- •6. Античні міста-держави Північного Причорномор’я
- •7. Проблема етногенезу слов'ян. Археологічні культури слов'ян
- •8. Розселення східнослов’янських племен на території України
- •9. Теорії походження Київської Русі
- •10. Перші князі кр.
- •11. Кр за часів Володимира Великого.
- •12. Значення християнства.
- •13. Піднесення кр за часів Ярослава Мудрого.
- •16. Кр за часів монгольської навали.
- •18. Галицько-Волинське князівство та його роль в історії України
- •14. Політ. Децинтралізація кр.
- •19. Зовнішня та внутрішня політика Данила Галицького.
- •20.Періодизація лит.-пол. Доби. Політика Литви і Польщі.
- •21. Унії.
- •22. Україна у складі Речі Посполитої.
- •25. Утворення козацтва. Теорії походження козацтва.
- •26. Реєстрове козацтво.
- •27. Берестейська унія.
- •28. Зс – її роль в сусп.-політ. Історії україни.
- •29. Роль запорозького козацтва в боротьбі проти турок
- •31.Козацько-селянські повстання кінця 16-п.П.17 ст.
- •32. Причини, характер, рушійні сили та періодизація української національної революції
- •34. Формування укр. Державності в ході нац.. Революції.
- •35. Переяславська угода.
- •36.Значення постаті Хмельницького.
- •37. Доба «Руїна»
- •38. Гетьманування виговського.
- •39. Гетьманування дорошенка.
- •41.Гетьманування мазепи. Оцінка діяльності.
- •42. Наступ на українську автономію у першій половині XVIII ст.
- •44. Полуботок, Апостол
- •45. Катерина іі. Скасування гетьманства.
- •46. Ліквідація запорозької січі та доля запорозького козацтва
- •47. Антифеодальна боротьба селянства України: гайдамаччина, опришки, коліївщина
- •50. Кирило-Мефодіївське братство.
- •51.Особливості скасування кріпосного права в Надн. Ук.
- •52. Ліберальні реформи в Рос. Імперії 60-70-х рр.. Хіх ст.. Та їх реалізація на укр.. Землях
- •53.Модернізація економіки наддніпрянської україни в пореформений період
- •56)Сусп. Рухи в зах. Укр.. У др..Пол. Хіх ст..
- •57.Політизація суспільного життя в Україні хіх-хх
- •60)Укр. У перші роки Першої світ. Війни
- •61)Утв. Укр..Центр. Ради, її соц..База і пол.. Програма.
- •62) І і іі універсали Центр. Ради.
- •63) Ііі універсал Центр. Ради. Проголошення унр
- •64) Проголошення радянської унр. Перша укр..-більшовиціка війна (1917-1918)
- •65) Іv універсал . Брестський мир та його наслідки на Укр.
- •67. Директорія унр, її склад , внутр.. І зовн. Пол..
- •68) Західноукраїнська Народна Республіка (зунр)
- •69. Політика радянської влади в Укр. 1919-1920
- •70.Соціально-економічні перетворення в Україні на основі непу
- •71. Союзний договір від 30 грудня 1922 року
- •72.Політика українізації в 20-х роках 20 ст.
- •73,Індустріалізація (інд.) України
- •74Колективізація сільського господарства
- •75Масові репресії в Україні у 1930-х роках
- •76 Західноукраїнські землі у 20—30-ті роки XX століття
- •77 Радянсько німецькі договори і українські землі
- •78. Початок Другої світової війни.Входження західноукр.Земель до срср
- •79.Напад на срср.Воєнні дії 1941-42
- •80.Окупація України.Рух Опору.
- •81. Наслідки війни.
- •82.Укр. На міжнордній арені ( в системі міжнародних відносин)
- •83. Україна в період післявоєнного сталінського режиму.
- •84. Відновлення Радянської влади в Україні. Денікінщина
- •86. Наростання кризових явищ у соціально-економічному житті
- •87.Шестидесятники та дисидентський рух 1970-х років в Україні
- •88.Україна і процес перебудови в срср (1985—1991 років)
- •89.Акт проголошення незалежності України . Всеукраїнський референдум ,вибори Президента України 1991
- •90.Розбудова ринкової економіки в 1990-х рр
- •91.Формування багатопартійності в Україні 1980-90
- •92.Конституція.
- •95.Державна символіка,пходження
- •96.Укр.Діаспора
- •97.Кравчук
- •98.Кучма
- •99.Ющенко.Революція
- •100.Президентські вибори 2010.
50. Кирило-Мефодіївське братство.
Кирило і Мефодій, православні святі, місіонери, покровителі Європи, брати: Кирило, бл. 827 - бл. 69, творець найстарішого церковнослов'янського письма (глаголиця); Мефодій, 820-85, архієпископ Морави, запровадив до літургії слов'янську мову; відіграли визначну роль у розвитку слов'янського письменства і культури. Кирило-мефодіївського товариство (братство) - таємна політична національно-патріотична організація (грудень 1845 — березень 1847, Київ). Засновники: В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров. Згодом до них приєдналися 9 осіб, серед них Т.Шевченко, П.Куліш. Братство започаткувало перехід українського національного руху від періоду дворянсько-шляхетського за складом і культурно-просвітницького за змістом до періоду різночинського (інтелігентського) за складом і виразно політичного за змістом.
