74Колективізація сільського господарства

колгоспи - Це найбільш зручна форма викачування ресурсів села до держ. бюджету. селянин, повністю залежав від держави. Влада хотілазерно купувати за низькими державними цінами, і прогодувати робочу силу в містах і фінансувати індустріалізацію за рахунок експорту хліба. Але селяни відмовлялися продавати хліб державі.

Причиною суцільної колективізації - хлібозаготівельна криза 1928 р. В Україні цей рік був неврожайним, і селяни почали ще активніше ухилятися від державних хлібозаготівель. Восени 1929 р. новий генеральний секретар ЦК КП(б)У С. Косіор оголосив проведення суцільної колективізації в Україні.

до колгоспів заганяли насильно: Спочатку усуспільнювалось все - земля, інвентар, худоба, свійська птиця і так далі. потім дозволили мати невелику присадибну ділянку. колгоспники отримували від держави чисто символічну плату. Почалася фізичне знищення заможних селян (винищення куркульства)

До середини 1930-х рр. колективізація в Україні "успішно" завершилася. колгоспи були зобов'язані виконувати державні замовлення на СГ продукцію і повністю контролювалися призначеними владою чиновниками. Із селянством було покінчено. В Україні утвердилась тоталітарна система.

Політика колективізації призвела до різкого падіння продуктивності СГ. влада постійно збільшувала для України хлібозаготівельні плани - голодомор.

1932 Було оголошено, що колгоспи не мають права видавати зерно селянам до тих пір, поки не виконаний державний план закупівель зерна. Одночасно були ухвалені закони про боротьбу з крадіжкою колгоспного майна (смертна кара) і "боротьбу зі спекуляцією"( забороняв селянам обмінювати свої особисті речі на продукти харчування).

Червона армія та загони ГПУ (Головне політичне управління), які силоміць забирали хліб і решту всіх продуктів у селян. Крім того, Сталін направив Постишева, який офіційно обійняв посаду другого секретаря ЦК КП(б) У, а фактично отримав диктаторські повноваження. Головне завдання Постишева полягало в тому, щоб за будь-яку ціну завершити колективізацію в Україні, припинити процес українізації

Свого апогею голодомор досяг взимку і навесні 1933 р. З'ївши все, що було можна і неможна, селяни вимирали цілими селами. Загибель мільйонів людей в Україні ретельно приховувалася владою. Засоби масової інформації мовчали. СРСР продовжував експорт зерна до західних країн Ніяких статистичних даних щодо померлих від голоду в Україні в 1932 - 1933 рр. не існує.

75Масові репресії в Україні у 1930-х роках

19 квітня 1930 р. особливий склад Верховного суду УСРР виніс вирок у справі "Спілки визволення України" (СВУ), трактованої як контрреволюційна організація. було виділено 45 знакових постатей — провідних учених, письменників, діячів культури( Серед них академіки С. Єфремов та М. Слабченко, науковці А. Ніковський). притягувалися молоді люди, яким інкримінували членство в юнацькій організації СВУ — "Спілці української молоді". Згідно з документами звинувачення, СВУ — СУМ ставили за мету за допомогою чужоземних держав, відокремити Україну від СРСР і утворити Українську самостійну державу.

У зв'язках з СВУ звинуватили ієрархів Української автокефальної православної церкви. Як наслідок, у січні 1930 р. УАПЦ змушена була само розпуститися

1931р. значну частину інтелігенції на чолі о М. Грушевським звинувачено у звязках до "Українського національного центру". Жертв брехливого звинувачення розстрілювали, давали навий строк. М. Грушевського вислали до Росії, де він 24 листопада 1934 р. помер. було введено цензуру на її видання, закривалися найдіяльніші секції, виганялися й піддавалися репресіям т.зв. буржуазні націоналісти.

Постишев завершив колективізацію, провів чистку в компартії та припинив українізацію. страчувалися чи висипалися в табори тисячі представників нової української інтелігенції, Декілька сотень українських кобзарів, які зібралися на свій з'їзд, заарештували і розстріляли. творчої інтелігенції, що дає підстави назвати цей період "розстріляним відродженням".

Репресії проти української інтелігенції нерідко підтримували й українські націонал-комуністи, але незабаром настала і їх черга. У 1932 р. ЦК ВКЩб) звинуватив КП(б)У в толерантності до українського "націоналістичного ухильництва".. Виключення з партії та звільнення з роботи тягнуло за собою арешт і розстріл, у кращому випадку — вислання й ув'язнення в таборах. На зміну десяткам тисяч репресованих українських керівників прибували кадри з Росії та інших радянських республік.

терор 1937—1938 рр. охопив увесь Радянський Союз і мав на меті змести всіх реальних та уявних ворогів комуністичного режиму. У той час репресіям піддавалися всі.Суспільство дедалі глибше занурювалося у трясовину страху.

Не витримуючи нелюдських мук, жертви давали свідчення і на себе, і на своїх знайомих, і навіть на рідних. Так забезпечувалася нова хвиля арештів.

Нерідко масові страти в'язнів приурочувалися до певних більшовицьких дат. Так, 27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 р. капітан НКВС М. Матвєєв в Карелії власноруч виконав смертні вироки 1111 в'язням Соловецького табору особливого призначення.

Стосовно України, то прямі людські втрати в У PCP від репресій у 1927— 1938 pp. становили щонайменше 4,4 млн. осіб.

Масові репресії не тільки призвели до фізичного винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації, а й понівечили долю багатьох людей. Цей період ще називається Великий Терор.