Soc_kafedr_posibnyk

Глосарій

Взаємодія міжособистісна – певна форма взаємодії людей, в основі якої – спілкування і взаємовплив, передача досвіду й розвиток соціальних структур.

Взаємодія соціальна − система взаємозумовлених соціальних дій, пов’язаних циклічною залежністю, при якій дія одного суб’єкта є одночасно причиною і наслідком дій інших суб’єктів.

Вибірка випадкова – це вибіркова сукупність із використанням імовірних (випадкових, статистичних) методів відбору з генеральної сукупності.

Вибірка квотна – різновид цілеспрямованого відбору одиниць аналізу з дотриманням квоти (напр., статі, віку, освіти тощо) та її параметрів (напр., чоловіки – жінки, молоді, середні, старші вікові групи тощо).

Вищий навчальний заклад (ВНЗ) – освітній,

освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Відкрите суспільство – це суспільство, яке базується на визнанні того факту, що ніхто не має монополії на істину, що різні люди мають різні погляди та інтереси і що існує потреба в установах, які б захищали права всіх людей і давали б їм змогу жити разом у мирі і злагоді. Основними рисами, що характеризують відкрите суспільство, є верховенство права, демократично обрана влада, інститути громадянського суспільства, захист прав меншин.

Відносини релігійні – складова соціальних відносин, що формується під впливом інституту релігії в процесі релігійної діяльності людей у відповідності з їх релігійною свідомістю.

Відчуженість соціальна – поєднання двох

401

Соціологія

взаємопов’язаних явищ: процесу руйнування механізмів відкритої (вільної) комунікації, з одного боку, і зростання влади техніки над людською особистістю – з іншого.

Вільнодумство – ідейно-духовна течія, що визнає право людини на свободу мислення, вільне пізнання сутності світу, критичне ставлення до усталених поглядів і переконань.

Вільнодумство релігійне – форма критичного релігієзнавства, антирелігійна течія суспільної думки, що еволюціонувала від буденної антирелігійної свідомості, здорового глузду до завершеної, теоретично обґрунтованої форми із залученням різних галузей науки.

Віра – бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил (Бога).

Віросповідання – належність людини до певної релігії, церкви, певного релігійного напряму; релігійного об’єднання, що має своє віровчення, культ, організацію.

Віруючий – особа, яка є суб’єктом релігійної віри і діяльності.

Влада – спроможність осіб або членів групи досягти цілей або задовольняти власні інтереси. Влада є всеосяжним аспектом усіх людських відносин. Багато соціальних конфліктів є прикладами боротьби за владу, оскільки ступінь здобутої особою або групою влади визначає те, наскільки вони спроможні здійснити свої бажання за рахунок бажань інших.

Г

Габітус – система особистісних диспозицій, установок при користуванні людиною матеріальними і культурними благами.

Галузеві соціологічні теорії – ті, які досліджують життєдіяльність соціальних суб’єктів в окремих сферах (розкривають механізми життєдіяльності та функціонування соціальних спільнот у певних сферах суспільного життя та процеси соціалізації людини): соціологія культури; соціологія релігії; соціологія політики; соціологія праці й

402

Глосарій

управління; соціологія дозвілля; соціологія освіти; соціологія виховання тощо.

Гендер – соціальна стать людини на відміну від біологічної статі: соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці і є одним із базових вимірів соціальної структури суспільства.

Географічна школа – натуралістичні вчення, які вбачають визначальну роль розвитку суспільств і народів в їх географічному розташуванні і природними умовами. Окремим напрямом цієї школи є геополітика – напрям у географічній школі, що виокремився в самостійну течію на поч. XX ст. і надає визначального значення факторам географічного середовища у формуванні відповідного типу економіки, політичного устрою, культури та психології народів. За цим напрямом держава розглядається як географічний організм, для існування якого необхідний територіальний простір, причому розширення своїх кордонів є необхідною умовою розвитку держави.

