Глава 2.

Строкові трудові відносини

Стаття 76. Встановлення трудових відносин на невизначений строк

1. Якщо законом або трудовим договором не встановлено інше, трудові відносини вважаються такими, що виникли на невизначений строк.

Стаття 77. Умови встановлення трудових відносин на визначений строк

1. Трудові відносини можуть бути встановлені на визначений строк за наявності підстав, якими є характер майбутньої роботи, умови її виконання, наявність у працівника заінтересованості у строкових трудових відносинах, а також передбаченого трудовим законодавством дозволу на встановлення строкових трудових відносин.

2. Якщо роботодавець не доведе факту погодження сторонами строкового характеру трудових відносин до їх виникнення, трудові відносини вважаються такими, що виникли на невизначений строк.

Стаття 78. Встановлення трудових відносин на визначений строк

1. Трудові відносини на визначений строк можуть встановлюватися з ініціативи працівника або роботодавця у таких випадках:

1) для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (посада);

2) для заміщення вільного робочого місця (вакантної посади), якщо за звільненим працівником відповідно до закону зберігається право повернення на попередню роботу (посаду);

3) на час виконання певного обсягу чи виду роботи, строк закінчення якої не може бути визначений конкретною датою;

4) для виконання робіт, пов’язаних з тимчасовим (до одного року) розширенням виробництва або обсягу послуг, що надаються відповідним роботодавцем;

5) для виконання невідкладних робіт з відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також усунення інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи умови життєдіяльності людей;

6) у зв’язку з обранням на визначений строк до складу виборного органу або на виборну посаду, а також прийняття на роботу, пов’язану з безпосереднім забезпеченням діяльності членів виборних органів або посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

7) з педагогічними, науково-педагогічними, науковими працівниками, які уклали трудові договори на визначений строк за результатами конкурсу;

8) для виконання оплачуваних громадських робіт за направленням державної служби зайнятості;

9) з особами, які навчаються за очною формою навчання;

10) з особами, які досягли пенсійного віку (жінки - 55 років, чоловіки - 60 років) та отримують пенсію;

11) з працівниками, які приймаються на роботу за сумісництвом;

12) на прохання працівника, обгрунтоване з посиланням на сімейні чи інші особисті обставини;

13) в інших випадках, коли можливість встановлення строкових трудових відносин випливає із закону.

Стаття 79. Особливості строкових трудових відносин

1. Сторони строкових трудових відносин мають такі ж права і несуть такі ж обов’язки, як і сторони трудових відносин, що встановлені на невизначений строк. Це стосується і права на соціальне страхування.

2. Закінчення строку трудових відносин є підставою для їх припинення відповідно до статті 96 цього Кодексу.

3. Якщо після закінчення строку трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, трудові відносини вважаються продовженими на невизначений строк на тих же умовах, якщо інше не встановлено законом.

4. Працівник і роботодавець вправі домовитися про продовження строкових трудових відносин на певний строк. У цьому разі трудові відносини припиняються із закінченням цього строку.

5. Під час звільнення у зв’язку із закінченням строку трудових відносин, відповідно до яких виконувалися роботи, що повинні бути поновлені в майбутньому (роботи, що періодично припиняються у зв’язку з природно - кліматичними або іншими умовами), може укладатися трудовий договір на наступний період. Якщо трудовий договір на наступний період не був укладений з незалежних від працівника причин, у тому числі у зв’язку з тим, що роботодавець не запропонував укласти трудовий договір, працівник має переважне право на прийняття на роботу на наступний період. З метою реалізації переважного права працівника на роботодавця покладається обов’язок завчасно повідомити працівника про прийняття на роботу працівників на наступний період. Працівникові, який має переважне право на прийняття на роботу відповідно до цієї статті, не може бути відмовлено в прийнятті на роботу, крім випадків, коли за діловими якостями такий працівник не може конкурувати з іншими претендентами (претендентом) на робоче місце чи посаду. Порушення цього переважного права тягне за собою наслідки, встановлені статтею 72 цього Кодексу.