- •3 Фактори, які знижують ефективність заняття фізкультурно-спортивною діяльністю
- •4. Впровадження відомостей про адаптацію на різних ієрархічних рівнях фізичного виховання і спортивного тренування.
- •5 Оі стародавньої Греції(міфи,зародження,програма,соц значення,занепад
- •7. Політичні, економічні, історико-теоретичні передумови відродження Олімпійських ігор сучасності.
- •8 .Використання дії фізичних факторів на живі організми в фізичному зростанні особистості
- •9. Роль п.Кубертена у відродженні Олімпійських ігор.
- •12.Врахування загальних закономірностей обміну речовин в організації фізичного виховання і спортивного тренування.
- •14. Дидактичне забезпечення енергетики м’язової діяльності і біохімічних змін в організмі під час м’язової діяльності різного характеру і тривалості.
- •18.Дидактичне забезпечення врахування біохімічних основ і закономірностей спортивного тренування в річному циклі спортивного тренування
- •20.Біохімічний контроль у спорті
- •22. Використання закономірностей біохімічної адаптації в процесі спортивного тренування.
- •17. Наука як система знань та сфери її впливу.
- •19. Основи методології науково-дослідної діяльності.
- •23. Філософські концепції науки.
- •27.Конституювання неокласичної науки
- •29. Постнеокласична парадигма науки
- •35. Мета, зміст, завдання і методика побудови тренувань по періодам і етапам річного макроциклу для спортсменів вищої кваліфікації. Види і направленість мезоциклів та мікроциклів.
- •36. Біокібернетика та математика в дослідженнях адаптації до рухової діяльності та прогнозуванні її ефекту.
- •37. Сутність процесу навчання.
- •38. Проблеми сучасної онтокінезіології та врахування їх в фізичному вихованні та спортивному тренуванні.
- •39. Принципи навчання у вищій школі. Формування національної самосвідомості людини у фізичному вихованні та спортивному тренуванні.
- •45. Мета, завдання, предмет науки у сфері фізичного виховання і спорту.
- •46. Задачі та структура управління в національній системі фізичного виховання України.
- •47. Діалектико-методологічна основа наукових досліджень у фізичній культурі.
- •49. Системний підхід у науковому пізнанні.
- •50) Побудова педагогічних технологій в фізичному вихованні та спортивному тренуванні.
- •51) Напрямки виховної роботи в вищій школі.
- •52) Управління при самостійних заняттях фізичними вправами різних верств населення.
- •53) Просвітницька діяльність у системі фізичного виховання. Роль вчителя фізичної культури у просвітницькій діяльності.
- •54) Формування науково-педагогічного світогляду спеціалістів фізичної культури і спорту
- •55. Характеристика й класифікація сучасних інструментальних методів контролю за підготовленістю спортсменів.
- •56. Методологічні основи теорії фізичної культури та теорії спорту.
- •57. Фактори, які визначають ефективність фізичного виховання та спортивного тренування.
- •58. Формування здатності до креативно-інноваційної діяльності майбутніх вчителів фізичної культури.
- •59. Основні методи біологічного моніторингу розвитку спеціальної працездатності спортсменів.
- •60. Моделі педагогічного впливу, структура та планування багаторічного та річного спортивного тренування.
- •61. Відбір та орієнтація в процесі багаторічного спортивного тренування
- •62. Педагогіка майбутнього. Прогностична модель вчителя фізичної культури.
- •63. Біодинаміка м'язів: механічні властивості м'язів; механіка м'язового скорочення: групові взаємодії м'язів.
- •64. Дидактичні основи фізичного виховання та спортивного тренування в розвитку спеціальної працездатності, як передумови спортивної майстерності.
- •65. Основи моделювання у фізичному вихованні і спорті
- •66. Технологія управління адаптивним функціонуванням організму спортсмена.
- •67. Основні концептуальні положення побудови педагогічних технологій формування рухових навичок у фізичному вихованні.
- •68. Фактори, які визначають рівень фізичної культури учнів та рівень спортивних досягнень спортсменів.
- •69. Задачі фізкультурно-спортивної роботи з населенням в напрямку активації рухової функції.
- •70. Шляхи інтенсифікації та удосконалення фізичного виховання і системи підготовки спортсменів.
19. Основи методології науково-дослідної діяльності.
