Мікробіологічна діагностика бруцельозу
Збудники Brucella melitensis, Brucella abortus, Brucella suis входять до роду Brucella. Матеріалом для мікробіологічної діагностики є кров, кістковий мозок, сеча, грудне молоко, навколосуглобна рідина, навколоплідні води, абортовані плоди тварин. Мікробіологічну діагностику бруцельозу проводять мікроскопічним, бактеріологічним, серологічним, біологічним та алергологічним методами.
Мікроскопічний метод. З матеріалу, який досліджують, готують мазок і фарбують спочатку карболовим фуксином (розведення 1:5) протягом 3 хвилин. Потім препарат промивають водою і додатково фарбують 2% водним розчином метиленової синьки протягом 5 хвилин. При мікроскопії виявляють на блакитному тлі бруцели у вигляді коротких паличок із закругленими кінцями червоного кольору.
Бактеріологічний метод. Оскільки збудники бруцельозу високовірулентні й контагіозні, працювати з культурами цих мікробів можуть лише фахівці, що мають відповідну підготовку.
Матеріал, який досліджують, висівають у печінковий бульйон чи МПБ із 1% глюкози і 1% гліцерину. При цьому використовують 2 флакони із середовищем. В другому флаконі створюють умови для росту B. abortus. Цей вид бруцел для росту вимагає СО2. Тому флакон з бульйоном після висіву в нього матеріалу, який досліджується, закривають тліючою ватно-марлевою пробкою. Висіви розміщають у термостаті при t 37°С й культивують протягом декількох днів. Далі роблять пересів на щільні живильні середовища: печінковий агар, сироватково-декстрозний чи кров'яний агар.
На цих середовищах бруцели ростуть у виглядініжних безбарвних опуклих круглих колоній діаметром від 1 до 5 мм (S- форми). Їх порівнюють із крапельками роси. Іноді з'являютьсяR-формиколоній. У мазках з типовихколоній виявляються дрібні грамнегативні бактерії кулястої, овоподібної чи паличкоподібної форми .
Підозрілі колонії пересівають на скошений печінковий агар й після виділення чистої культури мікробів ідентифікують їх. При цьому враховують морфологічні, тінкторіальні, культуральні властивості, потребу у СО2 для росту, здатність рости на середовищах у присутності фуксину, тіоніну, виділяти H2 S, утворювати уреазу, фосфатазу, каталазу, чутливість до специфічного полівалентного бактеріофага, аглютинацію моноспецифічними бруцельозними сироватками.
Серологічний метод. Визначають титр антитіл до бруцел у сироватці обстежуваного в реакціях Райта й Хеддльсона. Як антиген використовують бруцельозний єдиний діагностикум. Цей діагностикум представляє собою гомогенну суспензію бруцел, інактивовану нагріваннямфенолом і пофарбовану в синій колір. Під час постановки реакції аглютинації Райта з сироватки хворого готують розведення 1:50, 1:100, 1:200, 1:400, 1:800 на фізіологічному розчині, у який додають перед тим 0,5%
Основні властивості видів й біоварів бруцел
|
Вид |
Біовар |
Потреба в СО2 |
Продукція H2 S |
Ріст на середовищах з фарбами* |
Аглютинація моноспецифічними сироватками |
Чутли- вість до фагу «Т6» (в робочому розведенні) |
Основ ний хазяїн | |||||
|
Тіонін |
Основний фуксин | |||||||||||
|
а |
б |
в |
б |
в |
А |
М | ||||||
|
B. melitensis |
1 2 3
|
- - - |
- - - |
- - - |
+ + + |
+ + + |
+ + + |
+ + + |
- + + |
+ - + |
- - - |
Вівці, Кози |
|
B. abortus |
1 2 3 4 5 6 7 8 9 |
+ (-) + + (-) + (-) - - - - -(+) |
+ + + + - + (-) -(+) - + |
- - + - - - - - - |
- - + - + + + + +
|
- - + - + + + + +
|
+ - + + + + + + + |
+ - + + + + + + + |
+ + + - - + + - - |
- - - + + - + + + |
+ + + + + + + + + |
Велика рогата худоба |
|
B. suis |
1 2 3 4 |
- - - - |
++ - - - |
+ - + + |
+ + + + |
+ + + + |
- - + + |
- - + + |
+ + + + |
- - - + |
- - - - |
Свині, Свині, зайці Те ж Північ ні олені |
*Концентрація фарб: а) 1:25000; б) 1:50000; в) 1:100000
фенолу в об’ємі 0,5 мл, а потім додають по 0,5 мл бруцельозного єдиного діагностикума в розведенні 1:10. Реакція вважається позитивною при титрі 1:100 – 1:200, а при титрі 1:800 й вище – різко позитивною.
Реакцію Хеддльсона ставлять на добре знежиреному склі, розкресленому на 6 квадратів. На першому квадраті записують номер сироватки, а на другий, третій, четвертий, п'ятий квадрат наносять сироватку, яку досліджують, в об’ємах 0,04; 0,02; 0,01 мл; 0,02 мл (контроль сироватки). У контроль сироватки додають 0,03 фізіологічного розчину, в інші краплі сироватки – 0,03 мл не розведеного бруцельозного єдиного діагностикуму. На шостому квадраті контроль антигену (0,03 мл антигену + 0,03 мл фізіологічного розчину). Облік реакції проводять протягом 8 хв. Негативна реакція – аглютинат відсутній у всіх обсягах сироватки. Сумнівна реакція – аглютинат є тільки в об’ємі 0,04 м/л. Позитивна реакція – аглютинат в об’ємах 0,02-0,01 мл. Різко позитивна – аглютинат у всіх об’ємах сироватки. Реакцію застосовують при масовому обстеженні людей. Позитивний результат дозволяє відібрати осіб з підозрою на бруцельоз для подальшого поглибленого обстеження.
Біологічний метод застосовують для виділення бруцел у чистій культурі з матеріалів, забруднених сторонніми мікроорганізмами. Для цього використовують морських свинок й білих мишей. Матеріал, який досліджують, вводять підшкірно чи внутрішньочеревним шляхом.
Алергологічний метод (Проба Бюрне). У середню частину внутрішньої поверхні передпліччя внутрішньошкірно вводять 0,1 мл бруцеліну (фільтрат з 3-4 тижневих бульйонних культур бруцел трьох типів). Позитивна реакція характеризується утворенням через 24 години патологічного інфільтрату розміром 4 х 6 см й гіперемією. Ця реакція специфічна. Вона виявляється через 1-2 тижні після початку захворювання і зберігається роками.
Схема „Мікробіологічна діагностика бруцельозу”