Гіпотеза – 1) обґрунтоване припущення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об’єкта; 2) наукове припущення, яке висувають для можливого пояснення певних соціальних фактів, явищ і процесів, які треба підтвердити або спростувати.

Глобалізація – 1) об’єктивний, природний процес інтеграції людства, що виявляється через взаємовпливи та взаємозалежності, інтенсифікацію соціальних відносин у світовому масштабі та посиленні взаємозалежності суб’єктів; 2) процес розповсюдження інформаційних технологій, продуктів і систем по всьому світу, що зумовлює економічну й культурну інтеграцію.

Громадська думка − специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках і характеризує ставлення

403

Соціологія

людей до суспільно значущих актуальних подій і фактів, проблем суспільного життя.

Громадські медіа − часто пов’язуються з „громадськими комунікаціями” та можуть набувати різні форми, стосуватися різних груп людей та бути пов’язаними з великою кількістю різних напрямків.

Група велика соціальна – соціальна група з великою кількістю членів; протистоїть малій і, на відміну від неї, заснована на зв’язках, що не передбачають обов’язкових особистісних контактів.

Група внутрішня (ін-група) – група, яка характеризується сильно вираженою внутрішньо-груповою орієнтацією.

Група вторинна – група, члени якої опосередковано пов’язані спільною діяльністю для досягнення спільної мети; відрізняється від первинної відносною чисельністю, типом соціальних контактів (переважно опосередкованих), характером цілей (більш спеціалізованих) і більшим ступенем формалізації соціальних організації.

Група етнічна - це частина суспільства, члени якої вважають (або інші так вважають щодо них), що спільним для них усіх є їхнє походження, культура і що вони беруть участь у спільній діяльності.

Група зовнішня (аут) – група, члени якої розглядаються як аутсайдери або винятки із власної групи.

Група мала соціальна – відносно стійка, невелика за кількістю соціальна група, члени якої знаходяться у взаємодії один з одним (особистісні контакти), що і приводить до виникнення емоційних зв’язків, а також специфічних міжособистісних цінностей та норм.

Група неформальна – зазвичай невелика й часто спонтанно заснована, яка не має формально встановлених правил, мети та лідерів.

Група первинна – група, відносно нечисленна, яка має вирішальне значення в процесі соціалізації, виконує

404

Глосарій

різноманітні неспеціалізовані функції; члени групи підтримують стійкі, безпосередні, особистісні, емоційно забарвлені контакти, мають спільні цінності і зразки поведінки;

Група референтна – група, яка слугує для індивіда за взірець, системою звіту для оцінки самого індивіда та інших, а також однією з основ формування соціальних установок, норм поведінки й ціннісних орієнтацій.

Група соціальна – спільність людей, які поєднані спільними інтересами, цілями та ціннісними орієнтаціями, які функціонують на основі соціальних норм та в умовах соціально-групового контролю.

Група формальна – група, структура, діяльність якої раціонально організована і стандартизована у відповідності з точно прописаними груповими правилами, цілями і рольовими функціями.

Д

Дезінтегративна функція релігії – здатність релігії за певних умов послаблювати стабільність і стійкість особи, певних соціальних груп чи суспільства загалом і навіть викликати релігійне протистояння.

Демократія – політична система, що дозволяє громадянам брати участь в ухваленні політичних рішень або обирати представників до органів державної влади.

Деномінація – 1) релігійна секта, що втратила свій самооновлюваний динамізм і перетворилася на формальну організацію, якій підпорядковується значна кількість людей; 2) один із типів релігійних організацій, що постає як проміжна ланка між сектою та церквою і перебуває в стадії становлення.

Держава – 1) політичний апарат (урядові організації, а також державні службовці), що владарює на певній територіальній одиниці, авторитет якого спирається на закон та на спроможність застосувати силу; 2) політична організація країни, що включає певний режим влади (монархія, республіка тощо), органи і структуру правління (уряд, парламент).

