Soc_kafedr_posibnyk

Глосарій

Субкультура – частина загальної культури, що притаманна й поширена в межах соціальної спільноти (культура національних меншин, молодіжна субкультура, кримінальна тощо).

Сукупність вибіркова – 1) певна кількість елементів генеральної сукупності, відібраних за певними правилами. Під час дослідження вибіркова сукупність повинна становити своєрідну мікромодель генеральної сукупності; 2) виокремлення з-поміж більшості населення певної частки осіб або життєвих випадків, що досліджуються як характерні для цього населення загалом.

Сукупність генеральна – певна сукупність об’єктів, що мають відношення до досліджуваної проблеми, в соціологічному дослідженні як генеральна сукупність частіше за все виступають сукупності індивідів – населення (міста, держави тощо), соціальна група (молодь, безробітні), аудиторія засобів масової комунікації.

Суспільство – 1) організована сукупність людей, об’єднаних характерними для них відносинами на певному ступені історичного розвитку; 2) соціальна самодостатня система, заснована на співпраці людей із власною динамічною системою взаємозв’язків її членів, об’єднаних сімейними зв’язками, груповими, становими, класовими та національними відносинами.

Суспільство аграрне – поняття, що характеризує доіндустріальну стадію розвитку суспільства від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту, промислової революції. Синоніми аграрного суспільства – „традиційне суспільство” та „селянське суспільство”. Поняття почало активно вживатися у 1950–60-ті роки внаслідок поширення концепції індустріального суспільства.

Суспільство громадянське – 1) система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; 2) сукупність громадянських і соціальних інституцій та організаційних

441

Соціологія

заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства на противагу і в доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).

Суспільство закрите – суспільство, яке базується на принципах, що виключають можливості демократизму, правової та соціальної захищеності індивідів, вільного вибору тощо.

Суспільство індустріальне – суспільство, в якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).

Суспільство інформаційне – концепція постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Риси, що відрізняють інформаційне суспільство: збільшення ролі інформації і знань у житті суспільства; збільшення часток інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

Суспільство мережне – суспільство, яке ґрунтується на горизонтальних соціальних зв’язках, головну роль в якому відіграють не ієрархічні моделі, а соціальні мережі. Значну роль у формуванні такого суспільства відіграють сучасні комунікації, особливо мережного типу на зразок Інтернету.

Суспільство постіндустріальне – 1) стадія суспільного розвитку, яка приходить на зміну індустріальному суспільству. Якщо попередня модель була зорієнтована на збільшення матеріального продукту за рахунок додаткової енергії, сировини, праці, то нова передбачає посилення фактору знань, інформації, використання відновлюваних видів енергії, захист

442

Глосарій

довкілля; 2) суспільство, в якому сфера послуг має пріоритетний розвиток і переважає над обсягом промислового виробництва та виробництвом сільськогосподарської продукції.

Сфера громадська − арена громадських дискусій і дебатів, що точаться в сучасних суспільствах.

Т

Теократія – форма державного правління, за якої політична влада належить главі церкви, духовенству. Приклад: держава Ватикан.

Теорії інформаційного суспільства – теорії модернізаційної парадигми філософії історії і соціальних дисциплін, згідно з якими будь-яке суспільство проходить у своєму розвитку такі стадії: аграрне (доіндустріальне, традиційне, домодерне) – сучасне (індустріальне, модерне) – постсучасне (постіндустріальне, інформаційне, постмодерне).

Теорія „ярликів” – підхід до дослідження відхилень, згідно з яким люди стають „девіантними” через певні „ярлики”, начеплені на їхню поведінку органами політичної влади та іншими особами.

Теорія соціального обміну – у вузькому значенні – теорія, що розроблена в американській соціології П. Блау, Дж. Хомансом, Р. Емерсоном та їхніми послідовниками, у широкому – напрям у соціальному знанні (соціології, соціальній антропології, соціальній психології, економіці, політології), що трактує суть соціального життя як обмін різноманітними типами діяльності, яка, в свою чергу, розуміється як обмін чого-небудь на що-небудь в актах соціальної взаємодії з метою задоволення потреб та інтересів соціальних суб’єктів (під якими в більшості випадків розуміються атомарні соціалізовані індивіди). Ця парадигма заявила про себе на рубежі 50-х – початку 60-х років XX ст.

Технологія освітня – це система засобів, форм і способів організації освітньої взаємодії, що забезпечують ефективне управління і реалізацію освітнього процесу на основі комплексу

443

Соціологія

цілей і в певний спосіб сконструйованих інформаційних моделей освоюваної реальності – вмісту освіти.

Тип ідеальний - теоретична конструкція, схема, яка спочатку створюється в уяві дослідника, а потім співвідноситься з емпіричною реальністю. Категорія запропонована М. Вебером.

Типи особистості – моделі особистості, що використовуються в соціології і психології як базові для групування при описі, класифікації, вивченні різних множин індивідів (особистостей).

Тип соціальний – це деперсоніфікована уявна особистість як узагальнене відображення сукупності повторюваних якостей індивідів, що входять до певної соціальної спільності.