Процес пізнання, як основа будь-якого наукового дослідження, є складним і вимагає концептуального підходу на основі певної методології. Методологія походить від грецького слова methoges—пізнання і Іоgоs — вчення. Отже, це вчення про методи дослідження, про правила мислення при створенні теорії науки. Поняття методології є складним і в різних літературних джерелах пояснюється по-різному. У багатьох зарубіжних літературних джерелах поняття методології і методів дослідження не розмежовуються. Вітчизняні науковці методологію розглядають як вчення про наукові методи пізнання і як систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження та проводиться вибір пізнавальних засобів, методів і прийомів дослідження. Найбільш доцільним є визначення методології як теорії методів дослідження, створення наукових концепцій, як системи знань про теорію науки або системи методів дослідження. Основні функції методології, які зводяться до наступного:
— визначення способів отримання наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища; — визначення певного шляху, на якому досягається науково-дослідна мета; — забезпечення всебічності отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається; — введення нової інформації до фонду теорії науки; — уточнення, збагачення, систематизація термінів і понять у науці; — створення системи наукової інформації, яка базується на об'єктивних фактах, і логіко-аналітичного інструменту науково-го пізнання. Методологію можна розглядати і як певну систему основоположних ідей. Сукупність методів, які застосовуються при проведенні наукових досліджень у межах тієї чи іншої науки, складають її методологію. Розвиток методології — одна зі сторін розвитку науки в цілому. Будь-яке наукове відкриття має не тільки предметний, а й методологічний зміст, оскільки це пов'язано із критичним переосмисленням існуючого апарату понять, передумов і підходів до інтерпретації об'єкта, явища, що вивчається.
Головна мета методології науки—вивчення і аналіз методів, засобів, прийомів, за допомогою яких отримують нові знання в науці як на емпіричному, так і теоретичному рівнях пізнання. Методологія — це схема, план вирішення поставлених завдань наукового дослідження. Найбільш важливим для методології науки є визначення проблеми, побудова предмета дослідження і наукової теорії, перевірки істинності результатів.
21. Основні методи наукових досліджень та їх філософська характеристика.
На теоретичному рівні дослідження використовуються такі загальнонаукові методи: ¦ ідеалізація; ¦ формалізація; ¦ аналіз; ¦ синтез; ¦ індукція; ¦ дедукція; ¦ прийняття гіпотез; ¦ створення теорії; ¦ узагальнення.
Ідеалізація — це уявне створення об'єктів і умов, які не існують в дійсності і не можуть бути практично створені. Вона дає можливість реальним об'єктам уявно надати гіпотетичних нереальних ознак, що дозволяє вирішити завдання в закінченому виді. Наприклад, у різних галузях знань широко застосовують поняття абсолютно чорного, абсолютно білого тіла, ідеальної рідини. Ідеалізація досягається багатоступеневим абстрагуванням і правомірна тільки в певних межах. Формалізація — це метод вивчення різних об'єктів, при якому основні закономірності явищ і процесів відображаються в знаковій формі за допомогою формул або спеціальних символів. Формалізація забезпечує спільність підходів до вирішення різних завдань, дозволяє формувати відомі моделі предметів і явищ, встановлювати закономірності між фактами, що вивчаються. Символіка штучної мови (хімія, математика, економіка) дозволяє чітко і коротко фіксувати певні значення, не допускаючи різного тлумачення, що неможливо при користуванні звичайною мовою. Гіпотеза—це науково обґрунтована система умозаключень, через яку на основі низки чинників формуються висновки про існування об'єкта, зв'язків або причини явища. Гіпотези є формою переходу від фактів до законів. Створення теорії це найбільш висока форма узагальнення і систематизація знань. Вона є сукупністю основних ідей, понять, тлумачень в тій чи іншій галузі науки, об'єднаних в одну достовірну систему знань про об'єкт теорії. Необхідними елементами теорії є експериментальні факти, гіпотези, закони. Дедукція — метод дослідження, що полягає в тому, коли конкретні положення виводяться із загальних. Індукція — це метод, при якому за конкретними фактами і явищами встановлюються загальні принципи і закони. При теоретичних дослідженнях використовують обидва методи. Обґрунтовуючи гіпотезу наукового дослідження, встановлюється її відповідність загальним законам діалектики і формується на основі конкретних фактів. Важливу роль у теоретичних дослідженнях посідають способи аналізу і синтезу. Аналіз — це спосіб наукового дослідження, за яким явище поділяється на складові. Синтез—дослідження явища в цілому, на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле. Синтез дозволяє узагальнити поняття, закони і теорії. Методи аналізу і синтезу взаємопов'язані, їх однаково часто використовують у наукових дослідженнях. У наукових дослідженнях широко застосовують метод абстрагування, тобто відмова від другорядних фактів з метою зосередження на важливих особливостях явища, яке вивчається.
