Org_med_zabezpe4_vijsk_Paska_2005

Заклади III рівня медичного забезпечення М М О вирішують наступні го­ ловні завдання: евакуація з підрозділів та закладів І та II рівнів медичного забезпечення; встановлення черговості надання медичної допомоги хворим і постраждалим, реанімація, стабілізація стану та підготовка тяжкоуражених та хворих для подальшої евакуації; лікування постраждалих, що не можуть перенести подальшої евакуації без стабілізації стану, або тих, для кого по­ дальша евакуація була б проблематичною чи небажаною (для затриманих, біженців чи інших цивільних осіб); діагностика та лікування пацієнтів, що страждають від тяжких хвороб, і хвороб, що загрожують їхньому життю; діагностика і остаточне лікування хворих і поранених в межах термінів, ви­ значених вищим медичних керівництвом; звітність про кожного пацієнта (обліковується кожний випадок небойового ушкодження, поранення, хво­ роби); виділення додаткового посилення підрозділів та закладів першого і другого (якщо воно не організовано) рівнів медичного забезпечення як пер­ соналом, так і матеріально-технічними ресурсами; забезпечення заходів превентивної медицини (табл. 13.4).

Незалежно від наявних ресурсів, заклади III рівня медичного забезпе­ чення повинні бути здатними до: евакуації з підрозділів та закладів І і II рі­ внів медичного забезпечення; встановлення черговості надання медичної допомоги, проведення реанімації і стабілізації стану тяжкопоранених і хво­ рих пацієнтів і підготовка до подальшої евакуації; надання невідкладної хі­ рургічної допомоги тим, хто не може перенести подальшої евакуації, або тим, для кого подальша евакуація не бажана без відповідної підготовки; діа­ гностики, лікування і утримання тих поранених і хворих, які можуть повер­ нутися до виконання службових обов'язків протягом часу, встановленого вищим медичним керівництвом; невідкладного стоматологічного обслуго­ вування (при недоступності на другому рівні); контрою щодо забезпечення заходів з превентивної медицини, підтримання гігієни, включаючи профіла­ ктику стресових реакцій у підрозділах та закладах І і II рівнів медичного за­ безпечення.

IV р і в е н ь медичного забезпечення М М О в контексті функціонування О О Н полягає в організації та здійсненні остаточного лікування поранених і хворих. Остаточне лікування поранених полягає в організації та наданні спеціалізованої хірургічної, терапевтичної та ін. видів медичної допомоги, реабілітації до повного видужання. Зазвичай воно надається на національ­ ному рівні, в рідній для МК країні.

Е в а к у а ц і я . Організація та проведення медичних заходів на полі бою під час проведення М М О визначається евакуаційною здатністю та евакуацій­ н о ю політикою. Потрібно зауважити, що під час евакуаційних заходів на­ дання медичної допомоги не припиняється, лікувальні процедури повинні продовжуватись по мірі можливостей. Відповідно до концепції надання ме­ дичної допомоги та евакуаційної політики в О О Н виділяють наступні рівні лікування та евакуації (рис. 13.4).

401

На початок М М О евакуація повинна бути налагоджена оперативним та плануючим медичним персоналом, який обслуговує визначений МК.

Евакуація повинна враховувати максимальний проміжок часу, протягом якого пацієнт (поранений, хворий) може утримуватись на певному рівні ліку­ вання. Це в свою чергу визначає лікувальну здатність, якою має володіти відпо­ відний рівень медичного забезпечення та необхідну евакуаційну спроможність.

Евакуаційні заходи визначаються також придатністю пацієнта (за станом здоров'я) до евакуації. Незважаючи на чіткий порядок евакуації, клінічний стан пацієнта має бути ключовим (визначальним) критерієм при визначенні часу і засобів евакуації між рівнями надання медичної допомоги. Поряд з

403

тим евакуація повинна надати можливість пацієнту, що пройшов курс реа­ німаційних заходів, бути прооперованим якомога швидше і не пізніше шес­ ти годин після поранення. Засоби евакуації (наземний, повітряний транс­ порт) повинні мати необхідне медичне обладнання для надання медичної допомоги постраждалим під час евакуації.

