8.5.3. Саті

Спочатку сати відбувалося тільки добровільно як акт безсмертної любові дружини до свого чоловіка і розглядалося як сприятливий ритуал, який звільняв подружню пару від всіх гріхів. У багатьох Пуранах сати згадується як дуже похвальний обряд. Кілька прикладів сати також описуються в індуїстських епосах. Деякі приклади з " Махабхарати ":

• Кілька дружин Васудеви - Рохіні, Девакі, Бхадра і Мадіра - здійснили обряд саті ^[134].

• Мадрі, друга дружина Панду, яка відчувала себе винною в його смерті, здійснила обряд саті. Тоді як його перша дружина Посилання на не зробила цього ^[135].

Уже в період Гуптов ( IV століття), з'являються свідчення того, що ритуал саті став носити примусовий характер: вдів примушували до самоспалення після смерті чоловіка. Поряд з кастовою системою, обряд саті був одним з аспектів індуїзму, що піддавалися найбільш суворій критиці, яка виходила як від самих індуїстів, так і від представників інших релігій, особливо християнства та ісламу. Всередині індуїзму, критика обряду сати була характерна для діячів реформаторських рухів.

8.6. Визначення індуїста і звернення в індуїзм

Джордж Харрісон, який звернувся в індуїзм ще в 1960-і роки, повторює мантру Харе Крішна на чотках під Вріндаване.

Широко поширений тезу про те, ніби індійці категорично не згодні визнавати індуїстами людей іншого етнічного походження ^[136]. Однак, як у нормах самого індуїзму як релігійної системи, так і в світському індійському законодавстві немає установлень, що погоджує приналежність до індуїзму з етнічними критеріями ^[136]. Юридичне визначення індуїзму було дано Верховним Судом Індії в 1966 ^[136]. З уточненнями, внесеними 2 липня 1995, воно включає 7 основних ознак ^[136] :

1. "Шанобливе ставлення до Вед як до вищого авторитету у релігійних і філософських питаннях ";

2. наявність духу терпимості по відношенню до іншої точки зору, що випливає з визнання того, що істина багатогранна;

3. визнання космічного "великого світового ритму" - величезних періодів творіння, збереження і руйнування Всесвіту, наступних один за іншим у нескінченній послідовності, уявлення про який поділяють всі шість основних систем індуїстської філософії;

4. віра в переродження ( реінкарнацію) і попереднє існування душі (індивідуальної духовної сутності);

5. визнання того, що звільнення (з " колеса перевтілень ") досяжно різними шляхами;

6. усвідомлення в якості "рівноправних" можливостей "ідолопоклонства і заперечення шанування зримого образу богів";

7. розуміння того, що, на відміну від інших релігій, індуїзм не пов'язаний з визнанням певного набору філософських постулатів.

Ні в ознаки самого індуїзму, ні в перелік критеріїв, яким повинен відповідати послідовник індуїзму, Верховний Суд Індії не включив ніяких національно-етнічних критеріїв ^[136]. 2 липня 1995 Верховний Суд Індії визнав, що:

Той, хто з поклонінням приймає Веди, приймає те, що звільнення можна досягти різними способами, визнає ту істину, що можна поклонятися різним богам, що є відмінними рисами індуїстської релігії, може бути названий індусом [136].

Прозелітизм історично не грав великої ролі в індуїзмі, але в сучасному контексті звернення в індуїзм є звичайним явищем. На ранньому періоді розвитку індуїзму не існувало інших релігій, які складали б конкуренцію ^[137], і індуїсти приймали всіх за послідовників Санатана-дхарми ^{[137] [138]}. Тому необхідність звертати когось в індуїзм просто не існувало ^[137]. З приходом спадкового кастового поділу індійського суспільства в послеведіческій період, звернення в індуїзм стало дуже проблематичним. У спадкової кастової системі становище людини в суспільстві в основному визначалося народженням, тому звернення когось в індуїзм було можливим тільки за правом народження. Хоча, треба зауважити, що кастова система все ж допускала асиміляцію в індуїзм мігруючих груп по закінченні декількох поколінь ^[137].

Сучасний погляд на звернення в індуїзм сформувався в результаті занепаду кастової системи в поєднанні з впливом давніх ідей Санатана-дхарми. У той час як одні прихильники індуїзму вважають, що індуїстом можна тільки народитися, - інші вірять в те, що кожен, хто слідує індуїстським віруванням і практикам, є індуїстом. Деякі індуїсти в тій чи іншій мірі поділяють обидві точки зору ^[139].

Альфред Форд, правнук легендарного засновника автомобільного концерну " Ford " Генрі Форда, робить пуджу божествам Радхі - Крішни і восьми гопи в храмі ІСККОН в Тірупаті. Альфред Форд звернувся в індуїзм в 1975 році одержавши духовне посвячення " дікшу "від Бхактіведанти Свамі Прабхупади.

Індуїсти, які проживають за межами Індії, як правило легко приймають бажаючих звернутися в індуїзм. У самій Індії звернення в індуїзм також стає все більш і більш буденним. Перехід в індуїзм став набирати темпи також через посилення індуїстських реформаторських рухів ^[140]. Зокрема, перехід індійців назад в індуїзм не викликає особливих проблем, оскільки багато індуїсти вірять в те, що перейти з індуїзму в іншу релігію просто неможливо. Також вважається цілком прийнятним звернення в індуїзм одного з партнерів у подружній парі, якому таким чином дається повна можливість брати участь в індуїстській релігійної та культурної життя.

Формального обряду звернення в індуїзм не існує, хоча в багатьох традиціях ритуал, званий " дікша "(" духовне посвячення "," ініціація "), знаменує початок духовного життя після звернення в індуїзм, а ритуал, званий" шуддхі "(" очищення ") проводиться при поверненні індійців назад в індуїзм з іншої релігії. Багато течії в індуїзмі НЕ є проповідницькими і не прагнуть звертати когось, так як вірять у те, що досягти досконалості в духовному житті можна практикуючи яку релігію, за умови що ця практика здійснюється щиро ^[141]. Однак, деякі течії в індуїзмі, такі як Гауді-вайшнавізм, до якого належить Міжнародне товариство свідомості Крішни, є проповідницькими. Загалом, поняття релігійної свободи для індуїста насамперед грунтується на праві зберегти свою релігію ^[139].