405

Соціологія

Десоціалізація – зворотний щодо соціалізації процес, який характеризується відчуженням особистості від основної маси людей, входженням її в асоціальні чи антисоціальні неформальні групи.

Деструкція – порушення або руйнування структури чого-небудь.

Динаміка соціальна – процес неперервного розвитку соціальних систем, протилежний до соціальної статики.

Дистанція соціальна – 1) умовна відстань між представниками різних соціальних груп, які займають певний соціальний статус; 2) будь-які соціальні відмінності (расові, національні), що проявляються в групових оцінках.

Диференціація соціальна – розчленування соціального цілого або його частини на взаємопов’язані елементи, що з’являються в результаті еволюції, переходу від простого до складного. Включає розподіл праці, появу різноманітних професій, статусів, ролей, груп тощо.

Дифузія культури – проходження культурних елементів або цілих культурних комплексів і конфігурацій між різними культурами.

Дія соціальна − це будь-яка активність індивіда, що має для нього певний суб’єктивний смисл, співвідноситься з діями інших людей і зорієнтована на них.

Діяльність місіонерська – різноманітні форми поширення релігійними організаціями свого віровчення. Як форма релігійної діяльності реалізується через проповідництво, лекції, розповсюдження літератури, доброчинництво.

Дослідження лонгітюдне – різновид повторного дослідження, мета якого – вивчення змін, що відбуваються в певній групі людей протягом певного проміжку часу; 2) вид повторного дослідження в соціології та психології, при якому ведеться довготривале, періодичне спостереження за одними і тими самими соціальними об’єктами.

Дослідження моніторингове – систематичне відстеження, вивчення стану соціальних явищ і процесів,

406

Глосарій

зіставлення результатів постійних спостережень для одержання обґрунтованих уявлень про їх дійсне становище, тенденції розвитку.

Духовенство – спільна назва професійних служителів культу в деяких сучасних релігіях.

Е

Ейджизм — вікова дискримінація, які ґрунтується на переконанні, що певні вікові категорії є гіршими за інші.

Експеримент лабораторний – одна з форм експерименту, що проводиться у спеціально підготовленому приміщенні (лабораторії) з метою максимально обмежити вплив можливих сторонніх факторів на учасників експерименту.

Експеримент польовий – одна з форм експерименту, який проводиться у природних для учасників умовах із метою мінімізувати нехарактерну для них поведінку, викликану лабораторними умовами.

Експеримент соціальний – 1) засіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності й поведінки об’єкта внаслідок дії на нього певних чинників (змінних), якими можна керувати і які можна контролювати; 2) метод вивчення соціальних явищ та процесів, що здійснюються шляхом спостережень за зміною соціального об’єкта під дією факторів, які контролюють і направляють його розвиток у співвідношенні з програмами і ціллю дослідження.

Еліта — коло людей, які мають високе суспільне становище, обумовлене особливими професійними, особистісними якостями і досягненнями, або також таких, що отримали свій статус у спадщину або за рахунок просування в межах закритої елітної групи.

Емпіричне соціологічне дослідження – це один із найважливіших соціологічних документів, у якому містяться методологічні, методичні та процедурні основи дослідження соціологічного об’єкта; це по суті теорія та методологія конкретного дослідження окремого емпіричного

407

Соціологія

об’єкта, явища, що являє собою теоретико-методологічну основу процедур усіх етапів дослідження збору, обробки та аналізу інформації.

Ентропія соціальна – ступінь відхилення соціальної системи або її підсистеми від прийнятого за еталон стану, що виявляється у зниженні рівня організації, ефективності функціонування, темпів розвитку системи.

Етноцентризм – тенденція оцінювати звичаї, норми і цінності інших культур, з позиції сприйняття власної культури як центральної і безумовно правильної.

Є

Єпархія (гр. eparchia – володарювання) – церковноадміністративний округ у християнській церкві на чолі з архієреєм.

