Адміністративне право україни (ч.1)

Навчальна дисципліна "Адміністративне право" є однією з профілюючих дисциплін в НАВС, передбачає вивчення комплексу теоретичних положень, правових інститутів, державних та інших структур, а також широкого діапазону суспільних відносин, що складаються в сфері публічного адміністрування. Ці відносини базуються насамперед на положеннях Декларації про державний суверенітет України, Конституції України, законодавчих актах Верховної Ради України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, відповідних положеннях інших нормативно-правових актів, а також на теоретичних положеннях суміжних юридичних дисциплін, зокрема, теорії держави та права та конституційного права України.

Метоюнавчальної дисципліни є:

• допомогти студентам поглибити свої знання з найбільш важливих теоретичних положень дисципліни, краще засвоїти якісні зміни та оновлення, що відбуваються в публічній адміністрації на сучасному етапі;

• прищепити студентам комплекс практичних знань і навичок, необхідних для формування в них високої професійної майстерності;

• глибше вивчити останні зміни та доповнення, внесені до чинного адміністративного законодавства, виробити у студентів вміння правильно реалізовувати його норми до конкретних правових ситуацій при здійсненні правоохоронної та правозастосовчої діяльності.

У результаті вивчення дисципліни "Адміністративне право" студенти повинні:

знати

• сутність адміністративного права, його звʼязок з публічним адмініструванням;

• діюче адміністративне законодавство;

• функції та принципи публічного адміністрування;

• систему та правове положення субʼєктів публічного адміністрування;

• форми та методи публічного адміністрування;

• поняття та види заходів адміністративного примусу;

• способи забезпечення законності в публічному адмініструванні та спеціальні адміністративно-правові режими.

уміти

• тлумачити та застосовувати чинне адміністративне законодавство;

• правильно використовувати в практичній діяльності форми методи публічного адміністрування;

• готувати проекти актів публічного адміністрування та приймати управлінські та інші рішення;

• здійснювати функції щодо забезпечення законності в публічному адмініструванні.

Основні терміни дисципліни

Адміністративне право– це галузь права, засобами якої (норми, законодавство, способи реалізації норм, нормативні і індивідуальні акти) формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації.

Адміністративно-правова норма – це юридично оформлене правило поведінки субʼєктів, які реалізують свої повноваження у сфері адміністративних зобовʼязань публічної адміністрації.

Адміністративно-правові відносини – це відносини, які виникають з приводу виконання адміністративних зобовʼязань публічною адміністрацією. Характерною ознакою адміністративно-правових відносин є те, що органи публічної адміністрації виступають у них владною стороною, яка реалізує свої виконавчо-розпорядчі повноваження. Тобто, має право на прийняття владного (обовʼязкового) рішення.

Публічна адміністрація– 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації публічних інтересів.

Предмет адміністративного права– це сукупність правових відносин, які виникають в результаті владної виконавчо-розпорядчої діяльності публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобовʼязань. Такими є: а) відносини публічного управління; б) відносини адміністративних послуг; в) відносини відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або бездіяльність (відносини судового і адміністративного оскарження); г) відносини відповідальності за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил (адміністративно-деліктні відносини).

Адміністративна послуга – 1) юридичне оформлення субʼєктом публічної адміністрації результатів розгляду справи, яка виникла за зверненням фізичної, юридичної або іншої колективної особи щодо реалізації своїх прав, свобод, законних інтересів; 2) результат здійснення владних повноважень уповноваженим субʼєктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Публічна служба– діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічне управління – цілеспрямований, владний, в рамках правових установлень і обовʼязковий для виконання вплив уповноважених субʼєктів на суспільну систему з метою її удосконалення відповідно до публічних інтересів. Як правило такий вплив здійснюється публічною адміністрацією шляхом прийняття управлінських актів.