Soc_kafedr_posibnyk

Глосарій

Регулятивна функція релігії – здатність релігії через систему норм, цінностей, примусів, установок, канонів, інститутів управляти поведінкою, вчинками віруючих, діяльністю релігійних організацій, формувати та коригувати міжособистісні стосунки.

Релігійна організація – об’єднання послідовників певного віросповідання, цілісність і єдність якого забезпечується змістом віровчення, культом, системою організаційних принципів, правил і ролей.

Релігійна свідомість – система (сукупність)

релігійних ідей, понять, принципів, міркувань, аргументів, концепцій, сенсом яких є здебільшого віра у надприродне

Релігійна толерантність – характер взаємовідносин представників різних конфесій, який базується на принципах взаємоповаги та свідомої відмови від зверхності, ущемлення прав і приниження гідності один одного.

Релігійність – 1) сукупність певних ознак, притаманних людині та соціальним групам, які проявляються у вірі й поклонінні надприродному; 2) характеристика свідомості поведінки окремих людей, їх груп і спільнот, які вірять у надприродне та поклоняються йому. Характеризується ступенем (як релігія впливає на окрему людину та соціальну групу), рівнем (співвідношення релігійного та нерелігійного населення в певному регіоні), характером релігійності (вияв специфіки і відмінності тих чи інших релігійних конфесій від соціальних груп).

Релігія – комплекс вірувань і практичних дій, за допомогою яких люди спілкуються чи роблять спробу спілкуватися з реальністю, що лежить за межами земних відносин, людського досвіду.

Релігія громадянська – форми ритуалу та вірувань, подібні до тих, що існують у релігії, але такі, що стосуються світської діяльності, – такі як політичні демонстрації або церемонії.

431

Соціологія

Репрезентативність вибірки –здатність вибіркової сукупності максимально точно відтворити характеристики генеральної сукупності.

Ресоціалізація – процес повторного засвоєння знань, цінностей, норм, установок, статусів, ролей; долучення громадян до суспільства, відновлення раніше інтеріоризованої системи моральних і правових норм.

Респондент – 1) особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування; 2) учасник конкретно-соціологічного дослідження, який є джерелом усної або письмової інформації.

Ритуал релігійний – особливі дії релігійного характеру (молитви, таїнства, жертвопринесення), за допомогою яких релігійна людина звертається до божества.

Рівність соціальна – становище індивідів, соціальних груп, верств, класів у суспільстві, що забезпечує їх однакове відношення до засобів виробництва, їх однакові політичні і громадянські права, подібність соціальних статусів і можливостей.

,,Розуміюча соціологія” – напрям у соціології, вихідним принципом якого є важливість розуміння суб’єктивного сенсу дії як основного методу пізнання життя. Розуміюча соціологія протиставляється позитивізму й натуралізму.

Роль соціальна – сукупність норм, що визначають поведінку діючих у соціальній системі індивідів залежно від їх статусу або позиції і саму поведінку, яка реалізує ці норми.

Рольова структура особистості – сукупність ролей,

які виконує особа в різних соціальних групах і будь-яких соціальних ситуаціях.

Рух суспільний – суспільна активність або колективна поведінка (організовані та цілеспрямовані, іноді також спонтанні дії, вчинки) великих мас людей, прошарків суспільства, класів, груп, які керуються якимись конкретними ідеями, цілями, мотивами і мають зовнішню загальну ціль, мету.

432

Глосарій

С

Сакралізація – це процес залучення у сферу релігійного санкціонування інших форм масової (індивідуальної) свідомості, соціальних відносин, діяльності людей та інститутів. Із цим пов’язане підвищення впливу релігії на суспільну систему, поширення її функцій у суспільстві.

Самопіар − „розкручування” себе самого, нерідко анонімне.

Свідомість масова − один із видів суспільної свідомості, яка притаманна великим неструктурованим множинам людей.

Свідомість суспільна − сукупність ідей, теорій, поглядів, які відображають реальний процес життя, суспільне буття і зумовлені певними матеріальними умовами життя людини.

