2. Економічна сутність собівартості продукції.

Собівартість продукції (робіт, послуг)– це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції є найважливішим якісним показником господарської діяльності підприємства. А її зниження є основним джерелом отримання більшого прибутку на підприємстві.

Як економічна категорія собівартість продукції виконує наступні основні функції:

– облік і контроль всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції;

– є основою для формування ціни на продукцію підприємства і визначення величини прибутку і рентабельності;

– є основою для розрахунку економічної ефективності організаційно-технічних заходів та обґрунтування прийняття управлінських рішень.

До основних факторів, що впливають на рівень собівартості продукції можна віднести:

– обсяг виробництва;

– асортимент і якість продукції;

– ефективність використання матеріальних, паливно-енергетичних, трудових та грошових ресурсів;

– повноту використання виробничих потужностей і основних фондів підприємства;

– раціональність розміщення виробництва, його спеціалізацію і кооперування;

– організацію виробництва, стимулювання праці, якість управління та інші фактори.

Під структурою собівартості розуміється її склад за елементами або статтям і частка (питома вага) окремих елементів чи статей у повній собівартості. Вона знаходиться в русі, і на неї впливають такі фактори:

1) специфіка (особливості) підприємства, виходячи з цього, розрізняють: трудомісткі підприємства (велика частка заробітної плати в собівартості продукції; матеріаломісткі (велика частка матеріальних витрат); фондомісткі (велика частка амортизації); енергоємні (велика частка палива та енергії в структурі собівартості;

2) прискорення науково-технічного прогресу, цей фактор впливає на структуру собівартості різнобічно, але основним є те, що під впливом цього чинника частка живої праці зменшується, а частка уречевленої праці в собівартості продукції збільшується;

3) рівень концентрації (зосередження виробництва, робочої сили, предметів праці на великому підприємстві), спеціалізації (зосередження на випуску певних видів продукції), кооперування (об'єднання підприємств, які спільно випускають продукцію), комбінування (поєднання на одному підприємстві різногалузевих виробництв) і диверсифікації (розширення виробництва, номенклатури, видів продукції в межах одного підприємства) виробництва;

4) географічне місцезнаходження підприємства;

5) інфляція і зміна процентної ставки банківського кредиту тощо.

Структура витрат дозволяє виявити основні резерви їх зниження і розробити конкретні заходи щодо їх реалізації на підприємстві.

На підприємстві визначають наступні види собівартості:

1) Виробнича собівартість продукції – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. У виробничу собівартість згідно П(с)БО 16 включаються:

– прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; вартість прямих матеріальних витрат зменшується на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва);

– прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим виробництвом продукції);

– інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду, амортизація, втрати від браку);

– змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

2) Собівартість реалізованої продукції складається з:

– виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду (до реалізованої продукції відноситься відвантажена і фактично сплачена покупцем продукція);

– нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

– понаднормативних витрат.

Розподіл собівартості на виробничу і реалізованої продукції необхідно для цілей обліку та складання фінансової звітності на підприємстві.

3) Для внутрішніх потреб підприємства і аналізу витрат може розраховуватися повна собівартість продукції, тобто всі поточні витрати підприємства на виробництво і збут продукції. Крім собівартості реалізованої продукції вона включає адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

На підприємстві обов'язково має здійснюватися планування, облік та аналіз собівартості продукції.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, які необхідні у плановому періоді для виробництва кожного виду продукції і всієї продукції підприємства.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції, розрахунок фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції підприємства, а також контроль за використанням матеріальних, трудових ресурсів і грошових коштів.

Головними завданнями аналізу собівартості продукції є:

– дослідження і порівняння величини витрат і структури витрат за декілька періодів і виявлення чинників, які сприяли зміні собівартості;

– визначення факторів і резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

– розробка заходів щодо забезпечення ефективного управління витратами і формування собівартості продукції.

З метою здійснення економічного аналізу рівня витрат розрізняють:

а) нормативну собівартість, яка розраховується на основі діючих норм витрат і нормативів;

б) планову собівартість, яку визначають до початку планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів і діючих цін на момент складання плану;

в) фактичну собівартість, яка визначається на основі даних бухгалтерського обліку і відображає фактичні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Вона може бути як нижче, так і вище планової собівартості.

Для оцінки рівня витрат на виробництво використовується показник витрати на 1 гривню товарної (випущеної) продукції, який визначається як відношення загальних витрат підприємства на виробництво продукції за певний період до її вартості у діючих цінах.

Безпосередній вплив на зміну рівня витрат на 1 гривню товарної продукції справляють 4 чинника, що перебувають з ним у прямому функціональному зв’язку:

– зміна асортименту випущеної продукції;

– зміна рівня витрат на виробництво окремих виробів;

– зміна цін і тарифів на спожиті матеріальні ресурси;

– зміна оптових цін на продукцію.