- •Компоненти процесу навчання
- •7). Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу.
- •9).(Основні класифікації педагогічних технологій та критерії їх відбору для навчання учнів початкової школи.)
- •21.Особливості впровадження технологiї розвивального навчання в.Давидова та д.Ельконіна в окремій галузі початкової освіти (на прикладі)
- •36.Особливості впровадження технології «школа життя та через життя» о.Декролі
- •37. Функції контролю знань студентів
- •38.Методика вивчення теми «виховання художньо-естетичної культури школярів»
- •41. Методика вивчення теми «Принципи та закономірності процесу вихання»
- •42 Технологія диференційованого навчання
- •44. Сутність проблемного викладу як спосіб активізації навчальної діяльності
- •45. Нові інформаційні технології навчання та їх використання в початковій школі
- •46.Види семінарів, вимоги до їх організації та проведення
- •49. Лекція як провідна форма організації навчально-виховного процесу внз
- •50. Характеристика історії педагогіки як науки та навчальної дисципліни
- •51. Засоби впровадження інформаційних технологій в окремій галузі початкової освіти
- •52.Характеристика студентського віку як особливого періоду життя людини.
- •53. Завдання та функції курсу «Історія педагогіки» як навчальної дисципліни в системі підготовки вчителя початкової школи.
- •54.Засоби впровадження інтерактивних технологій в окремій галузі початкової освіти (на прикладі окремого предмету початкової школ).
- •55. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі.
- •56. Загальна характеристика змісту історії педагогіки як навчальної дисципліни
- •57. Технологія розвитку творчої особистості г. Альтшуллера та засоби її впровадження у систему початкової освіти
- •58. Психологічні особливості студентського колективу
- •59. Теоретико –методологічні основи історії педагогіки як навчальної дисципліни в педагогічному закладі освіти
- •60. Організація навчального процесу на основі диференційованого підходу на всіх етапах засвоєння математичного матеріалу (автор с. Логачевська)
- •61. Студентська група за час свого існування розвивається від офіційно створеної деканатом і наказом ректора групи до згуртованого коллективу.
- •62. Істрія педагогіки складається з двох розділів:
- •63. «Технологія перспективного навчання з використанням опорних схем при коментованому управлінні» с.Н.Лисенкової.
- •67. Стилі діяльності й поведінки студентів у процесі навчання.
- •68.Організація навчальної діяльності студентів з вивчення педагогічної спадщини видатних вчених минулого на вибір (а. Я. Коменського, к.Д. Ушинського, о.В. Сухомлинського та інших).
- •69. Педагогічні технології на основі укрупнених дидактичних одиниць при вивченні математики (автор п. Ерднієв).
- •70. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі.
- •Значення самостійної роботи:
- •75. Особливості засвоєння змісту освітніх галузей початкової школи засобами інтегративних технологій
55. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі.
Питанню адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ в сучасній психологічній літературі приділяється значна увага. Зокрема, це наукові пошуки Т.Алексєєвої, Ю.Бохонкової, Н.Герасимової, В.Демченка, О.Кузнєцової, Л.Литвинової, В.Скрипник, І.Соколової та ін.
Педагогічні аспекти адаптації студентів розглядаються в працях С.Гури, В.Сорочинської, В.Штифурак та ін.
На нашу думку, процес адаптації передбачає, перш за все, активність самого суб’єкта діяльності, яка вимагає осмислення своїх дій і вчинків, пошуку власних шляхів рішень відповідно конкретним умовам життєдіяльності, аналіз характерних особливостей і результатів взаємодії (в даному випадку першокурсника) з новими людьми і обставинами. Адаптація містить у собі складні, багатогранні взаємини людини з довкіллям.
На студентський вік припадає процес активного формування соціальної зрілості, яка полягає у здатності кожної молодої людини опанувати сукупність соціальних ролей. Цей період збігається з періодом юності і відрізняється складністю становлення особистісних рис. Розвиваються такі якості особистості як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціативність, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем – сенс буття, життєві цілі, спосіб життя, любов, вірність тощо.
Маємо констатувати, що адаптація студентів-першокурсників в умовах нового середовища, в умовах нової системи освіти у вищих навчальних закладах не завжди проходить успішно.
