- •Компоненти процесу навчання
- •7). Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу.
- •9).(Основні класифікації педагогічних технологій та критерії їх відбору для навчання учнів початкової школи.)
- •21.Особливості впровадження технологiї розвивального навчання в.Давидова та д.Ельконіна в окремій галузі початкової освіти (на прикладі)
- •36.Особливості впровадження технології «школа життя та через життя» о.Декролі
- •37. Функції контролю знань студентів
- •38.Методика вивчення теми «виховання художньо-естетичної культури школярів»
- •41. Методика вивчення теми «Принципи та закономірності процесу вихання»
- •42 Технологія диференційованого навчання
- •44. Сутність проблемного викладу як спосіб активізації навчальної діяльності
- •45. Нові інформаційні технології навчання та їх використання в початковій школі
- •46.Види семінарів, вимоги до їх організації та проведення
- •49. Лекція як провідна форма організації навчально-виховного процесу внз
- •50. Характеристика історії педагогіки як науки та навчальної дисципліни
- •51. Засоби впровадження інформаційних технологій в окремій галузі початкової освіти
- •52.Характеристика студентського віку як особливого періоду життя людини.
- •53. Завдання та функції курсу «Історія педагогіки» як навчальної дисципліни в системі підготовки вчителя початкової школи.
- •54.Засоби впровадження інтерактивних технологій в окремій галузі початкової освіти (на прикладі окремого предмету початкової школ).
- •55. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі.
- •56. Загальна характеристика змісту історії педагогіки як навчальної дисципліни
- •57. Технологія розвитку творчої особистості г. Альтшуллера та засоби її впровадження у систему початкової освіти
- •58. Психологічні особливості студентського колективу
- •59. Теоретико –методологічні основи історії педагогіки як навчальної дисципліни в педагогічному закладі освіти
- •60. Організація навчального процесу на основі диференційованого підходу на всіх етапах засвоєння математичного матеріалу (автор с. Логачевська)
- •61. Студентська група за час свого існування розвивається від офіційно створеної деканатом і наказом ректора групи до згуртованого коллективу.
- •62. Істрія педагогіки складається з двох розділів:
- •63. «Технологія перспективного навчання з використанням опорних схем при коментованому управлінні» с.Н.Лисенкової.
- •67. Стилі діяльності й поведінки студентів у процесі навчання.
- •68.Організація навчальної діяльності студентів з вивчення педагогічної спадщини видатних вчених минулого на вибір (а. Я. Коменського, к.Д. Ушинського, о.В. Сухомлинського та інших).
- •69. Педагогічні технології на основі укрупнених дидактичних одиниць при вивченні математики (автор п. Ерднієв).
- •70. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі.
- •Значення самостійної роботи:
- •75. Особливості засвоєння змісту освітніх галузей початкової школи засобами інтегративних технологій
9).(Основні класифікації педагогічних технологій та критерії їх відбору для навчання учнів початкової школи.)
Педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО).
• Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічних цілей (М. В. Кларін).
Класифікація:
Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згруповано за різноманітними системними та інструментально - значущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено:
1. За рівнем застосування:
- загально педагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);
- предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);
- локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).
2. За провідним чинником психічного розвитку:
- біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);
- соціогенні (переважають соціальні чинники);
- психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).
3. За філософською основою:
- матеріалістичні та ідеалістичні;
- діалектичні та метафізичні;
- наукові та релігійні;
- гуманістичні й антигуманні;
- антропософські (грец. anthropos - людина і sophia - мудрість) і теософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей);
- вільного виховання та примусу Тощо.
4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:
- асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);
- біхевіористські (англ. - поведінка) (за основу взято теорію научіння);
- розвивальні (r'рунтуються на теорії розвитку здібностей);
- сугестивні (засновані на навіюванні);
- нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному програмуванні);
- гештальттехнології (нім. Gestalt - цілісна форма, образ, структура і технологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).
5. За ставленням до дитини:
- авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);
- дидактоцентристські (центровані на навчанні);
- особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання) .
6. За орієнтацією на особистісні структури:
- інформаційні (формування знань, умінь, навичок);
- операційні (формування способів розумових дій);
- емоційно-художні й емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин);
- технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості);
- евристичні (розвиток творчих здібностей);
- прикладні (формування дієво-практичної сфери) технології.
7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:
- структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способуїх розв'язання, діагностики та оцінювання одержанихрезультатів);
- інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих курсів, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм організації навчання);
- ігрові технології (ігрова форма взаємодії педагога і дітей, яка сприяє формуванню вмінь розв'язувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних варіантів через реалізацію певного сюжету).
- комп'ютерні технології (реалізуються в дидактичних системах комп'ютерного навчання на основі взаємодії «вчитель - комп'ютер - учень» за допомогою інформаційних, тренінгових, розвивальних, контролюючих та інших навчальних програм);
- діалогові технології (пов'язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб'єкт-суб'єктному рівні: «учень¬учитель », «учитель – учень» , «учень – учень» та ін.);
- тренінгові технології (тести, психологічні тренінги інтелектуального розвитку, розв'язання управлінських задач).
10). Педагогічний професіоналізм — уміння вчителя мислити та діяти професійно. Охоплює набір професійних властивостей та якостей особистості педагога, що відповідають вимогам учительської професії; володіння необхідними засобами, що забезпечують не тільки педагогічний вплив на вихованця, але і взаємодію, співробітництво та співтворчість з ним. Для активного співробітництва з вихованцями вчителю необхідна мобілізація інтелекту, волі, моральних зусиль, організаторського хисту та вміле оперування засобами формування моральних, інтелектуальних та духовних засад у школярів. Він повинен володіти широким арсеналом інтелектуальних, моральних та духовних засобів, що забезпечують педагогічний вплив на учня. До інтелектуальних засобів належать кмітливість, професійне спрямування сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, прояв та розвиток творчих здібностей учня. До моральних — любов до дітей, віра в їх можливості та здібності, педагогічна справедливість, вимогливість, повага до вихованця — все, що складає основу професійної етики вчителя. Духовні засоби — основа його загальної та педагогічної культури.
