- •Київська Русь та Галицько-Волинське князівство
- •Г алицький Данило Романович
- •Володимир Мономах
- •Роман Мстиславович
- •Ярослав Мудрий
- •Литовсько-польська доба
- •К онашевич-Сагайдачний Петро Кононович
- •Дашкевич (Дашкович) Остафій
- •Могила Петро Симеонович
- •Н аливайко Северин
- •Національно-визвольна революція
- •Брюховецький Іван
- •Виговський Іван Остапович
- •Дорошенко Петро
- •К ривоніс Максим (Перебийніс, Вільшаський)
- •Многогрішний Дем’ян Ігнатович
- •Пушкар Мартин (Пушкаренко)
- •С амойлович Іван Самійлович
- •Сомко Яким Семенович
- •Тетеря Павло Іванович
- •Ханенко Михайло
- •Х мельницький Богдан-Зіновій Михайлович
- •Хмельницький Юрій Богданович
- •Під імперською владою (кін. Xvіі – поч. XX ст.)
- •Б ілозерський Василь Михайлович
- •Вербицький Михайло Михайлович
- •Гонта Іван
- •Довбуш Олекса Васильович
- •Д рагоманов Михайло Петрович
- •З алізняк Максим
- •Калнишевський Петро Іванович
- •Кармалюк (Кармелюк) Устим Якимович
- •Костомаров Микола Іванович
- •Куліш Пантелеймон Олександрович
- •Мазепа Іван Степанович
- •Орлик Пилип Степанович
- •Палій Семен Пилипович
- •П олуботок Павло Леонтійович
- •Розумовський Кирило Григорович
- •Сірко Іван Дмитрович
- •Сковорода Григорій Савич
- •Скоропадський Іван Ілліч
- •Українка Леся
- •Франко Іван Якович
- •Ч убинський Павло Платонович
- •Шевченко Тарас Григорович
- •Б андера Степан Андрійович
- •Бондаренко Михайло Ілліч
- •Бош (Готлібівна) Євге́нія Богда́нівна
- •Волошин Августин
- •Григоренко Петро Григорович
- •Г рушевський Михайло Сергійович
- •Довженко Олександр Петрович
- •Донцов Дмитро Іванович
- •Д урдинець Василь Васильович
- •Єфремов Сергій Олександрович
- •Є хануров Юрій Іванович
- •Звягі́льський Юхим Леонідович
- •Казанець і ван Павлович
- •Кальченко Никифор Тимофійович
- •Анатолій Кирилович
- •Ковпак Сидір Артемович
- •Коновалець Євген
- •Леонід Романович
- •К оротченко Дем’ян Сергійович
- •Кравчук Леонід Макарович
- •Кучма Леонід Данилович
- •Л азаренко Павло Іванович
- •Левицький Кость
- •Любченко Панас Петрович
- •Л яшко Олександр Павлович
- •Марчак Микола Макарович
- •М арчук Євген Кирилович
- •Масо́л Віталій Андрійович
- •Махно Нестор Іванович
- •Мельник Андрій
- •Міхновський Микола Іванович
- •Петлюра Симон Васильович
- •Петрушевич Євген
- •Пустовойтенко Валерій Павлович
- •Раковський (Ста́нчев) Християн Георгійович
- •Валентин Костянтинович
- •Скоропадський Павло Петрович
- •Скрипник Микола Олексійович
- •С тепаненко Іван Никифорович
- •С тецько Ярослав
- •Стус Василь Семенович
- •Олена Іванівна
- •Тимошенко Юлія Володимирівна
- •Вітольд Павлович
- •Хвильовий (Фітільов) Микола Григорович
- •Хрущов Микита Сергійович
- •Ч ерняхівський Іван Данилович
- •Ч икаленко Євген
- •Чорновіл в’ячеслав Максимович
- •Ч убар Влас Якович
- •Шелест Петро Юхимович
- •Шухевич Роман
- •Щербицький Володимир Васильович
- •Ю щенко Віктор Андрійович
- •Я нукович Віктор Федорович
- •Великі князі київські та роки їхнього правління
- •Галицькі й галицько-волинські князі та роки їхнього правління
- •Гетьмани та роки їхнього правління
- •Запорізькі гетьмани та роки їхнього правління
- •Українські гетьмани та роки їхнього правління
- •Правобережні українські гетьмани та роки їхнього правління
- •Лівобережні українські гетьмани та роки їхнього правління
- •Алфавітний покажчик
- •Література
Леонід Романович
(1901–1969)
Партійний та державний діяч. Глава РНК УРСР: вересень 1939 р. – лютий 1944 р.
Народився 21 серпня 1901 р. у м. Бобринець Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, нині Кіровоградської області, у родині службовця, садівника Бобринецької міської управи.
