10_t_k_u

Завдання:

Створіть із трьох спектральних кольорів (червоного, жовтого, синього) кольорове коло, яке має складатися із дванадцяти хроматичних кольорів та їхніх відтінків.

Послідовність виконання роботи:

1. На аркуші формату А4 за допомогою циркуля та інших крес­ лярських інструментів накресліть два кола, концентрично розташованих між собою. Поділіть кола за допомогою циркуля на дванадцять рівних секторів.

2. Створіть із трьох спектральних кольорів (червоного, жовтого, си­ нього) кольорове коло, яке має складатися із наступних кольорів та від­ тінків: червоного, жовтого, жовто-зеленого, зеленого, зелено-блакитно­ го, блакитного, синього, фіолетового, пурпурного, жовтогарячого.

Основні поняття: художнє конструюстадії та аналіз художнього конс­

труювання.

Дизайн як наукова дисципліна вивчає комплекс проблем, що виникають під час аналізу зв'язків і відносин системи «людина — виріб — середови­ ще». Результатом їхніх досліджень є розуміння сутності проектування функціонально доцільних, технічно досконалих, економічно виправ­ даних і естетично виразних виробів, що утворюють у сукупності опти­ мальне предметне середовище для життєдіяльності людини. Особливо важливим стає вивчення тих властивостей промислових виробів, що виявляються в процесі експлуатації. Сукупність таких властивостей є кінцевою метою створення виробу і відповідає критеріям оцінювання його якості споживачем. До найважливіших споживчих властивостей промислових виробів належать: суспільна доцільність, відповідність призначенню, зручність експлуатації і ремонту, естетична значущість.

Вироби, створені за допомогою художнього конструювання, мають відповідати сучасним вимогам, які ставить до них штучне предметне се­ редовище і які безперервно змінюються та вдосконалюються.

Аналіз споживчих властивостей, а також урахування сформованого в суспільстві розуміння можливих засобів задоволення людських потреб дають змогу сформулювати визначені вимоги щодо оцінювання якості проектування і виробництва промислової продукції як вимоги дизайну. Вони являють собою систему принципів і закономірностей, що відобра­ жають усю складність взаємин людини з предметним світом.

Комплекс вимог дизайну і сукупність споживчих властивостей ви­ робів можна умовно поділити на чотири групи:

соціальні;

утилітарно-функціональні;

ергономічні;

естетичні.

Для того щоб оцінити сукупність суспільно корисних властивостей виробу-речі, потрібно врахувати групу вимог, пов'язаних із матеріальни­ ми витратами: одноразовими — на виробництво виробів і тривалими — на його споживання і ремонт.

Ключовий критерій оцінювання відповідності промислових виробів вимогам дизайну — це величина корисного ефекту споживання виробу і сумарних витрат на його виготовлення.

Художнє конструювання — новий метод проектування виробів промислового виробництва, впровадження якого має забезпечувати високу якість продукції.

Основною метою художнього конструювання є активне вдосконалю­ вання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини.

Слід відзначити, що зміст і стадії художнього конструювання визна­ чаються напрямками, за якими розвивається сучасний дизайн.

Усфері діяльності дизайнера існують різні напрямки (спеціалізації),

зяких найпоширеніші такі: приладе- і машинобудування, засоби транс­ порту, вироби легкої промисловості, інструменти, промислова графіка тощо. Останнім часом спостерігається інтенсивний розвиток традицій­ них видів проектування — архітектурного, містобудівного, промислово­ го — і нових видів дизайнерського проектування — системотехнічного, організаційно-управлінського, соціального тощо.

Основні принципи художнього конструювання виробів промислового виробництва:

1.Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональних, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань.

2.Урахування особливостей навколишнього середовища та конкрет­ них умов.

3.Єдність форми і змісту.

Ухудожньому конструюванні найвагомішим є вирішення утилітар­ но-функціональних питань. Будь-який виріб, зроблений людиною, має визначене призначення і виконує відповідну функцію. У процесі проек­ тування як форми виробу в цілому, так і окремих його частин насампе­ ред необхідно прагнути, щоб форма виробу максимально відповідала його утилітарно-функціональному призначенню.

Усучасній практиці проектування сутність першого принципу мож­ на відобразити лаконічною формулою: «користь + зручність + краса». Кожний елемент цієї формули є сукупністю таких чинників: «користь» — техніко-економічних; «зручність» —ергономічних; «краса» —естетичних.

