Існуючі класифікації морфологічних одиниць.

У повоєнний період на наукову арену виходить М.А. Солнцев, який очолює школу ландшафтознавців Московського державного університету. Він розвинув уявлення про ландшафт, його морфоло­гічну структуру, дав нове визначення ландшафту. На основі польо­вих досліджень показав, що ландшафт є неоднорідною структурою, має морфологічні частини, тобто він визнавав урочище і фацію, які служать предметом польової зйомки.

Основні морфологічні частини ландшафту – фації, урочища і місцевості, проміжні – складні урочища і підурочища.

Фація – найменший за розмірами та найбільш однорідний у природному відношенні ПТК, на всьому протязі якого зберігається однакова літологія поверхневих порід, однаковий характер рельєфу та зволоження, один мікроклімат, один ґрунтовий різновид та один біоценоз.

Підурочище – група фацій, розташованих на одному елементі мезорельєфу та об’єднаних загальними процесами перерозподілу поживних речовин, тепла і вологи

Урочище – більш великий за розмірами ПТК, пов’язаний з випуклими або увігнутими мезоформами рельєфу, який представляє закономірно побудовану систему генетично, динамічно і територіально пов’язаних фацій або їх груп (підурочища)

Місцевість – найбільш велика проміжна морфологічна одиниця ландшафту, яка характеризується особливим варіантом поєднання основних урочищ даного ландшафту. Це ПТК більш високого рангу ніж урочище.

Морфологічна структура ландшафтів не є чимось незмінним – вона змінюється і ускладнюється з розвитком ландшафтів, причому процес ускладнення постійний і спрямований від простих одиниць до більш складних. Чим різноманітніша внутрішня будова ландшафту, тим складніша і довша історія його формування. Вивчення морфологічної структури ландшафту дозволяє визначити просторове розміщення ПТК будь-якого рангу, а також вияснити їх взаємодію, ступінь подібності та відмінності, вплив на фізико-географічні процеси. Вивчення морфології ландшафтів виступає обов’язковою передумовою до їх класифікації, вивчення розвитку і динаміки, для вирішення прикладних питань.

Загальне та регіональне розуміння терміну «ландшафт»

Загальне трактування ландшафту:

Ландшафт – це генетично однорідний ПТК, що має однаковий геологічний фундамент, один тип рельєфу, однаковий клімат і складається із властивого тільки йому набору динамічно сполучених і закономірно повторюваних у просторі основних і другорядних урочищ (М. А. Солнцев).

Регіональне трактування ландшафту:

Ландшафт – це 1) конкретна (індивідуальна) територіальна одиниця; 2) досить складний географічний комплекс, що звичайно складається з багатьох елементарних фізико-географічних одиниць; 3) ландшафт являє собою основну фізико-географічну одиницю, основний об'єкт територіального дослідження.

Співвідношення індивідуальних та типологічних ландшафтних одиниць.

Регіональне тлумачення ландшафту вміщує у собі як індивідуальний, - так і типологічний підхід до вивчення географічних комплексів і припускає обов'язкову систематизацію останніх у типологічному плані. Але на відміну від «типологічного» розуміння регіональне трактування ландшафту виходить із наявності різноякісних, різнопорядкових геокомплексів і з визнання первинності конкретних (індивідуальних) географічних одиниць, розглядаючи поняття про види й типи як результат наступного наукового узагальнення. Тому регіональне поняття позбавлене однобічності, властивій типологічному поданню. Умовне найменування цього напрямку як регіонального означає тільки те, що ландшафт розуміється як конкретний регіональний комплекс й як початкова одиниця фізико-географічного районування.

Виділення типологічних ПТК відбувається на основі вивчення конкретних індивідуальних ландшафтів, риси подібності між якими дозволяють поєднати їх в ті чи інші типологічні групи . До індивідуальних одиниць відносяться вже розглянуті раніше фація, урочище, місцевість, ландшафт, фізико-географічний район, фізико-географічна область, фізико-географічна провінція, фізико-географічна зона, фізико-географічна країна.