Гладка м'язова тканина епідермального походження.

Міоепітеліальні клітини цієї тканини розвиваються з шкірної ектодерми.

Локалізація - в потових, молочних, слинних і слізних залозах. Диференціюючись одночасно з їх секреторними, епітеліальними клітинами із загальних попередників, міоепітеліальні клітини безпосередньо прилягають до епітеліальних таким чином, що від сполучної тканини їх відокремлює тонка загальна базальна мембрана.

Форма - зірчасті або корзинчаті. Своїми відростками вони охоплюють кінцеві відділи і дрібні вивідні протоки залоз. У відростках локалізований скоротливий апарат, організований таким же чином, як і в непокреслених міоцитах мезенхимного походження.

Ядро і органела розташовуються в центральній частині клітини.

Функція. Скорочуватись, відростки сприяють виведенню секрету залоз.

Регенерація. В ході регенерації міоепітеліальні і секреторні клітини розвиваються із загальних малодиференційованих клітин епідермальної природи.

Гладка м'язова тканина нейрального походження

Міоцити цієї тканини розвиваються з клітин нейрального зачатка у складі стінки очного келиху.

Будова - це не покреслені міоцити з відповідно розвиненим скоротливим апаратом.

Локалізація - входять до складу двох м'язів, радужки ока - розширяльна і звужуюча зіниця.

Гладкі м'язові тканини у складі органів

У складі органів гладкі (непокреслені) міоцити об'єднуються в пучки, між якими розташовуються тонкі прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини (перемізій). Сукупність пучків утворює м'яз, який оточений товщими прошарками волокнистої сполучної тканини (епімізій). У прошарках проходять кровоносні судини, які доставляють живлення гладкому м'язу, і нервові волокнам, такі, що закінчуються між міоцитами.

Локалізація - в стінках порожнистих внутрішніх органів (органів дихання, шлунково-кишкового тракту, статевих органів, кровоносних судин).

Поперечно-посмуговані м'язові тканини

Серцева поперечно-посмугована м'язова тканина

Гістогенез. Джерело розвитку цієї тканини симетричні ділянки вісцерального листка спланхнотома (целомічного вистилання) в шийній частині тіла зародка, звані міоепікардіальні пластинки. Більшість її клітин диференціюються в серцеві міоцити (кардіоміоцити), решта в клітини мезотелій епікарду. В ході гістогенезу диференціюються декілька видів кардіоміоцитів: скоротливі, провідні, перехідні (проміжні) і секреторні.

Будова скоротливих кардіоцитів

Форма - подовжена, близька до циліндрової, розміри 100-150 мкм. Їх кінці з'єднуються один з одним таким чином, що ланцюжки кардіоміоцитів складають так звані функціональні волокна товщиною 10-20 мкм, а області контактів утворюють вставні диски. Кардіоміоцити можуть гілкуватися і утворювати просторову сітку.

Бічна поверхня покрита базальною мембраною, в яку зовні вплітаються тонкі ретикулярні і колагенові волокна.

Ядро (може бути 2) - овальної форми розташовується в центральній частині клітини. Ядра в більшості випадків поліплоїдні.

Цитоплазма містить у полюсів ядер органели загального призначення, включаючи клітинний центр, комплекс Гольджі, слаборозвинену гранулярну ендоплазматичну сітку, окремі лізосоми. Агранулярна ендоплазматична сітка добре розвинена і формує субсарколемні цистерни, прилеглі до Т-систем, а також анастомозуючі між собою трубочки L-систем. Окрім цього в цитоплазмі містяться включення глікогену і ліпідів, включення міоглобіну розподілені рівномірно. Є велика кількість мітохондрій, які утворюють ланцюжки навколо спеціальної органели - міофібрил.