Єресі – релігійні вчення, відмінні від офіційних доктрин та організації суспільного життя. Як правило, єресі відображали інтереси пригноблених мас і досить часто ставали ідеологічним прапором соціально-політичних рухів.

З

Загальна соціологічна теорія – теорія, яка розглядає суспільство як цілісний організм, систему соціальних механізмів, місце і роль основних соціальних зв’язків, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні підходи до соціологічного аналізу (системний аналіз, стратифікаційно-класовий підхід, генетичний аналіз, комплексний конкретно-історичний підхід, аналіз соціальних явищ в їхній взаємодії з іншими), визначає місце людини як істоти соціальної.

Загальноосвітній навчальний заклад – це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у початковій загальній освіті (школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, школи-інтернати тощо).

Закон соціальний – 1) закон, що визначає виникнення, функціонування і розвиток соціальних систем, відображає суттєві, необхідні, повторювані відносини і

408

Глосарій

взаємозв’язки між соціальними суб’єктами, явищами і процесами; 2) відносно стійкі і систематично відтворювані відносини між соціальними об’єктами.

Занедбаність дитини соціальна – відсутність належного піклування за дитиною, коли батьки, або особи, які їх замінюють, не забезпечують необхідні умови для її повноцінного фізичного, емоційного та соціального розвитку.

Запитання відкрите – запитання, в якому автор не пропонує респондентові набір підготовлених відповідей, а залишає місце для вільної відповіді в довільній формі.

Запитання закрите – таке, на яке в анкеті наведено в міру можливого певний набір варіантів відповідей, а респонденту залишається тільки позначити той варіант, що відповідає його думці.

Запитання напівзакрите – запитання, в якому респондент може не тільки вибирати відповіді з набору підготовлених відповідей, але й запропонувати свій варіант, якщо його не влаштовують відповіді з підготовленого набору.

Запитання-фільтр – запитання, що відсіює тих респондентів, яких не стосується наступне запитання.

Засоби масової інформації, мас-медіа – 1) соціальні інститути (преса, радіо, телебачення, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні та інші лінії), що забезпечують збирання, обробку та масове поширення інформації. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об’єднують, – зверненість до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний характер виробництва і розповсюдження інформації; 2) установи, створені для збору, обробки та відкритої, публічної передачі різноманітної інформації за допомогою спеціальних технічних засобів.

Захист соціальний − система принципів, методів, законодавчо встановлених державою соціальних гарантій, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб

409

Соціологія

населення. Захист соціальний багатофункціональний, відповідає основним ризикам, яким може бути підданий кожен громадянин протягом свого життя: захворювання, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника, безробіття, міграція і т. д. Включає соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу.

Звичай – стереотип соціальної поведінки, який зберігається незмінним впродовж тривалого історичного періоду, передаючись від покоління до покоління.

Звіт – підсумковий документ дослідження, призначений для замовника емпіричного дослідження, який зацікавлений в отриманні докладної інформації і практичних рекомендацій, що дають змогу відповідно коригувати свої дії; включає всю змістовну інформацію, одержану в результаті дослідження.

Зміна соціальна – процес появи нових рис і елементів у соціальних структурах і в системах соціальних взаємостосунків.

І

Ідентичність класова – суб’єктивне розуміння соціальним актором класового становища, ототожнення індивідом себе з певним класом.

Ідентифікація особистості – процес емоційного і свідомого самовідторгнення особистості стосовно іншої людини, соціальної групи, ідеалу, засвоєння нею норм, цінностей, стандартів поведінки тих соціальних спільнот, до яких належить чи прагне належати даний індивід.

Ідентифікація соціальна – усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної спільноти, її поведінки відповідно до прийнятих у групі норм. Рівень вимог із приводу ідентичності залежить від широти та значущості набору ролей, які реалізує людина в межах даної спільності, від ступеня згуртованості та форм регламентації поведінки в суспільстві.

Ідентичність культурна – унікальний для кожної людини комплекс почерпнутих із різних джерел культурних елементів, з якими вона себе ідентифікує.

410