Ефективний та надійний план медичної евакуації повинен: збалансовано розподіляти медичні ресурси і обмежувати потреби у надмірно складних заходах на кожному рівні надання медичної допомоги (в т.ч. на полі бою); забезпечувати адекватний рівень надання медичної допомоги для кожного пораненого (хворого); передбачати цілодобову евакуацію санітарних втрат за будь-яких погодних умов і на будь-якій місцевості; якомога швидше за­ безпечити евакуацію з моменту поранення (захворювання) для надання ме­ дичної (хірургічної) допомоги (звичайно протягом 6 годин); передбачати підтримання стану здоров'я поранених під час транспортування; у медич­ них закладах II та III рівнів передбачати команди медичної евакуації (назе­ мним та повітряним транспортом), які повинні бути в цілодобовій бойовій готовності; передбачати систему контролю, управління, зв'язку і інформа­ ційного забезпечення, яка могла б регулювати потік пацієнтів.

Легкопоранені (легкохворі) після належного лікування повинні поверну­ тись до виконання своїх професійних обов'язків, тяжкопоранені (тяжкохво­ рі) якомога швидше повинні евакуюватись для відповідного лікування.

Медична репатріація — це медична евакуація, що звичайно здійснюється до рідної країни пацієнта. Вона охоплює медичну евакуацію пацієнтів, які не можуть повернутись до виконання своїх службових обов'язків, в медичні за­ клади (цивільні та військові) на території батьківщини пацієнта. Медична репа­ тріація на основі медичних показань застосовується до всіх поранених та хво­ рих, терміни лікування яких перевищують ЗО діб. Вагітні жінки повинні бути репатрійовані не пізніше закінчення 5 місяця вагітності. Надання подальшої медичної допомоги репатрійованим особам стає національним обов'язком.

13.2. Особливості здійснення медичного забезпечення частин та підрозділів українського миротворчого контингенту

Значна частина підрозділів українського миротворчого контингенту (УМК) перебуває у країнах з тропічним кліматом, де несприятливими чин­ никами для здоров'я військовослужбовців є висока температура повітря, значні коливання рівня вологості (від надмірної до мінімальної), підвищена сонячна радіація.

Висока температура і підвищена вологість повітря тропіків впливають у першу чергу на водно-сольовий обмін у людини. У тропіках, особливо в яс­ ну безвітряну погоду, можуть виникати умови, за яких кількість тепла, що виробляється в організмі людини, може перевищувати кількість тепла, яке віддається тілом у зовнішнє середовище. Температура тіла підвищується і настає перегрівання організму.

404

Серед населення країн перебування У М К (Ірак, Ліван, Сьєрра-Леоне, Ліберія) широкого розповсюдження набув практично увесь спектр інфек­ ційної і неінфекційної тропічної патології. На першому місці стоять інфек­ ційні хвороби, особливо тропічна малярія, шлунково-кишкові захворювання (у тому числі холера), туберкульоз, СНІД . Відмічено також високий рівень захворювань на серцево-судинні хвороби, гемоглобінози, злоякісні ново­ утворення, хвороби обміну речовин.

Висока інтенсивність поширення хвороб пов'язана, з одного боку - на­ явністю природних передумов, що сприяє широкому та інтенсивному роз­ повсюдженню збудників хвороб, надзвичайної активності їх переносників, ідеальних умов для їх проживання та розмноження навіть на абіотичних об'єктах середовища, а з іншого - низьким соціально - економічним рівнем цих раїн, що сприяє реалізації природних передумов. У таких умовах вели­ ка кількість інфекційних хвороб серед місцевого населення набуває статусу дитячих, що відбувається при інфекціях зі стійким імунітетом (геморагічні гарячки, поліомієліт тощо) та при інших хворобах, коли виникає цілий ряд реінфекцій і суперінфекцій, дорослі стають носіями, а діти хворіють гост­ рими захворюваннями (малярія, різноманітні гельмінтози).