Свідомість релігійна – система (сукупність)

релігійних ідей, понять, принципів, міркувань, аргументів, концепцій, сенсом яких здебільшого є віра в надприродне.

Свобода в релігії – міра свободи, яку допускає певна конфесія для своїх прибічників у віросповідній практиці, тлумаченні певних положень кодифікованого віровчення.

Свобода віросповідання – свобода вибору особистістю релігійного світогляду, тобто її здатність до релігійного самовизначення, й самореалізація у вибраній релігійній сфері.

Свобода релігії – незалежне функціонування релігійних течій, рухів та їхніх інституцій, а також правові, суспільнополітичні, економічні можливості та гарантії для вільного релігійного самовизначення й самореалізації особистості.

Свобода совісті – це право мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будьяку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати й вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Свобода церкви – ступінь автономності, незалежності

433

Соціологія

внутрішнього устрою, структури управління певного релігійного об’єднання, його правовий статус і можливості виконання ним поставлених завдань.

Секта релігійна – релігійна організація, яка нехтує цінностями решти суспільства і потребує „навернення” у свою віру і виконання відповідних ритуалів.

Секуляризація – 1) процес, протилежний сакралізації, це, навпаки, визволення масової та індивідуальної свідомості від впливу релігійних ідей, соціальних відносин від релігійного санкціонування, тобто вивільнення суспільного життя від впливу релігії та церкви, перехід функцій, що виконувала релігія, до інших соціальних інститутів; 2) процес ослаблення впливу релігії як способу мислення та життя й одночасно ослаблення впливу церкви як суспільно-політичної сили.

Середовище соціальне – соціальний світ (соціум), що оточує людину і включає в себе суспільні (матеріальні та духовні) умови становлення, існування, розвитку та діяльності людей, які тісно пов’язані з суспільними відносинами, в які ці люди включені.

Символічний інтеракціонізм – теоретико-

методологічний напрям у соціології і соціальній психології, що вивчає соціальні взаємодії (передусім міжіндивідуальні взаємодії) переважно в їх символічному змісті (насамперед мовному). Символічний інтеракціонізм приділяє основну увагу вивченню символічних аспектів взаємодії, а також трактує суспільство як процес вироблення і зміни значень у ході їх інтерпретації учасниками соціальної ситуації. Для символічного інтеракціонізму характерні абсолютизація мікросоціологічної проблематики і підкреслення процесуальної природи соціального.

Система кастова – одна з історичних форм стратифікації, яка має певну кількість ієрархічно рангових, закритих ендогамних страт із системою примусових ролей,

434

Глосарій

де заборонені шлюби й різко обмежені контакти між представниками різних каст.

Система соціальна – певна сукупність, множина взаємопов’язаних елементів, взаємодія яких утворює стійку цілісність, зумовлює появу нових інтегративних якостей та внутрішніх закономірностей, не притаманних компонентам, що утворюються окремо.

Ситуація соціальна – реальний стан проблеми конкретного клієнта соціальної роботи, з усіма зв’язками, причинами, які мають відношення до розв’язання даної проблеми. Саме вона і є предметом соціальної роботи, тим безпосереднім полем, де соціальний працівник докладає свої зусилля.

Сім’я – 1) соціальне об’єднання, члени якого зв’язані шлюбними відносинами, взаємодопомогою, моральною відповідальністю та спільністю побуту; 2) це суспільний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбносімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени якої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.

Сім’я гомогамна – сім’я, створена людьми, які володіють деякими загальними або подібними рисами – соціальними, психологічними, фізичними тощо.

Сім’я демократична – сім’я, заснована на розподілі ролей не відповідно до традицій (розподіл на „чоловічі” і „жіночі” обов’язки), а на однаковій участі кожного з членів подружжя в прийнятті рішень, добровільному розподілі обов’язків.

Сім’я неповна – включає тільки одного з батьків з одною неповнолітньою дитиною або кількома неповнолітніми дітьми, утворюється внаслідок припинення шлюбу, смерті одного з батьків або роздільного їх проживання.

