Будова гландулоцитів

Форма клітин може бути найрізноманітнішою і може мінятися залежно від фази секреції. Ці клітини мають велике ядро, з нерівною поверхнею.

Цитоплазма гландулоцитів, що продукують білковий секрет має добре розвинену гранулярну ендоплазматичну сітку.

клітини, що продукують небілкові секрети (ліпіди, стероїди) в цитоплазмі мають розвиненішу агранулярну ендоплазматичну сітку. Багато мітохондрій. Для всіх типів клітин характерною є наявність добре розвиненого комплексу Гольджі, де формуються секреторні гранули. У цитоплазмі виявляється велике скупчення включень. Характерною для цих клітин є полярність, яка обумовлюється певним напрямом секреторних процесів.

Фази секреції

Секреція є процесом освіти і виподіл синтезованих клітиною речовин за її межі.

Секреція складається з 4 фаз:

1. Поглинання.

2. Синтез і накопичення.

3. Виподіл.

4. Відновлення.

Поглинання - з крові і лімфи в залізисті клітини поступають речовини різної природи (неорганічні - вода, мінеральні солі, іони; органічні - амінокислоти, моносахариди, жирні кислоти ;)

Іноді шляхом піноцитозу в клітину проникають і крупніші молекули органічних речовин, наприклад, білки.

Синтез і накопичення - з цих продуктів в ендоплазматичній сітці відбувається синтез секрету (білковий в гранулярній ; небілковий в агранулярній). Синтезований продукт переміщається в зону комплексу Гольджі, де поступово накопичується, піддається хімічній перебудові і оформляючись у вигляді гранул .

Виподіл - секреторні гранули виділяються з клітини по одному з вищеперелічених типів (апокриновий, мерокриновий, голокриновий)

Відновлення - відбувається відновлення початкового стану залізистих клітин.

Слід підкреслити, що названі фази можуть відбуватися послідовно циклічно, одна за одною у вигляді секреторного циклу. У інших випадках вони здійснюються одночасно, що характерний для дифузної або спонтанної секреції.

Тканини внутрішнього середовища

Тканини внутрішнього середовища - представляють велику групу тканин, які з епітелієм відносяться до тканин загального призначення .

До цієї групи тканин відноситься кров, лімфа, і всі різновиди сполучної тканини. Не дивлячись на те, що окремі види тканин внутрішнього середовища за зовнішніми ознаками істотно відрізняються один від одного, проте є всі підстави для об'єднання їх в єдину тканинну систему, а саме: спільність походження, будови і функції .

¨Походження - всі тканини внутрішнього середовища є похідними мезенхіми.

Мезенхіма - найпримітивніша сполучна тканина, що існує тільки на ранніх стадіях ембріонального розвитку. По своїй будові мезенхіма нагадує сітку, оскільки клітини її мають зірчасту або веретеновидну форму і контактують між собою своїми відростками. Петлі сітчастого остову містять студнеобразную масу - міжклітинну речовину, щільність якої залежить від обміну речовин. З мезенхіми Внаслідок диференціації розвивається кров, лімфа і всі види сполучної тканини .

¨Спільність будови - наявність міжклітинної речовини, кількість якої більш ніж клітин ;

¨Спільність функцій - трофічна, захисна, опорна (механічна).

Функціональні особливості різних видів тканин внутрішнього середовища в значній мірі визначаються і залежать від фізико- хімічних властивостей міжклітинної речовини .