Екологія

Сучасна криза повʼязана значною мірою з невпинним загострен­ням суперечностей між природою і суспільством. Вирішувати їх де­далі важче без усвідомлення того, що екологічна компонента є не­віддільною складовою економічної і фінансової систем та якості життя людини. Індекси людського виміру, що їх використовують міжнародні структури, включають екологічні показники як обовʼязкові.

Стратегія екологічної освіти (ЕЄ) ООН орієнтує на інтегровану освіту щодо природничих, гуманітарних та економічних наук.

У структурі цілей екологічної освіти виразно простежуються світ­оглядний та прагматичний (діяльнісний) аспекти.

Особливістю програми цього курсу є чітка гуманітарна спрямо­ваність, яка ґрунтується на ідеї органічної єдності етносу і природ­ного середовища як фундаментальної властивості біосфери, на ро­зумінні культури як зовнішнього прояву свідомості, без чого остан­ня була б "річчю в собі". Проблема "людина – природа" розгляда­ється як логічний етап парадигмального осягання рівнів екологічної організації: організмовий (аутекологія), популяційний (демекологія), екосистемний (синекологія), соціоекологічний (соціальна екологія).

Структура програми дозволяє лектору в разі потреби легко зміс­тити акценти в природничий чи гуманітарний аспект проблеми. Але у кожному випадку узагальнюючою є тема "Екологічна політика, екологічна і природо ресурсна безпека".

Деталізація окремих тем дозволяє лектору сформувати робочу програму відповідно до кваліфікаційного рівня та професійної спрямованості майбутніх фахівців.

З огляду на вимоги часу до програми включені раніше відсутні при вивченні екології теми з екологічного менеджменту та аудиту, екологічного імперативу, соціальних функцій екології тощо.

Природні ресурси розглядаються як засіб розвитку продуктивних сил і одночасно як екологічний фактор життєдіяльності людини, су­спільства взагалі.

Курс "Екологія" передбачає оволодіння студентами базовими науково-методологічними знаннями, необхідними для формування гармонійних суспільно-екологічних відносин.

Метою навчальної дисципліни є:

• оволодіння студентами базовими науково-методологічними знаннями, необхідними для формування гармонійних суспільно-екологічних відносин.

У результаті вивчення дисципліни "Екологія" студенти повинні:

знати

• базові науково-природничі та гуманітарні принципи дисципліни "Екологія", які потребуються для формування екологічного світогляду, екологічної культури та екологічного мислення;

• основні проблеми і завдання науки "Екологія".

уміти

• використовувати знання про закони взаємодії суспільства і природи при вирішенні професійних завдань використання екологічного законодавства;

• застосовувати комплексний екологічний аналіз стану різних обʼєктів, територій, галузей виробництва;

• застосовувати методи екологічного контролю стану довкілля: екологічна експертиза, екологічний аудит, екологічна паспортизація.

Основні терміни дисципліни

Природа – це існуючий світ в усій різноманітності його форм і проявів, живого (біотичного) і неживого (абіотичного) компонентів.

Екологія – це комплекс наук про будову, функціонування, взаємозвʼязки багатокомпонентних і багаторівневих систем у Природі і Суспільстві та засоби кореляції взаємного впливу техносфери і біосфери з метою збереження людства і біосфери.

Соціальна екологія – розділ сучасної екології, де вивчається специфічна роль людини в довкіллі не як біологічного виду, а як соціальної істоти, відмінності цієї ролі інших живих істот. Вона вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою.

Урбоекологія досліджує процеси урбанізованих і промислових територій, які формують екологічні умови та особливості функціонування екосистем під впливом енергетики, транспорту, будівництва, галузей промисловості.

Аудит екологічний – інструмент управління, який охоплює систематичну, документовану,періодичну та обʼєктивну оцінку того, наскільки відповідає організаційна система управління охороною довкілля та функціонування устаткування виробництва екологічним цілям і вимогам. Мета – перевірка екологічної безпеки виробництва та відповідності дій останнього дійсним екологічним нормативам і законодавству.

Екологічно чистий продукт – продукт найвищої споживчої якості і конкурентоспроможності, що відповідає чинним екологічним стандартам і є сертифікованим із наданням відповідної екологічної відзнаки маркування.

Екологічна безпека – ступінь захищеності територіального комплексу, екосистеми, людини від можливих екологічних уражень. Визначається величиною екологічного ризику обрахованому величинами імовірних збитків.

Сталий розвиток (стійкий) – усталений, еколого-економічно збалансований, екологічно безперервно підтримуваний.

Навколишне середовище – цілісна система взаємоповʼязаних природних і антропогенних обʼєктів і явищ, під впливом і при безпосередньому використанні яких відбувається виробнича і побутова діяльність, відпочинок. Складовою навколишнього середовища є природне середовище.