Розділ 1. Організаційно-управлінська структура підприємства

У першому розділі основної частини обов’язково слід представити організаційно-управлінську структуру підприємства, а саме:

1. висвітлити характеристику підприємства, яке створюється:

• поняття, принципи діяльності підприємства;

• опис запропонованої продукції або послуг;

• які потреби покликана задовольняти продукція або послуга;

• чим відрізняється Ваша продукція або послуга від конкурентів?

• наскільки Ваша продукція або послуги забезпечують очікування клієнтів?

У Розділі 1 згідно із законодавством України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Господарським кодексом України» необхідно розкрити наступні питання: Поняття «підприємство», мету створення і принципи діяльності, загальну схему реєстрації підприємства.

2. наглядно представити організаційно-управлінську структуру Вашого підприємства в залежності від специфічних ознак діяльності.

Методичні рекомендації щодо виконання першого розділу

Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням. Схематично ця структура зображена на рисунку.

Переваги: - чіткість і простота взаємодії (відсутні суперечливі розпорядження);

• надійний контроль та дисципліна (відповідальність кожного за виконання свого завдання);

• оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

• економічність (за умови невеликих розмірів організації).

Недоліки: - потреба в керівниках універсальної кваліфікації;

• обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

• перевантаження вищого керівництва;

• можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Функціональна організаційна структура. Особливість цього типу оргструктури полягає в тому, що для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями.

Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців, а отже і зменшується кількість рівнів управління. До обов’язків вищого керівника входить: регулювання відносин між функціональними керівниками.

Переваги:

• спеціалізація функціональних керівників;

• інформаційна оперативність;

• розвантаження вищого керівництва.

Недоліки:

• порушення принципу єдиноначальності;

• складність контролю;

• недостатня гнучкість.

Лінійно-функціональна організаційна структура являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілу повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій.

Із схеми випливає, що функціональні керівники мають право безпосередньо впливати на виконавців. При цьому, щоб усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок, використовують одне з наступних застережень:

1. вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника;

2. функціональному керівнику передається лише частина повноважень;

3. функціональному керівнику передається тільки право рекомендацій.

Переваги лінійно-функціональної структури поєднують переваги лінійних та функціональних структур.

Недоліки:

• складність взаємодії лінійних і функціональних керівників;

• перевантаження керівників в умовах реорганізації;

• опір змінам в організації.

Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції за незначних (еволюційних) змін технології виробництва.

Дивізіональна організаційна структура. Групування видів діяльності тут здійснюється за принципом поділу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційний підрозділ з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності.

Перехід до дивізіональної організаційної структури означає подальший розподіл управлінської праці, який відбивається у децентралізації оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам, та централізації загальнокорпоративних функцій управління, що сконцентровані на вищому рівні управління у штаб-квартирі компанії (фінансова діяльність, розробка стратегії тощо).

Переваги:

• оперативна самостійність виробничих підрозділів;

• підвищення якості рішень (наближення до проблем);

• внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки:

• дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

• високі витрати на утримання апарату управління.

Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям із великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.

Матрична організаційна структура з’явилась як відповідь на підвищення ступеню динамічності (мінливості) середовища функціонування фірм. Особливістю оргструктур у такому середовищі є високий ступінь адаптивності, що забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць.

В матричній організаційній структурі крім звичайних функціональних підрозділів, які функціонують постійно, формуються так звані проектні групи як тимчасові колективи. Проектні групи відповідають за реалізацію стратегічних планів. Працівники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів і повертаються в підпорядкування своїх функціональних керівників після розформування своєї проектної групи.

Переваги: - висока адаптивність до змін середовища;

• ефективні механізми координації.