Стаття 351. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради

1. Невиконання службовою особою законних вимог народного депутата Украіни, депутата місцевої ради, створення штучних перешкод у їх роботі, надання їм завідомо неправдивої інформації —

караються штрафом від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Невиконання службовою особою законних вимог комітетів Верховної Ради України чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України, створення штучних перешкод у їх роботі, надання недостовірної інформації —

караються штрафом від п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є нормальна діяльність народних депутатів України, депутатів місцевих рад, парламентських комітетів і тимчасових слідчих комісій, а також їх авторитет.

2. Потерпілим від цього злочину може бути: 1) народний депутат України; 2) депутат місцевої ради.

Народний депутат України — це обраний відповідно до закону представник Українського народу у Верховній Раді України і вповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України і законом України. Депутатмісцевої ради — це особа, в установленому законом порядку обрана до обласної, районної, міської, районної в місті, сільської чи селищної ради, повноваження якої визнані і розпочалися.

Відповідно до ст. 89 Конституції України комітети Верховної Ради України здійснюють законопроекту роботу, готують і попе редньо розглядають питання, віднесені.до повноважень Верховної Ради України. Тимчасовіслїдчі комісії створюються Верховною Радою України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

3. Об’єктивна сторона злочину може бути виражена у формі:

1) невиконання законних вимог народного депутата України, депутата місцевої ради, комітету ВР або тимчасової слідчої комісії ВР;

2) створення штучних перешкод у їх роботі; 3) надання завідомо «еправдивої інформації народному депутатові України, депутату місцевої ради; 4) надання недостовірної інформації комітету ВР чи тимчасовій слідчій комісії ВР.

Законними є такі вимоги народних депутатів України, депутатів місцевих рад, комітетів ВР або тимчасових слідчих комісій ВР, які зроблені ними в межах повноважень, наданих їм Конституцією та законами України. У зв’язку з цим у кожному конкретному випадку необхідно з’ясувати, чи мали зазначені особи та органи за законом право пред’являти вимоги, які не виконала певна службова особа.

Невиконання законних вимог вказаних осіб, органів може полягати у невиконанні своїх обов’язків особами, які відповідно до закону зобов’язані тим чи іншим чином сприяти потерпілим у здійсненні їхніх повноважень. Невиконанням законних вимог народного депутата України чи парламентського комітету буде, наприклад, ігнорування депутатського звернення чи запиту, направленого винній особі. Це також може бути відмова керівника відповідного періодичного друкованого видання, що виходить у виборчому окрузі депутата, чи місцевого радіо дати оголошення про зустріч депутата з виборцями, або порушення права законодавчої ініціативи народного депутата — не включення поданого депутатом проекту закону на розгляд парламенту тощо. Створення штучних перешкод у роботі вказаних осіб (органів) полягає у вчиненні дій, що перешкоджають’ реалізації ними своїх повноважень.

Поняття неправдивої (ч. 1 ст. 351) інедостовірної (ч. 2 ст. 351) інформації є синонімами. Відповідальність за наданнянеправдивої (недостовірної) інформації настає лише у разі, коли винна особа відповідно до закону зобов’язана була надавати її депутату, парламентському комітету чи тимчасовій слідчій комісії у відповідь на депутатське звернення, запит тощо або коли вона за власною ініціативою, з метою ввести депутата, парламентський комітет чи тимчасову слідчу комісію в оману, направила їм лист з певною інформацією.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ст. 351 дій чи бездіяльності.

Не утворює складу розглядуваного злочину невиконання законних вимог тимчасових спеціальних комісій, які можуть створюватися ВР, а також перешкодження їх діяльності і надання їм неправдивої (недостовірної) інформації. За наявності підстав такі діяння можуть бути кваліфіковані за статтями про злочини у сфері службової діяльності, а останнє із названих діянь — як правопорушення, передбачене п. “г” ч. 1 ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є службова особа, на яку, зокрема, покладено обов’язок виконувати вимоги народного депутата України чи депутата місцевої ради, комітетів ВР чи тимчасових слідчих комісій ВР надавати їм певну інформацію, забезпечувати діяльність цих осіб або органів. Про поняття службової особи див, примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділуXVII Особливої частини КК.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. При цьому надання завідомо неправдивої інформації народному депутату України або депутату місцевої ради може бути вчинено лише з прямим умислом.