Вищої освіти не здобув. Закінчив церковно-парафіяльну школу (1914 р.), чотирикласне вище початкове училище (1918 р.), 5-й клас гімназії (1920 р.), профтехнікум (1922 р.) – всі у м. Бобринець – та 1-й курс Бакинського політехнічного інституту (1924 р.).
Трудове життя почав з 16 років – працював чорноробом, наймитував, заробляючи на навчання. Після закінчення профтехшколи до жовтня 1922 р. працював мотористом у слюсарно-кустарно-механічних майстернях Бобринця. Відтоді й до квітня 1925 р. був помічником учителя у 5-му Кавказькому стрілецькому полку 2-ї Кавказької стрілецької дивізії РСЧА.
Після демобілізації до жовтня 1927 р. керував районним будинком селянина у містечку Братське Єлизаветградського округу, завідував відділом народної освіти Братського райвиконкому, агітпропвідділом райкому КП(б)У в с. Велика Виска Єлизаветградського округу, працював технічним секретарем Єлизаветградського ОВК 1 (нині м. Кіровоград).
У жовтні 1927 р. призначено завідувачем школою селянської молоді м. Братське, у вересні 1928 р. очолив Єлизаветградську сільськогосподарську профшколу. Від листопада 1929 р. працював інспектором відділу народної освіти Єлизаветградської міськради, згодом – заступником голови Новопразького райвиконкому.
У червні 1931 р. Л. Корнієць потрапив на керівну роботу – понад два роки працював завідуючим оргвідділом Новопразького райкому КП(б)У, згодом – другим секретарем Долинського райкому КП(б)У. Від грудня 1936 р. очолював Магдалинівський райком, від грудня 1937 р. був виконуючим обов'язки першого секретаря Мелітопольського райкому на Дніпропетровщині.
Від лютого до серпня 1938 р. виконував обов'язки другого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У. У 1938 р. Л. Корнійця обрали депутатом ВР республіки. Того ж року його було обрано головою президії ВР УРСР.
Через рік, на виконання рішення пленуму ЦК КП(б)У (22-23 липня), Президія ВР УРСР 28 липня 1939 р. призначила Л. Корнійця головою РНК УРСР. До виконання своїх посадових обов'язків новопризначений керівник уряду приступив з вересня.
У роки війни СРСР з нацистською Німеччиною Л. Корнієць був одним із організаторів евакуації на схід промисловості республіки, а також розгортання радянської партизанської та підпільної боротьби на окупованій території УРСР. Він входив до складу вузького нелегального ЦК КП(б)У, створеного за постановою політбюро ЦК ВКП(б) 2 жовтня 1942 р. для керівництва підпільно-партизанським рухом на території України. Одночасно як голова Раднаркому УРСР проводив значну роботу щодо забезпечення діючої армії зброєю, боєприпасами, матеріально-технічними засобами та ін.
Обов'язки голови РНК він виконував до липня 1941 р., згодом (липень 1941 р. – жовтень 1942 р.) був членом Військової ради Південного та Північно-Кавказького фронтів, Чорноморської групи військ. У жовтні 1942 – травні 1943 р. вернувся до керівництва Раднаркомом УРСР, відтак – до вересня 1943 р. – знову був членом Військової ради, але вже Воронезького фронту. І лише у вересні 1943 р. вернувся до виконання своїх посадових обов'язків щодо керівництва Раднаркомом УРСР, щоправда, лише на півроку.
У 1943-44 рр. Л. Корнієць неодноразово відвідував визволені від окупації райони з метою відновлення роботи партійних і радянських органів, відродження народного господарства, налагодження роботи культурних закладів.
5 лютого 1944 р. Президія ВР УРСР увільнила Л. Корнійця від обов'язків голови РНК УРСР (головування перейшло до М. Хрущова). Шоста сесія ВР УРСР 1-го скликання (березень 1944 р.) затвердила Л. Корнійця першим заступником голови уряду республіки. На цій посаді він працював до березня 1950 р.
Від березня 1950 р. до листопада 1953 р. був заступником голови РМ УРСР. Згодом обіймав посади у союзному уряді: з листопада 1953 р. – член Бюро з сільського господарства та заготівель при РМ СРСР та водночас міністр заготівель СРСР; з травня 1956 р. до 1958 р. – міністр хлібопродуктів СРСР; 1958–61 рр. – голова Державного комітету РМ СРСР із хлібопродуктів – міністр СРСР; 1961—63 рр. – перший заступник голови Державного комітету заготівель РМ СРСР – міністр СРСР; з січня 1963 р. – голова Державного комітету заготівель РМ СРСР – міністр СРСР.
Помер Л. Корнієць у Москві 29 травня 1969 р.
