Міосателлітоцити

Міосателлітоцити прилежать до поверхні симпласта, так що їх цитолемми стикаються. З одним симпластом пов'язана значна кількість сателітоцитів. Це одноядерні клітини, що є камбіальним елементом скелетної м'язової тканини..

Ядро менше, ніж ядро міосімпласта і округліше.

Цитоплазма містить рівномірно розподілені мітохондрії і ендоплазматичну сітку. Комплекс Гольджі і клітинний центр розташовані поряд з ядром. Спеціальна органела відсутня.

Типи м'язових волокон

На світлооптичному рівні розрізняють червоні м'язові волокна (I тип), білі м'язові волокна (II тип) і перехідні форми. Кожен з цих типів волокон має особливості ультраструктури і метаболізму.

Особливості ультраструктури виявляються в ступені розвитку саркоплазматичної сітки, протяжністю контакту Т-трубочок з цією мережею, структури тілофрагм, угрупуванням актинових і міозинових волокон в міофібрилах, кількістю мітохондрій, різним змістом включень, міоглобіну, глікогену, ліпідів.

Особливості метаболізму виявляються різною активністю ферментів: аденозинтрифосфатази, сукцинатдегідрогенази.

Наприклад: волокна I типу містять аденозинтрифосфатазу повільного типу і мають високу активність сукцинатдегідрогенази, високий вміст міоглобіну і глікогену. Волокна II типу містять АТФ-АЗУ швидкого типу, активність СДГ в них нижча, включень глікогену більше, міоглобіну - менше.

М'яз як орган

М'язові волокна, об'єднуючись сполучною тканиною утворюють орган, який носить назву м'яза.

Окремі м'язові волокна розділені між собою тонким прошарком сполучної тканини, яка називається ендомізій. Ретикулярні і колагенові волокна ендомізія переплітаються з волокнами сарколеми. На кожному м'язовому волокні плазмолема утворює вузькі глибокі впячування, в які проникають ретикулярні і колагенові волокна. Вони пронизують базальну мембрану і утворюють петлю, яка кріпиться до плазмолеми в тому місці, де зсередини з нею контактують актинові нитки саркомерів. Вийшовши за межі базальної мембрани, ретикулярні волокна переплітаються з колагеновими, які переходять в сухожилля.

Кожне м'язове волокно має свою іннервацію і оточено мережею гемокапілярів. Комплекс волокна з елементами пухкої сполучної тканини, що оточують його, є структурно-функціональною одиницею скелетного м'яза і називається Міон.

М'язові волокна різних типів в певних поєднаннях об'єднані в пучки, між якими розташовуються товщі прошарки пухкої волокнистої сполучної тканини - перимізій. Він містить також і еластичні волокна. Сполучна тканина, яка оточує м'яз в цілому, носить назву епімізія.

Нервова тканина

Нервова тканина (textus nervosus) - третя з чотирьох основних тканин організму - здійснює регуляцію діяльності тканин і органів, їх взаємозв'язок і зв'язок з навколишнім середовищем. Складається з нейроцитів (нейронів) і нейроглії.

Гістогенез

Нервова тканина розвивається з дорсального потовщення ектодерми - нервової пластинки. Нервова пластинка послідовно перетвориться в нервовий жолобок, а потім в нервову трубку. Нервова трубка відділяється від лежачої над нею епідермальної ектодерми. Частина клітин нервової пластинки не входить ні до складу епідермальної ектодерми, ні до складу нервової трубки і розташовується між ними у вигляді рихлого скупчення клітин - нервового гребеня або гангліозної пластинки. клітини гребеня починають мігрувати в латеральному і вентральному напрямах, утворюючи ядра черепних нервів, нейрони спинномозкових і автономних вузлів, леммоцити (нейроглія), пігментні клітини шкіри.

Потовщення ектодерми з боків голови (нейральні плакоди) дають початок утворенню гангліїв V, VII, 1Х і Х пара черепних нервів, Внаслідок міграції клітин з нейральної плакоди.

На ранніх стадіях ембріогенезу нервова трубка є нейроепітелієм багаторядності, утворений вентрикулярними або нейроепітеліальними клітинами.

Вентрикулярні клітини циліндрової форми, їх апікальні відростки, які граничать з порожниною нервової трубки, сполучені щілинними контактами. Базальні кінці стикаються з субпіальною прикордонною мембраною. Для цих клітин характерне циклічне переміщення ядер: ядра премітотичних клітин лежать глибоко, під час профази наближаються до поверхні, каріокінез здійснюється поблизу шлуночкової поверхні, а ядра дочірніх клітин знову йдуть в глиб. В процесі ембріонального розвитку відбувається зниження проліферативної активності вентрикулярних клітин, а після народження вона взагалі не спостерігається.

Схожі морфологічно вентрикулярні клітини диференціюються в різні типи клітин зрілої нервової тканини. Частина їх дає початок нейроцитам, інша частина гліальним клітинам (епендімоцитам, астроцитам і олігодендрогліоцитам). У тих відділах мозку, де гістогенез здійснюється особливо інтенсивно, вентрикулярні клітини втрачають циліндрову форму і здібність до переміщення ядер, але зберігають високу проліферативну активність. Ці клітини називаються субвентрикулярними і екстравентрикулярними нейрогермінативними (камбіальними) клітинами. Надалі вони дають початок деяким типам нейроцитів і гліальних клітин. Суб- і екстравентрикулярні клітини існують ще якийсь час після народження.