- •Компоненти процесу навчання
- •7). Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу.
- •9).(Основні класифікації педагогічних технологій та критерії їх відбору для навчання учнів початкової школи.)
- •21.Особливості впровадження технологiї розвивального навчання в.Давидова та д.Ельконіна в окремій галузі початкової освіти (на прикладі)
- •36.Особливості впровадження технології «школа життя та через життя» о.Декролі
- •37. Функції контролю знань студентів
- •38.Методика вивчення теми «виховання художньо-естетичної культури школярів»
- •41. Методика вивчення теми «Принципи та закономірності процесу вихання»
- •42 Технологія диференційованого навчання
- •44. Сутність проблемного викладу як спосіб активізації навчальної діяльності
- •45. Нові інформаційні технології навчання та їх використання в початковій школі
- •46.Види семінарів, вимоги до їх організації та проведення
- •49. Лекція як провідна форма організації навчально-виховного процесу внз
- •50. Характеристика історії педагогіки як науки та навчальної дисципліни
- •51. Засоби впровадження інформаційних технологій в окремій галузі початкової освіти
- •52.Характеристика студентського віку як особливого періоду життя людини.
- •53. Завдання та функції курсу «Історія педагогіки» як навчальної дисципліни в системі підготовки вчителя початкової школи.
- •54.Засоби впровадження інтерактивних технологій в окремій галузі початкової освіти (на прикладі окремого предмету початкової школ).
- •55. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі.
- •56. Загальна характеристика змісту історії педагогіки як навчальної дисципліни
- •57. Технологія розвитку творчої особистості г. Альтшуллера та засоби її впровадження у систему початкової освіти
- •58. Психологічні особливості студентського колективу
- •59. Теоретико –методологічні основи історії педагогіки як навчальної дисципліни в педагогічному закладі освіти
- •60. Організація навчального процесу на основі диференційованого підходу на всіх етапах засвоєння математичного матеріалу (автор с. Логачевська)
- •61. Студентська група за час свого існування розвивається від офіційно створеної деканатом і наказом ректора групи до згуртованого коллективу.
- •62. Істрія педагогіки складається з двох розділів:
- •63. «Технологія перспективного навчання з використанням опорних схем при коментованому управлінні» с.Н.Лисенкової.
- •67. Стилі діяльності й поведінки студентів у процесі навчання.
- •68.Організація навчальної діяльності студентів з вивчення педагогічної спадщини видатних вчених минулого на вибір (а. Я. Коменського, к.Д. Ушинського, о.В. Сухомлинського та інших).
- •69. Педагогічні технології на основі укрупнених дидактичних одиниць при вивченні математики (автор п. Ерднієв).
- •70. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі.
- •Значення самостійної роботи:
- •75. Особливості засвоєння змісту освітніх галузей початкової школи засобами інтегративних технологій
49. Лекція як провідна форма організації навчально-виховного процесу внз
Провідною формою навчання у ВНЗ є лекція. її головна дидактична мета — це формування орієнтовної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу.
Основні функції лекції такі:
1. Інформаційна. Лекція — джерело адаптованої для студентів наукової інформації. При цьому, у зв'язку з особистістю лектора ця інформація має особистісне забарвлення.
2.Орієнтовна. Лекція орієнтує в науковій літературі показом генезису теорій, ідей: коли, ким вони вивчались,
3.Пояснювальна, роз'яснювальна. Насамперед стосується основних наукових понять, які необхідно засвоїти студентам, через формування цих понять у свідомості студентів. 4.Перекопувальна. Здійснюється насамперед через доказові ствердження лектора. Слушність положень, що висуваються на лекції, забезпечується реальними фактами та логікою подання матеріалу
5.Підсумкова. Лекція крім повідомлення необхідної наукової інформації має захопити студентів ідеями, викликати бажання поглибити свої наукові знання, почати власну дослідну роботу.
Для того щоб лекція була цікавою, вона має враховувати певні умови:
усвідомлення студентами особистісного смислу в набутті знань у певній науковій галузі;
усвідомлення аудиторією новизни матеріалу, що подається, і водночас пов'язаного з тими знаннями, які вже нею опановані;
спонукання та стимулювання мисленнєвої діяльності студентів-слухачів. Для цього доцільно впродовж лекції ставити кілька питань, що стимулюють міркування.
Будь-яка лекція включає три основні етапи:
— вступна частина: оголошення теми лекції плану лекції (8—4 пункти); формування мети та завдань лекції; стисла характеристика проблеми; показ стану питання; список літератури, навчальних джерел з теми (6— 7 джерел).
— викладення:
— висновки: формування загального висновку; установка та завдання для самостійної та.
Лекції можна поділяти на вступні, основні, підсумкові. Вступна лекція має ознайомити студентів з метою та призначенням курсу, його роллю та місцем у системі навчальних дисциплін, що вивчаються майбутніми спеціалістами, містити короткий огляд курсу.
У підсумковій лекції необхідно узагальнити матеріал, що вивчався, виокремити основні питання курсу, зосередити увагу на практичному значенні набутих знань у подальшому навчанні та майбутній професійній діяльності.
Головним в оглядовій лекції є підготовка до розуміння певних закономірностей. Оглядова лекція — це систематизація знань на більш високому рівні.
Проблемна лекція складається з 2—3 питань про наукове відкриття, про причини виникнення тих чи інших проблем та труднощі їх розв'язання. Будь-яка лекція — це систематичне, послідовне викладення теми, проблеми, розділу навчального курсу або науки.
Лекція, крім того, є вельми "економічним" засобом набуття основ знань в узагальненому вигляді, орієнтації в навчальному матеріалі.
Як зазначалось, лекція обов'язково має містити внутрішній план, який на розсуд лектора можна повідомляти або на початку лекції, або поступово під час розгляду певних питань. До плану зазвичай входять найменування головних вузлових питань лекції, які можна потім використовувати під час складання екзаменаційних білетів.
Зміст лекції. Науковість, відповідність сучасному рівневі розвитку науки. Ідейна спрямованість — відбір змісту матеріалу, що викладається, висвітлення його з певних філософських позицій, визначення головних ідей світосприймального характеру, питання методології науки, зіставлення різноманітних концепцій. Пояснення найбільш складних питань. Наявність завдань для самостійного відпрацювання матеріалу,