Широкого розповсюдження набули серед населення інфекції з фекальнооральним механізмом передачі збудника при провідній ролі водного шляху передачі: дизентерія, холера, черевний тиф та паратифи, вірусний гепатит А, поліомієліт тощо. Деякі країни входять до так званого менінгітного по­ ясу. Слід зауважити, що клінічний перебіг інфекційних захворювань в них значно тяжчий, ніж в інших кліматичних поясах, що пояснюється наявністю білково-енергетичної та вітамінної нестачі у населення, хронічними інвазі­ ями, мікстовими зараженнями та іншими проявами поліпаразитизму.

Майже у всіх країнах, куди направляються миротворчі контингенти, че­ рез агресивне розмежування населення за етнічними, релігійними, ідейними ознаками суттєво порушене функціонування інфраструктури цивільної охо­ рони здоров'я. В населених пунктах відсутня швидка медична допомога та допомога на дому. Не функціонує система забезпечення населення медика­ ментами та медичного постачання лікувальних закладів. У таких умовах мі­ сцеве населення звертається за медичною допомогою, в основному, у війсь­ ково-медичні заклади країн-контрибуторів.

Тому перед медичними підрозділами У М К постає завдання з надання медичної допомоги місцевому населенню, співробітникам місії О О Н , інших міжнародних місій, що вимагає наявності не тільки сучасного обладнання та оснащення, а й висококваліфікованих фахівців.

У зв'язку з вищенаведеними специфічними особливостями медичного забезпечення У М К та завданнями медичної служби цих формувань органі­ заційна структура медичних підрозділів має свої особливості. Як зазначено вище, У М К представлено формуваннями у кількості від 100 до 1500 війсь­ ковослужбовців (від окремої роти, загону до окремої механізованої брига-

405

ди). Зважаючи на це, медичний персонал також представлено у кількості від кількох фахівців до посиленої медичної роти, що забезпечує надання відпо­ відного рівня медичного забезпечення (за вимогами ООН) .

Враховуючи тематичний напрямок підручника та обмежений його обсяг, характеризувати медичну службу невеликих підрозділів (окремих рот, еска­ дрилій, загонів) немає змоги, тільки коротко зупинимось на особливостях структури медичної служби окремих миротворчих підрозділів (частин) чи­ сельністю від 500 військовослужбовців.

На відміну від організаційної структури медичного пункту механізова­ ного (танкового) батальйону (наведеної у главі 8), медичний пункт механі­ зованого батальйону окремої механізованої бригади УМК, що дислокується в одному районі з управлінням бригади, представлений: начальником меди­ чної служби - начальником медичного пункту (лікарем-хірургом), двома ординаторами (лікарем-хірургом та лікарем-терапевтом), середнім та моло­ дшим медичним персоналом (рис. 13.5) і має можливості надання 1 рівня медичного забезпечення за стандартами О О Н (першої лікарської допомоги).

Рас. 13.5. Організаційно-штатна структура медичного пункту механізованого батачьйону УМК

Медичний пункт окремого механізованого батальйону, що дислокується поза районом розміщення управління бригади, з метою надання II рівня ме­ дичного забезпечення (кваліфікованої медичної допомоги) за стандартами ООН, має у своєму складі: хірургів, анестезіолога, терапевтів, дерматолога, інфекціоніста, медичних сестер, операційних сестер, медичних сестеранестезисток та молодший медичний персонал (рис. 13.6).

Організаційна структура медичної роти окремої механізованої бригади (омбр), яка дислокується в Іраку, має в своєму складі лікарів всіх основних спеціальностей та відповідний середній та молодший медичний персонали і забезпечує надання II рівня медичного забезпечення за стандартами О О Н (рис. 13.7). Схема розгортання та загальний вигляд функціональних підроз­ ділів медичної роти омбр в Іраку представлено на рисунках 13.8 та 13.9.

406

408

Рис. 13.7. Організаційно-штатна структура медичної роти окремої механізованої бригади (Ірак)