36. Уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах.

Хімічно небезпечними об'єктами (ХНО) називають підприємства народного господарства, які виробляють, зберігають та використовують у виробничому циклі небезпечні хімічні речовини (НХР).

Наслідки аварій на ХНО визначаються як ступенем небезпеки підприємств, так і токсичністю і небезпекою самих хімічних речовин. Згідно з показниками токсичності та небезпеки хімічні речовини поділяються на чотири класи: 1-й – надзвичайно небезпечні (середня смертельна концентрація – LС50 менше 0,5 г/м3); 2-й – високо шкідливі (LС50 коливатиметься від 0,5 до 5 г/м3); 3-й – помірно шкідливі (LС50 – від 5 до 50 г/м3); 4-й – мало шкідливі (LС50 – більше 50 г/м3). По характеру впливу на організм НХР (чи СДОР – сильнодіючі отруйні речовини) поділяються на наступні групи: I. Речовини задушливої дії: II. Речовини загально отруйної дії (синильна кислота, ціаніди, чадний газ ). III. Речовини задушливої і загально отруйної дії: IV. Нейротропні отрути (фосфорорганічні з'єднання, сірковуглець, тетраетілсвінец). V. Речовини нейротропної і задушливої дії (аміак, гидразин). VI. Метаболічні отрути (діхлоретан, оксид етілена). VII. Речовини, що псують обмін речовин (діоксин, бензофурани). Крім того, всі НХР поділяються на швидкодіючі і повільнодіюч

Основними уражаючими факторами аварій на радіаційно небезпечних об’єктах є:

• хмара зараженого повітря, що утворюється в перший період аварії та поширюється вітром;

• радіоактивно заражена місцевість;

• радіоізотопи, що потрапили в організм людини з водою та їжею;

• комбінований вплив як радіоактивних, так і нерадіоактивних факторів: механічна дія уламків інженерних конструкцій, тер­мічні травми, хімічний опік, інтоксикація, опромінення організму уражаючими дозами, психотравматичний ефект та ін.

При викиді в атмосферу паро і газоподібних хімічних сполук формується первинна заражена хмара, що поширюватиметься в атмосфері. Гази з високим показником щільності (вище 1) будуть стелитися вздовж землі, «затікати» у низини, а гази із щільністю менше 1 – швидко розсіюватися у верхніх шарах атмосфери. Характер зараження місцевості залежить від багатьох факторів: способу викиду хімічних речовин в атмосферу (розливі, вибуху, пожежі); від агрегатного стану агентів, що заражають, (твердому, рідкому, газоподібному); від швидкості випаровування хімічних речовин з поверхні землі і інших. У кінцевому результаті, зона хімічного зараження включає дві території. До першої відноситься район, що опинився у безпосередньому впливі хімічної речовини, до другої належить місцевість, над якою поширюється заражена хмара.

Зазначені і багато інших факторів, що характеризують зону хімічного зараження, необхідно враховувати при плануванні аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків аварій на хімічно небезпечних об'єктах.

37. Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини.

За характером впливу на організм НХР (чи СДОР – сильнодіючі отруйні речовини) поділяються на наступні групи: I. Речовини задушливої дії: 1) з вираженим припікальним ефектом(типу хлор); 2) зі слабкою припікальною дією(отруйні речовини типу фосген)II. Речовини загально отруйної дії(синільна кислота, ціаніди, чадний газ). III. Речовини задушливої і загально отруйної дії: 1) з вираженим припікальним ефектом(азотна кислота); 2) зі слабкою припікальною дією(сірководень, сірчистий ангідрид); IV. Нейротропні отрути(сірковуглець, тетраетілсвінець) V. Речовини нейротропної і задушливої дії(аміак, гідразин). VI. Метаболічні отрути(діхлоретан, оксид етілена) VII. Речовини, що псують обмін речовин(діоксин, бензофурани).

Крім того, всі НХР поділяються на швидкодіючі і повільно діючі. При ураженні першими картина отруєння розвивається швидко, а при отруєнні повільно діючими до прояви симптомів ураження проходить кілька годин, має місце так званий латентний період.