Тема 7. Основи трудового права України План
Поняття і система трудового права України. Загальна характеристика Кодексу законів про працю України.
Колективний і трудовий договори. Підстави та порядок припинення трудового договору.
Поняття і види робочого часу і часу відпочинку.
Особливості праці жінок та молоді.
Трудова дисципліна. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність.
Індивідуальні й колективні трудові спори.
Поняття і система трудового права України. Загальна характеристика Кодексу законів про працю України
Без праці не існувало і не може існувати жодне суспільство. Саме праці люди зобов’язані своїми великими відкриттями і науково-технічними досягненнями. Практично все, чим ми користуємося в повсякденному житті, є результатом трудової діяльності людей, продуктом їх цілеспрямованої праці. Таким чином, праця є свідомою, вольовою діяльністю людей, спрямованою на створення матеріальних і духовних благ, а також на надання послуг.
Одне із невід’ємних прав громадян незалежної демократичної держави є право на працю. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів згідно з суспільними потребами.
Громадяни України реалізують конституційне право на працю за допомогою норм трудового права, які конкретизовані в Кодексі законів про працю, Законах України «Про зайнятість населення», «Про оплату праці», «Про охорону праці», «Про колективні договори і угоди», «Про відпустки», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців» та інших нормативно-правових актах. Взагалі трудові відносини нині регулюються більш ніж 500 нормативно-правовими актами України, а також значною кількістю нормативних актів, прийнятих центральними та місцевими державними органами й органами місцевого самоврядування.
Усі правові норми, закріплені в цих нормативних актах, створюють єдину, за предметом правового регулювання, систему правових актів, яка й має назву трудового права.
Трудові відносини займають центральне місце в системі відносин і становлять предмет трудового права. Будучи врегульованими нормами трудового права, вони набувають форми правових відносин.
Трудові правовідносини мають таку структуру:
суб’єкти. Ними є, з одного боку, працівник, з іншого - роботодавець;
об’єкти. Об’єктом трудових правовідносин є трудова діяльність і її результати (матеріальні і духовні цінності);
зміст. Зміст трудових правовідносин складають права і обов’язки працівника та права і обов’язки роботодавця.
Трудове право також регулює інші суспільні відносини, які тісно пов’язані з трудовими, і вони стосуються:
працевлаштування;
професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників;
дисциплінарної відповідальності працівників;
матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;
контролю і нагляду за додержанням законодавства про працю;
відшкодування шкоди працівникові, якщо він зашкодив здоров’ю, виконуючи трудові обов’язки та деякі інші.
Основними видами джерел трудового права є Конституція, Кодекс законів про працю та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази й розпорядження Президента України, постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України. Особливим джерелом є міжнародні договори. Але найважливішу роль у регулюванні трудових відносин відіграє Кодекс законів про працю України (КЗпП), який є найзмістовнішим нормативно-правовим актом, що регулює трудові відносини працівників. КЗпП України прийнято 10 грудня 1971 року, а набрав чинності 1 червня 1972 року. Поза сумнівом, він не відображає всі особливості розвитку історичних подій, що відбуваються в державі. Тому його понад 60 разів змінювали й доповнювали. За роки, що пройшли після його прийняття, він доповнений главами 3-А, 16-А, а також змінена назва глави 15. Змінені й доповнені майже усі статті Кодексу, а до окремих статей зміни вносилися по декілька разів.
Чинний кодекс складається з преамбули та 18 глав (265 статей):
Глава 1. Загальні положення.
Глава 2. Колективний договір.
Глава 3. Трудовий договір.
Глава 3-А. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників.
Глава 4. Робочий час.
Глава 5. Час відпочинку.
Глава 6. Нормування праці.
Глава 7. Оплата праці.
Глава 8. Гарантії і компенсації.
Глава 9. Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
Глава 10. Трудова дисципліна.
Глава 11. Охорона праці.
Глава 12. Праця жінок.
Глава 13. Праця молоді.
Глава 14. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.
Глава 15. Індивідуальні трудові спори.
Глава 16. Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями.
Глава 16-А. Трудовий колектив.
Глава 17. Державне соціальне страхування.
Глава 18. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.
У зв’язку з тим, що значна кількість законодавчих актів про працю залишається поза КЗпП, можна зробити висновок, що чинний Кодекс є не зведенням усього законодавства про працю України, а лише зібранням найбільш важливих законодавчих норм, що мають визначальне значення в правовому регулюванні праці.