Дослідження процесу адаптації першокурсників в умовах ВНЗ дозволяють виділити наступні головні труднощі:
– переживання, пов’язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя;
– невизначеність мотивації вибору професії;
– недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідності приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні дії і вчинки;
– невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності, що підсилюється відсутністю звичного повсякденного контролю педагогів та батьків;
– нові умови діяльності студента у ВНЗ – це якісно інша система співвідношення відповідальності і залежності, де на перший план виступає необхідність самостійної регуляції своєї поведінки;
– пошук оптимального режиму праці і відпочинку в нових умовах;
– налагодження побуту і самообслуговування, особливо при переході до гуртожитку;
– відсутність навичок самостійної роботи та ін.
Усі ці труднощі різні за своїм походженням. Одні з них об’єктивно неминучі, інші носять суб’єктивний характер і пов’язані зі слабкою підготовкою, вадами виховання в родині і школі.
Знання індивідуальних особливостей студента, на основі яких будується система включення його в нові види діяльності і нове коло спілкування, дає можливість уникнути дезадаптаційного синдрому
56. Загальна характеристика змісту історії педагогіки як навчальної дисципліни
Зміст історії педагогіки – це система знань, умінь і навичок, компетенцій, якими повинні володіти студенти під час вивчення Історії педагогіки, з метою їх професійного становлення.
Зміст визначається навчальними планами, програмами, підручниками та посібниками. За навчальними планами історія педагогіки вивчається на 1 курсі в 2 семестрі. На її вивчення виділяється 2,5 кредитів. Із них на аудиторні заняття 50 год, лекційних 20год, семінарських-20, індивідуальна робота 10год, самостійна робота 40 год.
на аудиторні заняття 50 год, лекційних 20год, семінарських-20, індивідуальна робота 10год, самостійна робота 40 год.
На зміст дисципліни впливає зміст науки, що вивчає мета підготовки, рівень знань студентів. НА вибір змісту історичних знань впливає ІП як наука. ІП.як наука включає історичний та педагогічний аналіз. Історичний аналіз звертає увагу на накопичення фактів, подій, явищ.Педагогічний аналіз розглядає розвиток зміни у педагогічних явищах. Під час викладання ІП необхідно звертати увагу на зміни, приріст у педагогічних явищах. Історія педагогіки вивчає розвиток виховання, школи і педагогічної думки, тоиу під час аналізу історичного періоду виділяють систему освіти і педагогічної думки даного періоду на педагогічну практику і теорію. ІП. Включає вивчення світового,загальноєвропейського та національного педагогічного досвіду. Існує 3 підходи до поєднання світової і національної педагогіки:спочатку вивчається зарубіжна, після неї національна педагогіка; спочатку національна, потім зарубіжна; одночасне вивчення зарубіжної і національної педагогіки через порівняння.
Вибір знань залежить від мети підготовки. Кожна лекція і заняття повинно виконувати 4 завдання: освітнє, світоглядне, прикладне(практичне) та прогностичне. Вибір змісту залежить від рівня підготовленості студентів.
ІП. Користується наступними положеннями:матеріалістичний світогляд(економіка, політика, об’єктивні явища визначають розвиток школи і педагогічної думки), ідеалістичний(вплив ідей однієї особи визначає розвиток виховання і школи) ,синергетичний(розглядає у взаємозв’язку вплив об’єктивних і суб’єктивних чинників).
Принципи ІП: Історизму(вимагає розглядати явища у їх розвитку та відповідно до тих умов в яких вони виникли);системності(вимагає розглядати педагогічні теорії у звізку з всіма явищами, які їх обумовлюють;науковості(вимагає наукового, об’єктивного підходу та аналізу педагогічних явищ); антропологічності( вимагає оцінювати педагогічні явища, враховуючи розвиток самої людини, її особистості)
Методи аналізу історико-педагогічного матеріалу: генетичний ( явища розглядається у їх розвитку); структурний(поділ явищ на складові елементи, та їх аналіз); бібліографічний( аналіз біографії, життєвого шляху окремих представників педагогічної думки); порівняльно-зіставний(порівняння між собою педагогічних ідей та особистостей з метою їх кращого розуміння та усвідомлення).
Підходи до викладання ІП. :Хронологічний(культурологічний),персональний(вивчення персоналії), проблемний(вивчення за темами), модульний цілісний логічно-завершений зміст навчального матеріалу, який можливо в кінці обов’язково перевірити і оцінити.