Тому в процесі художнього конструювання повноцінний результат опти­ мального рішення форми виробу є наслідком використання цієї фор­ мули. Не можна нехтувати окремими складовими формули на користь інших (наприклад, менше уваги приділяти питанням зручності та функ­ ціональності майбутнього виробу і за рахунок цього спрощувати його конструкцію, технологію виготовлення тощо).

Виріб як об'єкт проектування має відповідати навколишньому сере­ довищу і конкретним умовам. Розглянемо кілька прикладів.

1. Планування та конструкція автобусів, призначених для внутріш­ нього міського та міжміського транспортування (рейсових поїздок на ве­ ликі відстані), мають бути зовсім різними. У першому випадку в конс­ трукції автобуса слід забезпечити вільніші проходи та більшу кількість дверей. У другому випадку, навпаки, необхідне максимальне вико­ ристання площі під місця для сидіння та наявність одного виходу й одно­ го входу (рис. 40).

2.Транспортні засоби пересування в умовах півночі та півдня, тобто

врізних кліматичних умовах, повинні мати суттєві конструктивні від­ мінності, різні технічні та експлуатаційні характеристики. Тому на стадії визначення конструкції автобуса й матеріалу для його виготовлен­ ня потрібно врахувати температурний режим і кліматичні особливості регіону, в якому він експлуатуватиметься.

3.Питання, пов'язані з визначенням кольору для фарбування про­ мислових приміщень та обладнання, не можна вирішити в загальному вигляді, без урахування конкретних умов. Відомо, що визначення ко­ льору інтер'єру залежить від багатьох аспектів, наприклад, характеру промислового процесу, розмірів і завантаженості промислової площі, освітленості приміщень тощо.

Отже, жоден об'єкт проектування не можна розглядати без урахуван­ ня умов навколишнього середовища і конкретних умов експлуатації.

Єдність форми і змісту (образність). Цей принцип, з огляду на худож­ ньо-естетичні та соціальні вимоги до об'єкта проектування, є найсклад­ нішим і найбільш відповідальним у художньому конструюванні. На­ приклад, відомо, що архітектура різних будинків і споруд формується протягом століть, поєднуючись із їхнім змістом. В історичному процесі розвитку архітектурні форми змінювалися разом із прогресивним роз­ витком науки, техніки, мистецтва і соціальних умов життя людей. Ці зміни форм і зразків в утилітарних мистецтвах відбувалися головним чи­ ном з появою нових матеріалів і конструкцій, нових соціально-еконо­ мічних і побутових умов, унаслідок розвитку продуктивних сил суспіль­ ства.

Найширше принцип єдності форми і змісту використовується в га­ лузі автомобілебудування. Наприклад, на рис. 41 показані моделі авто­ мобілів, у будові яких було впроваджено модульний принцип формо­ утворення.

Образ різних типів об'єктів дизайну формується у складному творчо­ му процесі з урахуванням основних принципів, у тому числі принципу єдності форми і змісту.

Художньо-конструкторський аналіз — це комплексний, цілісний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, зокрема:

функціональність, конструктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практичність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність композиції й естетичність.

Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналі­ зу об'єктів проектування:

1)збір інформації з різних джерел — патентних матеріалів, катало­ гів і проспектів, що стосуються аналогів заданого для проектуван­ ня виробу;

2)добір діючих аналогів виробу, що проектується;

3)аналіз функціональних вимог з визначенням зв'язків «людина — машина», «предмет — середовище» і безпеки експлуатації;

4)виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми;

5)аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктив­ ному і декоративному відношеннях;

6) аналіз технологічності як окремих елементів, вузлів і деталей, так

і загалом виробу;

7)аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характе­ ру всіх елементів і відповідності форми стильовій спрямованості;

8)загальний висновок щодо виробу.

Із завдання на проект дизайнер дізнається про призначення об'єкта, його принципову будову, технологічні можливості його виготовлення, зв'язок з предметним середовищем тощо. Дизайнеру важливо знати, як діє машина або прилад, в яких умовах вона працюватиме, які існують можливі типові варіанти конструкції цього об'єкта, які вимоги до нього тощо.

Зазвичай, об'єкт проектування має прототипи, тому на них слід зва­ жати в процесі проектування.

Прототипи — це вироби, що виготовлялися раніше й ма­ ють таку саму функцію та умови експлуатації, що й об'єкт проектування.