Кирило-Мефодіївське братство висунуло політичну ідею створення української держави як складової слов'янської федерації. Воно поклало початок організаційному об'єднанню діячів українського національного руху.
Кирило-мефодіївці вперше сформулювали українську національну ідею. Саме від них веде свою історію новий український національний рух. Завдяки братству він вийшов із початкового стану нечітких прагнень і остаточно визначив свою мету та завдання: державна самостійність, соціальне звільнення народу, народовладдя у внутрішньому житті, федералізм у міжнародних відносинах, насамперед зі слов'янами.
В ідейних позиціях братчиків відчувається вплив українського автономізму кінця XVIII — початку XIX ст., польських революційних рухів тих часів та декабристських програм. Відчутним в діяльності товариства було також християнське спрямування, що не лише відобразилося в його назві, а й формі самої організації, що наслідувала старі українські церковні братства, та у програмному документі — «Книзі битія українського народу» (інша назва — «Закон божий»). Головним завданням програма ставила досягнення християнських ідеалів справедливості, свободи і рівності в поєднанні з національною незалежністю, свободою та демократією кожного слов’янського народу.
У програмі відстоювався месіанізм українського народу: найбільш пригноблений і зневажений, а водночас — найбільш волелюбний та демократичний, він звільнить росіян від їхнього деспотизму, а поляків від аристократизму.
51.Особливості скасування кріпосного права в Надн. Ук.
У середині XIX ст. розпад кріпосницько-феодальної системи господарства прискорився. Новий російський цар Олександр II 30 березня 1856 р. проголосив курс на проведення реформ. 19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і "Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності".. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій. Норми наділу встановлювалися різні, залежно від місцевості та якості землі. Вона надавалася общині або селянському двору (подвірне господарство) — за числом "ревізьких душ", які мали право на наділи. поміщики відрізали в селян землі й приточували до своїх володінь. З метою збереження за собою кращих земель вони міняли попередні селянські наділи на гірші. царський уряд пом'якшив умови селянської реформи на Правобережжі, де було збільшено селянські земельні наділи на 20% і зменшено розмір викупу.Внаслідок половинчастості й обмеженості реформи та її непослідовного запровадження майже 94% селянських сімей мали наділи до 5 десятин, що було значно менше норми середнього прожиткового мінімуму. До 1907 р. селяни в результаті викупної операції виплатили понад 1, 5 млрд крб., що в декілька разів перевищувало ринкову вартість землі. У листопаді 1866 р. всі землі й угіддя державних селян, які становили в Україні 50% селянства, закріплювалися за ними в безстрокове общинне чи подвірне користування. За ці наділи вони щороку вносили до державної скарбниці оброчний податок.Царський уряд провів 1864 р. земську реформу. На території Лівобережної та Південної України було створено 6 губернських і понад 60 повітових земських управ. На Правобережжі ці установи з'явилися 1911 р. Земства відали справами промислового будівництва та ремонтом шляхів, розвитком торгівлі, освіти, охорони здоров'я. 1870 р. було вдосконалено систему міського самоврядування. Створені в результаті виборів міські думи відповідали за розвиток інфраструктури і підпорядковувалися безпосередньо губернаторові. Досить демократичною була реформа судової системи, кримінального та цивільного судочинства, здійснена 1864 р. Замість закритого станового суду запроваджувався новий публічний суд, непідлеглий царській адміністрації. Тепер судочинство відбувалося за участю обвинувачення й захисту, вершилося присяжними засідателями та суддею, які обиралися населенням. В 1865 р. було проведено цензурну реформу, згідно з якою було дещо пом'якшено каральні санкції проти неугодних царизму видань. Від попередньої цензури звільнялись оригінальні твори, переклади, столичні періодичні видання за дозволом міністра внутрішніх справ імперії, а також видання академій та університетів. Фінансові реформи другої половини XIX ст. полягали у запровадженні гласності бюджету (1862), у встановленні фінансового контролю за видатками через контрольні палати (1865), у змінах податкової системи. У 1864-1868 pp. було введено бюджетну і касову єдність: всі державні прибутки зосереджувались у касах державного казначейства, з яких і здійснювались виплати відповідно до бюджетних кошторисів. З 1363 р. почав, запроваджуватися акцизний збір (податок, який включається до продажної ціни виробу) на алкогольні, а з 1866 р. — на тютюнові вироби. 1894 р. було введено винну монополію, згідно з якою вся торгівля спиртними напоями і прибутки від них було передано в руки держави. 1895-1897 pp. здійснено грошову реформу, введено тверду конвертовану валюту на золотій основі.
