Пленум верховного суду україни. Постанова №9 від 01.11.96. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя

2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точ­ки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних ви­падках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чин­ному законодавстві, яке не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотан­ням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (поста­новою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Су­дом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прий­няти суд першої, касаційної чи наглядної інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:

1) коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом;

2) коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй;

3) коли правовідносини, що розглядаються судом, зако­ном України не врегульовано, а нормативно - правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суперечить Конституції України;

4) коли укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той за­кон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй.

Кабінет міністрів україни

ПОСТАНОВА

ПОРЯДОК направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України

від 17 грудня 2008 р. №1103

1. Цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлен­ня стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або пе­ребування під впливом лікарських препаратів, що знижують ува­гу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.

2. Огляду підлягають водії транспортних засобів, що­до яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, нар­котичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі -стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установлени­ми МОЗ і МВС.

3. Огляд проводиться: уповноваженою особою Державтоінспекції на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

4. Огляд на місці зупинки транспортного засобу прово­диться у присутності двох свідків.

Не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

5. Результати огляду, проведеного уповноваженою осо­бою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення.

Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та зго­да водія транспортного засобу з результатами такого огля­ду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

6. Водій транспортного засобу, що відмовився від прове­дення огляду на місці зупинки транспортного засобу або вис­ловив незгоду з його результатами, направляється уповнова­женою особою Державтоінспекції для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладна­них пересувних пунктах (автомобілях), що належать закла­дам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ ви­могам.

7. Уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує про­ведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту вияв­лення відповідних підстав.

8. У разі відмови водія транспортного засобу від прове­дення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена осо­ба Державтоінспекції в присутності двох свідків складає про­токол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

9. Проведення огляду водіїв транспортних засобів ­учасників дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є постраждалі, - обов'язкове.

10. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби за методикою та із застосуванням приладів, дозволених для використання МОЗ.

11. Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомити­ся з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи).

Відсутність документів не може бути причиною для відмови в проведенні огляду.

12. У разі коли в результаті дорожньо-транспортної при­годи водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що зни­жують увагу та швидкість реакції.

13. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами вис­новок за формою, яка затверджується МОЗ.

Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для уповноваженої особи Державтоінспекції та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.

14. Висновок може бути оскаржений водієм транспортно­го засобу у встановленому законодавством порядку.