Якщо проектується зовсім новий виріб, який не має прямого прото­ типу, дизайнери вивчають аналогічні машини або речі.

Аналоги — це вироби, які мають подібні чи близькі за зміс­ том функції щодо об'єкта проектування.

Під час художньо-конструкторського аналізу виробу особливу увагу звертають на функціональні вимоги до нього. Функцію виробу потрібно розуміти дуже широко, обов'язково у зв'язку з діяльністю людини. При­ значення виробу — це його основна функція. Комплекс функціональних вимог розподіляється за чотирма основними групами виробів:

1)вироби, що безпосередньо обслуговують людину (предмети побуту, одяг, взуття, меблі та ін.);

2)вироби, що безпосередньо обслуговують людину і виконують тех­ нічну функцію (побутові прилади, електроарматура тощо);

3)промислові вироби, які виконують робочу функцію і частково обслуговують людину (верстати, прилади, машини, засоби транс­ порту);

4)промислові вироби, які виконують тільки робочу функцію (авто­

матизовані системи, вузли механізмів машини, автоматичні лінії).

До першої групи виробів висуваються дві вимоги:

по-перше, вироби, якими безпосередньо користується людина, повинні мати таку форму, яка відповідала б анатомії та фізіології людини;

іпо-друге, вони повинні мати такі властивості та якості, які робили б їх справді необхідними для людини. Кожна річ, призначена для безпосереднього споживання, має оцінюватися за її корисними властивостями.

Вироби, що належать до другої групи, мають складнішу функціо­ нальну структуру, вони обслуговують людину, поєднуючи технічну та споживчі функції.

До третьої групи належать знаряддя праці, що вимагають від людини відповідних фізичних зусиль. Ці знаряддя праці повинні мати гарну форму, що відповідає трудовим рухам людини, а також необхідні робочі властивості.

Знаряддя праці, які самостійно виконують робочі функції, без безпо­ середньої участі людини, але під її контролем, належать до четвертої гру­ пи. Вироби цієї групи мають складні комплекси керування, які поєдну­ ються або просторово відокремлюються від них.

Однак слід мати на увазі, що наведена класифікація вимог спрощена. Багато виробів навколо людини, мають складні і різноманітні функції, які передбачають комбіноване використання. Залежно від того, до якої з груп належить об'єкт проектування, визначається відповідний комплекс функціональних вимог, які ставить дизайн до певного виробу.

Функціональний аналіз. Аналіз функціональних вимог — це визна­ чення соціального значення виробу, тобто облік і оцінювання всіх якос­ тей, що характеризують зв'язок «людина — виріб». Не менш важливим у функціональному аналізі є виявлення зв'язку «виріб — середовище». Потрібно звернути увагу на те, наскільки форма виробу за своїм характе­ ром і стильовим спрямуванням відповідає іншим елементам, які в про­ цесі використання складають комплекс виробів (наприклад, комплекс елементів, з яких складається інтер'єр приміщень різного призначення). Отже, функціональність — це зручність, раціональність, відповідність і досконалість.

Композиційний аналіз. Поняття «композиція виробу, предмета» пов'язане з поняттям їхньої образності й художньої виразності.

Композиційна якість — кінцева фаза, якої досягають лише після ре­ тельного і всебічного аналізу всіх утилітарних і функціональних вимог, які ставились до виробу. Вироби повинні мати оригінальну композицію і цілісність форми, але це не головне, бо конструкції всіх виробів обов'язково мають відповідати їхнім функціональним вимогам.

Художнє конструювання в поєднанні з технічним (інженерним) проекту­ ванням утворюють єдиний процес проектування об'єктів технологічної діяльності, незважаючи на те, що процес художнього конструювання спрямований на виконання специфічної мети — гуманізації предметного середовища. Однак дизайнер, працюючи у творчій співдружності з інши­ ми спеціалістами, завжди вирішує своє специфічне завдання.

Створити досконалий виріб промислового виробництва без послідов­ ної методичної розробки неможливо. Дизайн об'єктів технологічної діяльності здійснюється поетапно, відповідно до вимог, встановлених ДСТ 103-68 «Єдиної системи конструкторської документації». Відповід­ но до ЄСКД весь процес художнього конструювання складається з етапів, послідовність яких визначено в табл. 4 (графа «Етапи художнього кон­ струювання»).

Т а б л и ц я 4

Послідовність художнього конструювання об'єктів технологічної діяльності

П р о д о в ж е н н я т а б л . 4