Толерантність релігійна – характер взаємовідносин представників різних конфесій, який базується на принципах взаємоповаги та свідомої відмови від зверхності, ущемлення прав і приниження гідності один одного.

Традиція – стійка, усталена форма поведінки, що склалася історично й успадкована від попередніх поколінь.

У

Умови життя сім’ї – сукупність чинників макросередовища (загальні умови) та мікросередовища (найближче соціальне оточення). У процесі аналізу специфіки функціонування сім’ї враховуються такі фактори макросередовища: соціально-економічні; соціальнополітичні; соціокультурні; пов’язані з розподілом населення за демографічними, етнічними, професійними, освітніми та соціально-груповими ознаками; екологічні.

Університет – автономний вищий навчальний заклад, тип якого виробився в Європі за Середньовіччя; в університеті об’єднується низка факультетів для підготовки фахівців високої кваліфікації з точних, природничих і гуманітарних наук.

444

Глосарій

Управління – свідомий вплив на людину, на об’єкти, процеси та їх учасників, що здійснюється з метою надання необхідного напрямку діяльності й отримання бажаних результатів.

Управління соціальне – вплив суб’єктів управління на діяльність людей, об’єднаних у соціальні групи, тобто керування соціальними системами.

Учений – представник науки, який здійснює осмислену діяльність стосовно формування наукової картини світу, чия наукова діяльність і кваліфікація визнані науковою спільнотою. В широкому розумінні поняттям „учений” позначається людина, яка систематично розширює знання людства або бере участь у діяльності й підтримці традицій тих чи інших наукових шкіл.

Уявлення колективні - спільні уявлення та моральні установки, які виступають у ролі єднальної сили в суспільстві.

Ф

Феноменологічна соціологія – теоретико-

методологічний напрям, який розглядає суспільство як явище, що постійно відтворюється в духовній взаємодії індивідів. Предметом феноменологічної соціології є універсальні структури розуміння й інтерпретації людьми фактів і явищ, що виявляються в процесі соціальних взаємодій і складаються в процесі інтерпретації суб’єктивно значущих образів соціокультурного світу. Соціальна реальність при цьому розглядається як продукт діяльності, що інтерпретується. Самостійними течіями даного напрямку є екзистенційна соціологія (Е.Тірьякіан), соціологія повсякденності (Ю.Хабермас), етнометодологія (Г.Гарфінкель), когнітивна соціологія (А.Сікурел), власне феноменологічна концепція П.Бергера.

Функції соціології − сукупність ролей, які вона виконує в організації суспільства як соціальної системи, й

445

Соціологія

щодо реалізації інтересів соціальних спільнот і груп, напрямки і сфери діяльності цієї науки.

Х

Характер соціальний – сукупність особистісних характеристик більшості членів певної соціальної групи.

Ц

Церква – 1) релігійна організація зі складними, централізованими та ієрархізованими стосунками між священиками і віруючими, що виробляє, зберігає, передає релігійну інформацію, організовує та координує релігійну діяльність і контролює поведінку віруючих; 2) тип релігійної організації, що склався в ході розвитку того чи іншого віровчення як засіб регламентації відносин усередині релігійних спільнот та їх зв’язків зі світськими групами і організаціями, передусім державними.

Цивілізація – 1) стадія розвитку людства, яка йде після дикості й варварства; 2) рівень і стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне функціонування в усіх його сферах.

Ціннісні орієнтації особистості – соціальні цінності, що виступають для особистості як цілі життя й основні засоби досягнення цих цілей і внаслідок набирають функцію важливих регуляторів соціальної поведінки індивідів.

Цінність соціальна – будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе.

Ч

Час соціальний – одна з форм існування суспільства, функціонування якого має місце в часі, невіддільно від нього; є часовим простором людської діяльності, характеризує послідовність різних видів такої діяльності.

Ш

Шлюб – 1) юридично оформлений, добровільний союз чоловіка та жінки, що передбачає створення сім’ї та породжує

446

Глосарій

взаємні права й обов’язки; 2) традиційний засіб формування сім’ї і суспільного контролю за нею, одне зі знарядь, шляхів, засобів самозбереження і розвитку суспільства.

Шлюб бігамний – шлюбний союз одного чоловіка з двома жінками або однієї жінки з двома чоловіками.

Шлюб ендогамний – союз між особами, які належать до одної суспільної групи (рід, плем’я, каста).

Шлюб моногамний – союз між одним чоловіком і однією жінкою.

Шлюб полігамний – союз між кількома партнерами (одним чоловіком і кількома жінками чи однією жінкою і кількома чоловіками).

Шлюбна поведінка – система дій і відносин, що передують вибору шлюбного партнера і вступу до шлюбу. Іноді шлюбну поведінку розуміють більш широко, включаючи в неї і дії, спрямовані на розрив шлюбу.

Шлюбний відбір – процес, унаслідок якого із сукупності (простору) можливих виборів шлюбного партнера так чи інакше, в той чи інший спосіб у кожному даному випадку відбирається один партнер, що і стає чоловіком або дружиною.

447