7. Метод введення учня в роботу на робочому місці.

Введення учня в роботу на робочому місці означає ввести учня в коло його конкретних задач по роботі на реальному робочому місці (див. Таблиця 8). Мета цього методу полягає в наступному:

1. розвиток професійної компетентності під час виконання робочих завдань;

2. розвиток здібності виконувати завдання в стресових ситуаціях в межах робочого плану в реальних робочих умовах.

Перші кроки у впровадженні даного методу виявляють деякі проблеми, а саме:

• учні не можуть швидко засвоїти складні завдання в реальних робочих умовах;

• робітники-куратори не враховують педагогічну, тактику майстра виробничого навчання щодо учня.

Робота за методом введення учня в роботу на робочому місці проводиться в три етапи:

1-ий етап (10 хв): підготовка робочого місця; підготовчі дії учня на робочому місці. Підтримка учня з боку робітника – асистента та майстра виробничого навчання.

2-ий етап (30 хв): учень бере на себе функції робітника – напарника і виконує певні операції за домовленістю. Йому передасться цілий комплекс завдань, які він виконує самостійно.

3-ій етап (5 хв): аналіз отриманого учнем досвіду.

Даний метод дозволяє учню отримати реальний досвід роботи на робочому місці навіть до того, як він засвоїть навички роботи в навчальній майстерні. Таблиця 8

Метод введення учнів у роботу на робочому місці
Функції майстра виробничого навчання	Функції учня
1) планування введення учня в роботу на робочому місці; 2) інструктування робітника – асистента, що буде курувати учня; 3) підтримок учня; 4) введення в роботу та координування процесу навчання.	1) вивчення завдання; 2) спостереження за майстром, постановка запитань; 3) виконання певної частини роботи з метою вироблення особистої самостійності; 4) звітування про виконання роботи та отриманий досвід.

8. Метод проблемних ситуацій.

Проблемною називають ситуацію, для оволодіння якою учень мас знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій. У навчальному закладі мас бути банк даних або "кейс" проблемних ситуацій, який використовується у навчальному процесі для підготовки учнів до вирішення реальних проблем на виробництві (складних випадків з виробничої практики).

Учням роздаються необхідні для роботи матеріали та формулюється основна проблема. Вони мають оцінити ситуацію й розробити шляхи виходу з неї.

Проблемні ситуації можуть різнитися за змістом, методами опрацювання даних, рівнем вимог до учнів, та їх тематика обов'язково має бути типовою до фахових вимог даної групи учнів. У процесі опрацювання даної ситуації в учнів мають розвиватися практичні навички, які вони будуть використовувати й надалі в своїй професійній діяльності Таблиця 9

Метод проблемних ситуацій
Функції викладача	Функції учня
1) привітання та організація взаємного представлення учнів; 2) ознайомлення учнів з проблемною темою; 3) організація опрацювання проблемної ситуації; 4) підбиття підсумків.	1 ) аналіз проблемної ситуації; 2) збір та аналіз інформації на задану тему; 3) розробка можливих шляхів вирішення проблеми, їх порівняння, вибір єдиного правильного; 4) критичне осмислення вибраного рішення.

Мета методу проблемних ситуацій полягає в тому, щоб розвивати в учнях:

1. здібності осмислювати проблемні ситуації й знаходити правильні рішення;

2. альтернативне мислення;

3. здібності знаходити, оцінювати й використовувати інформацію:

4. комунікативні здібності.

Робота за методом проблемних ситуацій проводиться в шість етапів:

1-ий етап (5 хв): привітання, створення невимушеної атмосфери, взаємне представлення. 2-ий етап (10 хв): роз'яснення правил методу проблемних ситуацій.

Постановка завдання (усне чи письмове описання проблемної ситуації).

3-ій етап (30 хв): самостійна робота учнів або малих груп над проблемною ситуац.:

• прочитані описання проблемної ситуації, зрозуміти про яку проблему йде мова;

• подумати, який довідковий матеріал є в розпорядженні (підручник, конспекти, довідники тощо);

- сформулювати мету, визначити кроки для досягнення мети, визначити проблеми, які виникнуть на шляху до мети.

4-ий етап (20 хв): презентація окремими учнями або малими групами своїх рішень щодо розв'язання проблемних завдань, обмін думками.

5-ий еіан (20 хв): зведення результатів роботи у загальне вирішення проблеми. Формулювання прийнятого рішення та його обґрунтування.

6-ий етап (5 хв): підбиття підсумків.