Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги,—

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо великих розмірах,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили загибель людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших тяжких наслідків,—

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльність захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим обов’язковим його об’єктом виступає право власності, а додатковим факультативним — здоров’я, життя особи, громадський порядок, громадська безпека

2. Предметом злочину може бути майно (рухоме чи нерухоме), що належить за правом приватної власності захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам.

3. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) їхні близькі родичі. Про поняття захисника і представника особи див. коментар до ст. 397, а про поняття близьких родичів — коментар до ст. 115.

4. З об’єктивної сторони злочин може виразитись у формі: 1) знищення або 2) пошкодження майна зазначених вище осіб Про поняття знишення або пошкодження майна див. коментар до ст. 194.

Якщо умисне знищення чи пошкодження майна, що належить захисникові, представникові особи або їх близьким родичам, поєднане із втручанням у діяльність захисника чи представника особи з надання правової допомоги, або із застосуванням до них погрози або насильства чи посяганням на їх життя, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 399 і ст. ст. 397, 398 або 400.

Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження зазначеного у ст. 399 майна.

5 Суб’єктом злочину, передбаченого ч 1 ст. 399, може бути >гудна особа, яка досягла 16-річного віку, а передбаченого ч. ч. 2 і ст. 399 — 14-річного віку.

6 Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Обов’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним 1) факту належності знищуваного або пошкоджуваного майна захисникові, представникові особи або їхнім близьким родичам; 2) того, що таке знищення або пошкодження здійснюють-я у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги. Мотив злочину безпосередньо обумовлений такою діяльністю захисника чи представника особи — ним виступають помста за неї або ж залякування таких осіб.

Стосовно таких наслідків, як шкода в особливо великих розмірах, загибель людей, тяжкі тілесні ушкодження чи інші тяжкі наслідки, ставлення винної особи може характеризуватись як умисною, так і необережною формами вини. Про зміст такого ставлення та особливості кваліфікації вчиненого, які воно обумовлює, див. коментар до ст. 194.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 21 спричинення ним шкоди в особливо великих розмірах (ч. 2 ст 399), а особливо кваліфікуючими — 3 (спричинення загибель людей; 4) завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; 5) настання інших тяжких наслідків

Про поняття підпалу, вибуху, іншою затльнонебезпечного способу, а такожзагибелі людей див. коментар до ст. ст. 113 та 194, а про поняттятяжких тілесних ушкоджень — ст. 121 та коментар до неї.

Під шкодою в особливо великих розмірах слід розуміти матеріальну шкоду, зміст якої встановлюється у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи Критерії визначення такої шкоди аналогічні критеріям визначення майнової шкоди в нобливо великих розмірах у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст 194. Про них див. коментар до зазначеної статті.

Інші тяжкі наслідки є оціночною ознакою. За своїм змістом вона збігається з аналогічною ознакою у складі злочину, передбаченого ч- 2 ст. 194 (про її поняття див. коментар до цієї статті), за винятком того, що вона не охоплює завдання тяжких тілесних ушкоджень, які відповідно до ч 3 ст. 399 є самостійною кваліфікуючою ознакою розглядуваного злочину.

Стаття 400. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги

Вбивство або замах на вбивство захисника чи представника особи або їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги,—

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльність захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим обов’язковим його об’єктом виступає життя особи.

2. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) їх близькі родичі. Про поняття захисника і представника особи див. коментар до ст. 398, а про поняття близьких родичів — коментар до ст. 115.

3. Об’єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на житія зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його вмисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство. Про поняття вбивства див. ст. 115 та коментар до неї, а про поняття замаху— ст. 15 та коментар до неї. При вчиненні цього злочину у другій його формі не має значення, який саме замах було вчинено — закінчений чи незакін чений.

Закінченим цей злочин вважається: у першій його формі — з моменту настання смерті потерпілого, у другій формі — з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.

4. Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому інтелектуальним моментом умислу має охоплюва тись специфічний соціальний статус потерпілого (те, що він є захисником, представником особи чи близьким родичем однієї з цих осіб). Мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два бажання припинити певні дії захисника чи представника особи або помста за їх діяльність.