27. Берестейська унія.

Після укладення Люблінської унії популярність ідей уніатства в Речі Посполитій посилилася. Зміцнення католицизму на тлі втрати православ’ям своїх позицій дало змогу Ватикану розставити свої акценти в питанні церковного об’єднання. Метою унії було приєднання православної церкви до католицької з обов’язковим визнанням верховенства Римського Папи, тобто розширення сфери впливу Ватикану на Схід та помітне збільшення церковних володінь. Ідею.унії активно підтримував польський король, адже вона відкривала шлях для окатоличення та ополячення українських та білоруських земель, тим самим сприяючи консолідації Речі Посполитої. Намагаючись підняти престиж православного духовенства, подолати дискримінацію православних віруючих, водночас бажаючи вирішити низку власних інтересів, львівський єпископ Гедеон Балабан на з’їзді в Белзі (1590) став ініціатором підписання унії. . У 1595 р. Папа Климент VIII офіційно визнав унію. Юридичне оформлення унії мало відбутися 1596 р. у м. Бересті. Однак собор розколовся на дві частини — уніатську та православну. Уніатська частина затвердила акт об’єднання церков та утворення греко-католицької церкви, яка підпорядковувалася Папі Римському. Було визнано основні догмати католицької церкви, водночас церковні обряди залишилися православними, а церковнослов’янська мова — мовою богослужіння. Уніатське духовенство, як і католицьке, звільнялося від сплати податків, уніатська шляхта нарівні з католицькою могла претендувати на державні посади. Крім того, уніатським єпископам було обіцяно місце в сенаті. Православний собор не визнав правомірність рішення уніатів. Уклавши Берестейську унію, вона спочатку об’єктивно сприяє поширенню католицизму та ополяченню, але згодом прірва між українцями греко-католиками та поляками римо-католиками надзвичайно поглиблюється вів до загальної дезорганізації та занепаду православної церкви, яка катастрофічно втрачала роль осередку культурного життя, гаранта збереження національних традицій.

28. Зс – її роль в сусп.-політ. Історії україни.

Козацька  держава - Запорозька Січ, що була в той час однією з перших республік в Європі, зіграла  винятково  важливу роль в історії українського народу, передусім  в його національно - визвольній боротьбі, в розвитку збройних сил України На протяжзі багатьох десятилітть Запорозька Січ захищала український народ від нищівних набігів турецько-татарських загарбників. У  кінці XVI - першій половині XVII ст. вона  одержала  міжнародне визнання, свідоцтвом чого були прийоми  в столиці Запорожжя представників Австрії, Швеції, Трансильванії, Польщі, Московії, Турції, Кримського ханства.. . В Запорозької Січі сформувалися свої органи законодавчої та виконавчої влади, судочинства, виробилися особливі закони, що поступово розповсюдились  на українських землях. Запорозька Січ залишалась островком свободи  та демократії, безкорисливим  та часто єдиним захисником  українського народу Доля козацької республіки та її столиці була вирішена 23 квітня 1775 р.

Таким чином, основні  причини  знищення царизмом Запорозької Січі були слідуючими:1. Несполучність автономного існування Січі у складі Російської імперії.2. Роль Січі як носія республіканських ідей в країні.3. Опір запорожців захопленням їх земель поміщиками і царським урядом.4. Втрата Запорозьким військом свого значення як воєнної сили в боротьбі проти турецько-татарських загарбників після закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр.