де виділено одне з головних завдань – стимулювання та розвиток інноваційних процесів. Інновації в освіті пов’язані із загальними процесами у суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття. Відтак, характерною ознакою сучасної педагогіки постає інноваційність – здатність до оновлення, відкритість новому. Сутнісною ознакою інновації є її здатність впливати на загальний рівень професійної діяльності педагога, розширювати інноваційне поле освітнього середовища у навчальному закладі, регіоні.

Сучасний етап розвитку в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими  на збереження досягнень минулого й, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Характерною особливістю цього періоду  розвитку педагогічної освіти є пошук нового змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання й управління; розгортання широкої експериментальної роботи, спрямованої на впровадження інновації.

- часткові (локальні, одиничні) нововведення, не пов'язані між собою; прикладом можуть слугувати окремі новаторські винаходи, що запроваджуються локально, або окремі винаходи щодо вдосконалення процесу вивчення окремих тем;

- модульні нововведення (комплекс пов'язаних між собою часткових нововведень, що належать, наприклад, до однієї групи предметів, однієї вікової групи дітей тощо); наприклад, технологію розвивального навчання покладено в основу концепції початкової освіти в Україні;

- системні нововведення (охоплюють весь навчально-виховний заклад); ними передбачається перебудова всього закладу під певну ідею, концепцію або створення нового освітнього закладу на базі попереднього (наприклад, дитячий садок – школа, адаптивний дитячий садок, школа-лабораторія тощо); для їх освоєння необхідне укладення програми розвитку навчально-виховного закладу.