Мікробіологічна діагностика актиномікозів

Збудники: A. israelii, A. naeslundii, A. odontolyticus, A. viscosus, A. bovis. входять до родини Actinomycetaceae, роду Actinomyces.

Матеріалом для дослідження є: гній, кров, мокротиння, сеча, біоптати тканини, пунктати з вогнищ запалення (абсцесів, флегмон, порожнини суглобів і ін.).

При доборі досліджуваного матеріалу від хворого дуже важливо виключити його контамінацію сторонньою мікрофлорою. Взяті зразки повинні бути захищені від токсичної для них дії кисню, тому під час доставки до лабораторії необхідно дотримуватись наступних правил. Гнійне відокремлюване транспортують у стерильній пробірці, закритій гумовою пробкою, чи безпосередньо в шприці. При невеликій кількості матеріалу для дослідження, його забирають за допомогою стерильного тампону з вати й негайно переносять у глибину транспортного поживного середовища, в якості якого використовують середовище для контролю стерильності (СКС). Бажано використовувати для доставки пробірки й флакони, заповнені безкисневою газовою сумішшю. Кров для бактеріологічного дослідження в об’ємі 5-10 мл беруть з ліктьової вени стерильним шприцом й висівають в співвідношенні 1:10 на середовище безпосередньо біля ліжка хворого. Терміни доставки досліджуваного матеріалу в бактеріологічну лабораторію не повинні перевищувати однієї години.

Мікробіологічну діагностику актиномікозів проводять мікроскопічним, бактеріологічним, алергологічним методами.

Мікроскопічний метод. При постановці РІФ люмінесцентна мікроскопія дозволяє отримати попередню позитивну відповідь через 1,5-2 години після надходження матеріалу для дослідження в бактеріологічну лабораторію. Виготовлені з нативного матеріалу мазки оброблюють за загальноприйнятою методикою полі - й моновалентними специфічними флуоресціюючими сироватками. У ексудаті чи гнійному відокремлюваному можна знайти зерна жовтувато-сірого кольору – друзи A. israelii (тільця Болінгера), що мають вигляд округлих чи овальних базофільних мас діаметром до 1 мм. Друзи мають щільну консистенцію й утворені агрегатами міцелію, виявлення якого є цінною діагностичною ознакою.

З матеріалу, що досліджується, готують мазок й фарбують за Грамом.

При мікроскопії препарату реєструються грампозитивні тонкі довгі чи короткі розгалужені ниткоподібні клітини. Паличкоподібні форми у мазках розташовуються поодиноко, парами, V- і Y-подібно, на кінцях часто мають потовщення. За морфологією актиноміцети можуть бути дуже схожі на нитчасті гриби, коринебактерії, мікобактерії, пропіонобактерії. Тому для підтвердження діагнозу проводять бактеріологічний метод дослідження.

Бактеріологічний метод. Матеріал для дослідження висівають на середовище накопичення, в якості якого використовують середовище Кітта-Тароцці й середовище для контролю стерильності (СКС). Після висіву патологічного матеріалу, поверхню середовища Кітта-Тароцці заливають невеликим шаром стерильної вазелінової олії для припинення дифузії кисню повітря. A. israelii в аеробних умовах не дають росту. Висіви інкубують протягом 7-12 діб у термостаті при температурі 37°С, як в аеробних, так і в анаеробних умовах. Актиноміцети мають потребу в підвищеному вмісті СО_2.

Після інкубації враховують ріст на середовищах накопичення й роблять пересів на щільні поживні середовища: кров'яний агар, сироватковий агар, гліцериновий агар, цукровий агар, середовище Сабуро.

Внутрішньовидова диференціація збудників актиномікозів проводиться за сукупністюкультуральних табіохімічних властивостей виділеної культури.