435

Соціологія

Сім’я позашлюбна – один із типів неповної сім’ї, що виникає в результаті народження жінкою дитини поза шлюбом.

Соціалізація – двосторонній процес, що включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду, ідеалів, цінностей і норм культури шляхом входження в соціальне середовище, в систему соціальних взаємодій із іншими, а з іншого – процес активного відтворення соціального досвіду, цінностей, норм, стандартів поведінки за рахунок активної соціальної діяльності.

Соціальне − ключове поняття соціології, що означає сукупність певних якостей і особливостей соціальних відносин, яка інтегрована індивідами чи спільностями в процесі спільної діяльності (взаємодії) в конкретних умовах і проявляється в їх ставленні один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

Соціальний дарвінізм – біологізаторські течії кінця XIX – початку XX ст. у суспільних науках, що намагалися звести закони розвитку суспільства до біологічних закономірностей природного відбору, виживання найбільш пристосованих, до установок теорій інстинкту, спадковості. Центральна ідея соціального дарвінізму – довести, що в основі соціальної структури лежать природні здібності людини.

Соціологія – 1) соціальна наука, що досліджує соціальні закони та процеси, що поєднують (чи роз’єднують) людей як членів суспільства або окремих груп, організацій (об’єднань). Соціологію можна визначити як науку про становлення та функціонування соціальних спільнот, між якими складаються певні соціальні відносини і взаємодія, а також про соціальну людину-творця цих спільнот і головного суб’єкта історичного розвитку; 2) наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії; 3) наука про становлення та функціонування соціальних спільнот, між якими складаються певні соціальні відносини і взаємодія, а також про соціальну

436

Глосарій

людину-творця цих спільнот і головного суб’єкта історичного розвитку; 4) наука про тенденції, закони функціонування і розвитку соціальних систем, прояви цих законів у діяльності суб’єктів – великих і малих соціальних груп і спільностей людей, а також окремих особистостей.

Соціологія освіти – соціологічна теорія, яка здійснює науковий аналіз формального та неформального навчання в певному суспільстві.

Соціологія особистості – галузь соціології, предметом вивчення якої є особистість як суб’єкт і об’єкт соціальних відносин суспільно-історичного процесу на рівні взаємозв’язків особи і соціальних спільностей.

Соціологія права – галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: ґенезу, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації у поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.

Соціологія релігії – галузь соціології, одна зі спеціальних соціологічних дисциплін, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку індивідів та спільнот.

Соціометрія – 1) один із різновидів опитування, які використовують для вивчення внутрішньоколективних зв’язків, з’ясування стосунків між членами колективу; 2) метод дослідження малих соціальних груп, колективів, організацій за допомогою опису системи міжособистісних відносин між їх членами.

Соціум − велика стійка соціальна спільнота, що характеризується єдністю умов життєдіяльності людей у певних суттєвих відносинах і, внаслідок цього, спільністю культури; вища форма соціуму – суспільство як цілісна соціальна система.

437

Соціологія

Соціологічні теорії спеціальні – теорії, які вивчають суб’єктів суспільного життя (досліджують розвиток і відтворення людиною окремих соціальних спільнот, суть і основні характеристики людини соціальної): соціологія особистості; соціологія сім’ї; соціологія класу; соціологія стану, прошарку; соціологія етносу, соціологія нації тощо.

Спільність соціальна – сукупність людей, яку характеризують умови життєдіяльності, загальні для даної групи індивідів; приналежність до територіальних утворень, що історично склалися, приналежність групи індивідів, що вивчається, до тих або інших соціальних інститутів.

Спостереження – 1) метод збору первинної соціальної інформації про об’єкт, що вивчається, шляхом спрямованого, систематичного та безпосереднього візуального і слухового сприйняття (відстеження) і реєстрації значущих з точки зору цілей та задач дослідження соціальних явищ, процесів, ситуацій, що піддаються контролю і перевірці; 2) метод цілеспрямованого, планомірного, певним способом фіксованого сприйняття об’єкта, який досліджується.

