- •Методологічні основи ландшафтної екології.
- •Теоритичні положення:
- •Системно-синергетична парадигма як основа сучасної ландшафтної науки.
- •5 Основних властивостей цілісності:
- •Синергетичні властивості систем: самоорганізація, не лінійність, диспативність.
- •Поняття «геосистема» та «геоекосистема».
- •Системоутворюючі зв’язки: речовинні, енергетичні, інформаційні; прямі та зворотні, негативні та позитивні; безпосередні та опосередковані.
- •Ієрархія геосистем та морфологічна структура ландшафту
- •Загальне та регіональне розуміння терміну «ландшафт»
- •Співвідношення індивідуальних та типологічних ландшафтних одиниць.
- •Існуючі класифікації морфологічних одиниць.
- •Вертикальні та горизонтальні межі ландшафтних систем.
- •Ландшафтне картографування.
- •Ландшафтне профілювання
- •Закономірності диференціації ландшафтної сфери
- •Фізико географічне районування та ландшафтна структура регіонів. Принципи районування.
- •Функціонування та динаміка геосистем.
- •Біогеохімічний коло обіг. Біопродуктивність ландшафтів
- •Геофізичні та геохімічні особливості ландшафту
- •Проблема саморегуляції та стійкості геосистем
- •Вчення про антропогенні ландшафти. Класифікація антропогенніх ландшафтів, їх характеристика.
- •Водні антропогенні ландшафти.
- •Промислові (гірничопромислові) ландшафти.
- •Концепція Природно-господарських територіальних систем. Зародження вчення про пгтс.
- •Екологічна оцінка ландшафту. Поняття «ландшафтно-екологічній потенціал»
- •Поняття «Потенціал ландшафту» та « екологічний потенціал»
- •Ландшафтне планування та моделювання.
Водні антропогенні ландшафти.
У структурі водних антропогенних ландшафтів України переважають водосховища, ставки та канали.
Водосховища – основа водних антропогенних ландшафтів України. Більшість водосховищ України в наслідок невеликих розмірів, є складовими частинами наземних ландшафтів фізико–географічних районів. У їх ландшафтній структурі домінує мілководний тип ландшафту. Всю акваторію він займає на акваторіях малих і середніх річок. Багатство рослинного і тваринного світу зробили цей тип ландшафту приданими для потреб рекреації. Пройде час, коли мілководні водосховища перетворяться у низинні болота або будуть спущені. Глибоководний тип ландшафту характерний для невеликої кількості водосховищ, де він займає від 24 до 62% площі водойм. На водосховищах Дніпра і Дністра цей тип ландшафту – пануючий. Накопичення намулу тут продовжується активно і в зрілу стадію розвитку, постійно зростає концентрація органічної речовини.
Ставки – характерна ознака ландшафтів України. Маючи значні розміри та об’єми води, вони представляють собою урочища або групу урочищ відповідного типу місцевостей наземних ландшафтів. Саме належністю до певного типу місцевостей визначаються основні риси ставків – розміри та морфологія, інтенсивність замулення, характер зростання. Своєрідною різновидністю антропогенних водойм є „кополі”, що отримали широке розповсюдження в межах України з ХІХ ст. Їх розміри 5*10, 10*20м, форма різноманітна, глибини 1–1,5 м.. Створюються в садах, на городах, що примикають до заплав, біля річок, в балках. Ставки поширені у лісостепу, степу, менше − на Поліссі.
Канали – антропогенна „річкова мережа” України, створена протягом останнього сторіччя. Їх довжина перевищує довжину русел річок першого та другого порядку. Існуючі канали розподіляють на 2 типи: річкові та магістральні. Для України характерними є річкові канали. Вони створені шляхом поглиблення та випрямлення натуральних русел річок або в заплавах з метою осушення.
Промислові (гірничопромислові) ландшафти.
Гірничопромислові ландшафти, що сформувалися в Україні, відрізняються складною внутрішньою структурою. Їх особливості залежать від способу розробки, технології видобутку сировини, рельєфу, гідрологічного режиму і ґрунтів відпрацьованих ділянок, характеру оточуючих ландшафтів. Переважно це азональні ландшафтні комплекси, у структурі яких виділяється 3 типи: кар’єрно–відвальний, торфово-болотних пустошей і териконно−псевдокастовий.
Кар’єрно–відвальний тип ландшафту. Цей тип промислових ландшафтів займає особливе місце в структурі ландшафтів України 82% корисних копалин видобувається відкритим способом. За багатовікову історію освоєння мінеральних ресурсів сформувались різновікові кар’єрно–відвальні комплекси. Вони знаходяться на різних стадіях розвитку. Частина з них рекультивована, але більшість відноситься до категорій тих, що самі регулюються. Окремі з них можуть бути віднесені до розряду окультурених; вони давно стійко використовуються в рекреації, як пасовища та сінокоси. Тому в структурі кар’єрно–відвального типу ландшафтів виділено два підтипи: пере культивований і рекультивований.