5. Священні писання
Манускрипт " Ріг-веди ", одного з найдавніших релігійних текстів у світі.
За одним із визначень, індуїзм грунтується на "скарбниці духовних законів, встановлених різними людьми в різні часи" [75] [76]. Протягом багатьох століть священні писання індуїзму передавалися усно в віршованій формі, яка, на думку вчених, використовувалася для полегшення запам'ятовування [77]. Тільки набагато пізніше вони були записані [55] [77]. Протягом століть, мудреці вдосконалювали вчення та розширювали канон писань. У деяких традиціях послеведіческого і сучасного індуїзму, священні писання не тлумачаться буквально - велика важливість надається етичному і метафоричному змістом, що міститься в них [55]. Більшість священних текстів написані на санскриті. Вони поділяються на дві категорії шруті і смріті.
Сарасваті - богиня знання, мудрості і мистецтва
5.1. Шруті
Термін "шруті", який в буквальному перекладі означає "почуте" використовується по відношенню до чотирьом Вед, які прийнято вважати найдавнішими писаннями. Більшість індуїстів шанують Веди нествореним людиною, вічними богооткровенной писаннями, які були дані людству через посередництво святих мудреців [76] [78]. В індуїзмі також існують течії, в яких створення Вед не зв'язується з якоюсь особистістю або з Богом. Веди приймаються як закони духовного світу, що існує вічно, і існували б, навіть якби ведичні мудреці не розповіли їх людству [75] [79] [80]. Багато індуїсти вірять в те, що оскільки духовні істини, викладені у Ведах вічні, на протязі історії вони виражаються в нових формах і трактуються по-різному [81]. Існують чотири Веди: " Ріг-веда "," Сама Веда "," Яджур-веда "," Атхарва-веда "." Ріг-веда "розглядається як найважливіша з Вед. Вона не тільки вважається найдавнішим ведичним писанням, а й, можливо, найдавнішим індоєвропейським текстом. Кожна Веда ділиться на чотири частини: Самхіти, Брахмани, Араньяки і Упанішади. "Самхіти" складаються з священних мантр і є основною частиною кожної з Вед, Ведами як такими. Інші три частини являють собою збірники коментарів, часто написані в прозі і, на думку вчених, пов'язані з більш пізнього періоду, ніж основні Самхіти.
Самхіти і Брахмани прийнято відносити до категорії карма-канди ("обрядового розділу"), а Араньяки і Упанішади - до категорії Джнана-канди ("розділу про знання") [82] [83] [84]. У той час як Веди зосереджені на ритуальних практиках, основною темою Упанішад є духовне самоусвідомлення і філософія. У них, зокрема, обговорюється природа Брахмана і реінкарнація [55] [85] [86].
Ілюстрація, що зображує Битву на Курукшетра, яка описується в " Махабхараті ".
5.2. Смріті
Інші священні писання індуїзму, не належать до категорії шруті, називають смріті ("запомненное") [87]. Найбільш важливими з смріті вважаються індійські епічні поеми " Махабхарата "і" Рамаяна "." Бхагавад-Гіта "є частиною" Махабхарати "і вважається самим широко відомим і досліджуваним з усіх священних текстів індуїзму. У ній викладені філософські настанови Крішни воїну-принцу Арджуне перед початком великої Битви на Курукшетра. Як самі індуїсти, так і багато західні вчені і філософи, вважають що в "Бхагавад-гіті" викладена основна суть усіх Вед [88]. "Бхагавад-Гіта" найближче до того, що можна було б назвати загальним священним писанням індуїзму. До категорії смріті також відносяться Пурани, які підносять індуїстські вірування та філософію в більш легкій та доступній формі, і містять в собі багато різних історій. Також існують окремі писання, яким ідуть тільки певні напрямки в індуїзмі, до них належать " Деві-махатми ", Тантри, " Йога-сутри "," Тірумантірам "," Шива-сутри Васугупти "і Агами. Також важливим текстом є " Ману-смріті ", в якому описуються закони та суспільні норми варнашрама.