Конституція України (ст. 89).

Закон України “Про статус народного депутата України” в редакції від 22 березня 2001р.

Закон України Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів” від 4 лютого 1994 р.

Закон України “Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995р.

Рішення КС у справі про запити народних депутатів України № 4-рп/99 від 19 травня 1999 р.

Стаття 352. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить службовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов’язок, у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких родичів —

караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є авторитеторганів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Обов’язковим додатковим об’єктом виступає право приватної власності, а факультативним можуть виступати громадський порядок, екологічнабезпека, життя або здоров’я людини.

2. Предметом злочину є рухоме або нерухоме майно, яке належить службовій особі,громадянинові, який виконує громадський обов’язок, або їх близькимродичам.

3. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) службова особа органу державної влади, органу місцевого самоврядування та об’єднань громадян; 2) громадянин, який виконує громадський обов’язок; 3) їх близькі родичі. Про поняттяслужбової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділуXVII Особливої частини КК, близькихродичів та особи, яка виконує громадський обов’язок, — коментар до ст. 115.

4. Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями, спрямованими на знищення чи пошкодження майна, суспільне небезпечними наслідками у вигляді майнової шкоди та причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками. Про поняття знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. і 94.

Для кваліфікації умисного знищення або пошкодження майна, що належить службовій особі, громадянинові, який виконує громадський обов’язок, чи їх близьким родичам, за ст. 352 необхідно встановити, що це діяння вчинюється у зв’язку з службовою діяльністю службової особи чи громадською діяльністю особи, яка виконує громадський обов’язок. Під службовою діяльністю слід розуміти діяльність службової особи, яка обумовлюється її службовим становищем і спрямована на реалізацію нею своїх службових повноважень відповідно до функцій та завдань органу, установи чи організації, в якій вона працює. Громадськоюдіяльністю визнається діяльність громадянина, обумовлена його належністю до певного об’єднання громадян і спрямована на реалізацію функцій і виконання завдань, які стоять перед цим об’єднанням. Такою діяльністю, зокрема, є участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону, в діяльності політичних партій, профспілкових та інших громадських організацій, органів самоорганізації населення тощо. Не є громадською діяльність, пов’язана з виконанням обов’язків депутатів місцевих рад на громадських засадах, народних засідателів, присяжних. Такі особи при здійсненні зазначених функцій є членами органів місцевого самоврядування і представниками влади (депутати) або здійснюють державну функцію правосуддя (народні засідателі, присяжні), а відповідні посягання щодо них кваліфікуються за ст. ст. 347 або 378.

Умисне знищення чи пошкодження майна громадянина, який виконує громадський обов’язок, у зв’язку з його громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо його близьких родичів слід відмежовувати від перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів, відповідальність за яке передбачена ст. 170. Таке відмежування слід робити: а) за об’єктом (об’єктом злочину, передбаченого ст. 170, є конституційне право громадян на свободу об’єднання у професійні спілки, політичні партіїі громадські організації, права та законні інтереси цих організацій); б) за ознаками об’єктивної сторони (перешкоджання, відповідальність за яке встановлена ст. 170, може виразитись у створенні перепон законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських об’єднань будь-яким шляхом, тоді як діяння, передбачене ст. 352, полягає лише в знищенні та пошкодженні майна відповідних осіб).

Злочин вважається закінченим з моменту знищення чи пошкодження майна.

5. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 352, є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 352, — 14 років.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

7 Кваліфікуючими цей злочин обставинами є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 2) спричинення ним загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Про поняття вибуху див. коментар до ст. 113, підпалу, іншого загальнонебезпечного способу, загибелі людей — коментар до ст. 194.

Поняттям інші тяжкі наслідками охоплюються, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більшій кількості осіб, заподіяння майнової шкоди у великих або особливо великих розмірах. Інші тяжкі наслідки — поняття оціночне і його визначення є питанням факту.