- •1.Мова - явище суспільне
- •2. Мовна політика і мовне законодавство України
- •4. Професійна мовно-комунікативна компетенція
- •5. Поняття національної та літературної мови
- •6. Націстотніші ознаки літературної мови
- •7.Комунікативні лзнаки культ мови. Типологія мовних норм
- •50. Стаття, як самостійний науковий твір
- •16. Невербальні компоненти спілкування
- •18.Поняття ділового спілкування.Моделі ділового спілкування.
- •17. Слухання та його роль в комунікації
- •19.Поняття комунікації.Перешкоди та бар’єри.
- •20. Поняття про ораторську (риторичну) компетенції.
- •21.Публічний виступ як засіб комунікації переконання.Види публічного мовлення.
- •24. Презентація як різновид публічного мовлення
- •25. Функції та види бесід
- •26. Етикет телефонної роботи.
- •27. Наради, збори як форми колективного обговорення
- •28. Дискусія як вид усного професійного спілкування.
- •22. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконувати.
- •38. Моя автобіографія
- •1. Назва документа.2.Текст.3. Дата.4.Підпис, ініціали, прізвище особи, яка написала автобіографію.
- •30 Березня 2009 року (Підпис)
- •39. Звіт — письмове повідомлення про виконання певної роботи.
- •1. Усний і письмовий; 2. Цифровий і у вигляді тексту; 3. Разові і періодичні.
- •40. Класифікація листів
- •2. Першою частиною будь-якого листа є мотивація, що пояснює спонукальні
- •3. Дуже важливим є вибір завершальних речень. Він залежить від змісту
- •43.Українська термінологія в професійному спілкуванні.
- •44.Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •45.Термінологія обраного фаху.
- •46.Особливості наукового тексту. Жанри наукових досліджень.
- •47.План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •48.Реферування і анотування наукових текстів.
- •49.Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •52.Науковий етикет.
19.Поняття комунікації.Перешкоди та бар’єри.
Поняття комунікація як науковий термін і галузь дослідження своїм другим народженням зобов'язана XX ст. Походить воно від лат. communicatio — повідомлення, передача, бесіда, розмова. Більше того, словники свідчать, що вивчення проблем комунікації започатковано ще за часів Платона. комунікація є процесом передачі інформації між суб'єктами соціальної сфери суспільства. Але у будь-якому випадку комунікація передбачає наявність як мінімум трьох учасників цього процесу: передавач — повідомлення — приймач.Таким чином вимальовується, що комунікація є різновидом взаємодії між певними суб'єктами (передавач, приймач) за посередництвом певного об'єкта (повідомлення).
До причин, що зменшують ефективність комунікації також належать комунікаційні перешкоди. Серед основних виділяють наступні.
Конкуренція між повідомленнями. У ситуаціях, коли на отримувача одночасно діє кілька джерел інформації, адресат надає перевагу тому повідомленню, яке в даний момент є для нього найбільш важливим. Тому відправник інформації повинен пам'ятати про необхідність забезпечення уваги адресата та використовувати найефективніші канали і засоби комунікацій. Сприйняття повідомлення адресатом. Сприйняття в теорії комунікації розглядається як відношення індивіда до реальності. Практика свідчить, що проблеми комунікації найчастіше пов'язані із різним сприйняттям. Немає двох людей, які б сприймали речі ідентично. Те, що надсилається відправником, і те, як інформація інтерпретується адресатом може не співпадати в окремих деталях. Відправник повинен прагнути до розуміння адресатом основної суті повідомлення. Мова, логіка, абстрагування. Мова є основою для більшості комунікацій. Практика підтверджує, що інформатор повинен пристосовувати своє мовнє повідомлення до аудиторії: добирати відповідно терміни, конструкцію речень, форму звернень, тощо.В основі побудови ефективного повідомлення лежить його логічна структура. Порушення логіки ускладнює процес розуміння та засвоєння інформації і часто приводять до її неправильного сприймання.
Статус особи, яка надсилає повідомлення. Статус особи відправника інформації впливає на сприйняття повідомлення адресатом. (Статус - це сукупність ознак, які ранжують і співвідносять членів організації відповідно їх посад, функцій та повноважень). Особа, яка має статус вищий за адресата, оцінюється як така, що заслуговує довіри. З іншого боку, повідомлення осіб з нижчим статусом вважаються менш достовірними.
Опір змінам. Люди, як правило, чинять опір будь-яким змінам в діяльності організації, боячись реорганізації, звільнення тощо. Така ситуація часто виникає, якщо між керівництвом та співробітниками немає розуміння і довіри. Персонал може по- різному протидіяти змінам: ухилятися від виконання вказівок, свідомо перекручувати повідомлення тощо, як наслідок - розриви комунікації, які виникають і посилюються при просуванні інформації зверху вниз. Упередити подібні проблеми можливо, якщо вчасно пояснити працівникам доцільність запланованих змін та обґрунтувати позитивний результат: чим більша зміна передбачається в організації, тим завчаснішими повинні бути підготовчі дії з боку керівника.
Психологічна перепона різного походження, яку реципієнт установлює на шляху небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації, називається комунікативним бар'єром.1. Комунікаційні бар'єри - це явища деформації комунікаційного процесу, викликані різними причинами, що можуть приводити до неадекватних дій одержувача. 2.Виділяють три основні типи комунікаційних бар'єрів:особистісні, фізичні та семантичні. 3.Особистісні бар'єри - це комунікативні перешкоди, породжувані людськими емоціями, системами цінностей і невмінням слухати співрозмовника. 4. Фізичні бар'єри являють собою комунікативні перешкоди, що виникають у матеріальному середовищі (відстані між людьми; стіни або інші статичні перешкоди, що виникають під час прийому інформації, тощо). 5.Семантичні бар'єри виникають в результаті обмежень привільного розуміння використаних мовних символів. 6.До причин, що зменшують ефективність комунікації належать комунікаційні перешкоди. Серед основних виділяють: конкуренція між повідомленнями, сприйняття повідомлення адресатом, мова, логіка, абстрагування, статус особи, яка надсилає повідомлення, опір змінам.
