- •Методологічні основи ландшафтної екології.
- •Теоритичні положення:
- •Системно-синергетична парадигма як основа сучасної ландшафтної науки.
- •5 Основних властивостей цілісності:
- •Синергетичні властивості систем: самоорганізація, не лінійність, диспативність.
- •Поняття «геосистема» та «геоекосистема».
- •Системоутворюючі зв’язки: речовинні, енергетичні, інформаційні; прямі та зворотні, негативні та позитивні; безпосередні та опосередковані.
- •Ієрархія геосистем та морфологічна структура ландшафту
- •Загальне та регіональне розуміння терміну «ландшафт»
- •Співвідношення індивідуальних та типологічних ландшафтних одиниць.
- •Існуючі класифікації морфологічних одиниць.
- •Вертикальні та горизонтальні межі ландшафтних систем.
- •Ландшафтне картографування.
- •Ландшафтне профілювання
- •Закономірності диференціації ландшафтної сфери
- •Фізико географічне районування та ландшафтна структура регіонів. Принципи районування.
- •Функціонування та динаміка геосистем.
- •Біогеохімічний коло обіг. Біопродуктивність ландшафтів
- •Геофізичні та геохімічні особливості ландшафту
- •Проблема саморегуляції та стійкості геосистем
- •Вчення про антропогенні ландшафти. Класифікація антропогенніх ландшафтів, їх характеристика.
- •Водні антропогенні ландшафти.
- •Промислові (гірничопромислові) ландшафти.
- •Концепція Природно-господарських територіальних систем. Зародження вчення про пгтс.
- •Екологічна оцінка ландшафту. Поняття «ландшафтно-екологічній потенціал»
- •Поняття «Потенціал ландшафту» та « екологічний потенціал»
- •Ландшафтне планування та моделювання.
Ландшафтне профілювання
Ландшафтне профілювання - один з основних методів комплекснихфізико-географічних досліджень. На комплексних профілях особливо яскраво виявляютьсяландшафтні катени - ряди сполучених фацій і урочищ, складовихморфологічну структуру ландшафтів, визначаються домінуючі, субдомінантногоі доповнюючі урочища та їх приуроченість до форм рельєфу, літології, рівнюзалягання грунтових вод і т.д. За конкретним спостереженнями на профілі можливовиявити закономірності, властиві більш великим ПТК.
Складання комплексних фізико-географічних профілів, вивченняна їх прикладі складних і багатосторонніх взаємозв'язків у природі, історії розвиткуі сучасної динаміки ПТК може з'явитися або самостійною задачею, абодопоміжним етапом робіт в цілях ландшафтного картографування абофізико-географічного районування.
Вибір лінії профілю роблять так, щоб профіль перетнув всі найбільшхарактерні для досліджуваної території форми рельєфу, відбив різноманітністьгеологічної будови і сучасного рослинного покриву.
Сам профіль зображують у щоденнику схематично, але неодмінно наносятьна нього всі точки комплексних описів, дані про геологічну будову, грунтахі почвообразующіх породах, рослинності, грунтових водах, а також кордониПТК. При вечірньої обробці матеріалів на базі (або тимчасової стоянці) лініюпрофілю викреслюють в обраному масштабі на міліметрівці і наносять всінаявні дані, у тому числі дані буріння і ін
Закономірності диференціації ландшафтної сфери
Геосферой називається сфера (порожниста куля) у складі Землі, приблизно симетрична щодо її центру і складається переважно з речовини, що знаходиться в одному і тому ж фізичному стані (агрегатний склад, щільність, межі температури і т.д.) [1]. Геосфера охоплює земну кору, нижню атмосферу з озоном шаром, гідросферу і біосферу, проникаючі один в одного і тісно взаємопов'язані обміном речовини і енергії [2].
Через кордони в геосферу в певних кількостях надходять речовина і енергія з надр Землі (магма й тепло) і з космосу (сонячна енергія і метеорити). У геосфері промениста енергія сонця трансформується в теплову і взаємодіє з внутрішньою енергією Землі. Вивільняється внутриземное тепло майже повністю витрачається на ендогенні процеси. Сонячна енергія є головним джерелом життя та багатьох інших природних процесів на Землі.
Верхня межа геосфери чітко фіксується тропопаузою (на висоті 9-10 км у приполярних широтах, 12-13 км у помірних, 16-17 км в тропічних). Над тропопаузою распологается озоновий шар стратосфери з максимальною концентрацією озону, який поглинає практично повністю ультрафіолетові промені і захищає все живе в біосфері від їх згубної дії.
Нижню межу геосфери С.В. Калесник запропонував проводити по глибині сучасного гіпергенезу - від декількох десятків до 200-300 м, де під впливом сонячної енергії, води, повітря та організмів відбувається перетворення первинних мінералів, що виникли в нижніх шарах земної кори, у вторинні, більш стійкі в умовах температури і тиску у земної поверхні.
Диференціація ландшафтів - (від лат. Differentia - різниця, відмінність) прояв дискретності географічної оболонки, а з нею і ландшафтної сфери, під дією різних факторів, у тому числі і антропогенних. Важливу роль у диференціації ландшафтів Землі грають четвертинні відкладення. Оскільки тектонічні структури платформних областей зональним закономірностям ніяк не підкоряються, логічно повинно випливати і положення про те, що екзолітохіміческіе процеси відкладення ерозійно-денудационного матеріалу також не підкоряються зональним особливостям.