Спостереження включене – спосіб соціологічного дослідження, при якому спостерігач тією чи іншою мірою безпосередньо включений у соціальний процес, що вивчається, і знаходиться у прямому контакті з індивідами та групами, що вивчаються, і бере разом із ними участь у певній сфері діяльності.

Спостереження лабораторне – тип збору емпіричної соціологічної інформації, який здійснюється у штучно створених для спостережуваної групи та контрольованих дослідником умовах.

Спостереження невключене – це такий спосіб соціологічного дослідження, при якому дослідник знаходиться поза досліджуваним об’єктом, вивчаючи його ніби збоку (реєструє події, що відбуваються) під кутом зору цілей і задач дослідження.

438

Глосарій

Спостереження польове – тип збору емпіричної соціологічної інформації, що проводиться в реальній життєвій ситуації, у природній обстановці, при безпосередньому контакті дослідника з об’єктом, що вивчається.

Стабільність соціальна – неперервність існування соціальних та культурних моделей усередині спільноти або суспільства в цілому без несподіваних і різких змін в кожному з головних сегментів цих моделей.

Стан соціальний – 1) соціальна група, яка, згідно зі своїми правами, обов’язками і привілеями (закріплені звичаєм або законом і передаються у спадок), займає певне становище в ієрархічній структурі суспільства; 2) спільнота людей, що заснована на уявленні про шану, яке визначає специфічний стиль життя виключно за набором звичок, цінностей, вірувань тощо.

Статус набутий – соціальна позиція, яка досягається людиною в суспільстві завдяки власним зусиллям, цілеспрямованості і є нагородою за успіхи, заслуги.

Статус неформальний – статус, який має індивід або група у формальній організації, що складається на основі суспільного визнання (престиж, вплив, авторитет) і не збігається з формальним статусом.

Статус приписний – соціальна позиція індивіда в суспільстві, яку він займає після свого народження чи внаслідок соціального походження незалежно від своєї свідомості, бажання, волі і над якою він не має контролю.

Статус соціальний – співвідносна позиція індивіда або групи, яка визначається соціальними ознаками (економічне положення, освіта, професія, кваліфікація), природними ознаками (стать, вік), а також престижем у структурі влади. Статуси можуть бути приписані, або вроджені (неконтрольовані власною волею людини), та набуті, або досягнуті (здобуті в результаті власного вибору і власних зусиль та контрольовані волею людини).

439

Соціологія

Статус формальний – статус, який має індивід або група у формальній організації, що визначає сукупність офіційно формальних прав і обов’язків.

Статусний набір – сукупність статусів, що характеризують дану особистість у багатовекторній взаємодії з іншими особистостями з точки зору виконання нею своїх прав і обов’язків.

Стереотип соціальний – схематизований,

стандартизований образ або уявлення про соціальний об’єкт, зазвичай емоційно забарвлений і високої стійкості.

Стосунки міжособистісні – взаємини людей, що формуються в процесі безпосередньої взаємодії, мають неформальний характер і містять емоційно забарвлену оцінку партнерів по спілкуванню.

Страта соціальна – соціальний прошарок, група людей, об’єднана будь-якою соціальною ознакою (професійною, рівнем освіти, владою, престижем).

Стратифікація – 1) соціальна диференціація і нерівність на основі таких критеріїв, як соціальний престиж, самоідентифікація, професія, доход, освіта; 2) нашарування груп, що мають різний доступ до соціальних благ через їхнє положення в соціальній ієрархії.

Структура сім’ї – сукупність відносин між її членами, включаючи, крім відносин спорідненості, систему духовних, етичних відносин, у тому числі відносин влади, авторитету.

Структура соціальна – внутрішній устрій суспільства або соціальної групи, що складається у певний спосіб розташованих, упорядкованих частин (у групі соціальних індивідів, осіб), що перебувають у соціальному зв’язку, взаємодіють між собою.

Структура соціології − система взаємопов’язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів про життєдіяльність окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому.

440