Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Otvety_na_voprosy_po_ekzamenu_DPZK.doc
Скачиваний:
45
Добавлен:
27.10.2018
Размер:
482 Кб
Скачать
☆
  1. Статус іноземця і біженця в зарубіжних країнах.

Сукупність прав і обов'язків іноземців, встановлених націо­нальним і міжнародним правом, створює їхній статус — правовий режим іноземних громадян. Існує кілька його видів.

Національний режим означає надання іноземцям держа­вою проживання прав, пільг і привілеїв, в основному рівних обсягу прав своїх власних громадян і юридичних осіб. Даний режим встановлюється національними законами майже всіх сучасних держав. Ці самі закони окремо обмежують права іноземців виходячи з міркувань безпеки, національної економіки та управління.

Режим найбільшого сприяння означає надання грома­дянам держави, договір з якою передбачає цей режим, прав, не менших тих, що мають громадяни будь-якої третьої держави. Режим найбільшого сприяння наближається до націо­нального режиму. Встановивши національний режим для іноземців однієї країни, держава, з огляду на принцип найбільшого сприяння, повинна надати таких самих прав іноземцям інших держав, що мають режим найбільшого сприяння.

Спеціальний режим означає поширення на громадян певних держав особливих пільг чи обмежень. Даний режим встановлюється багатосторонніми регіональними і двосторонніми угодами, що передбачають спрощений порядок пере­січення державного кордону, безвізовий в'їзд тощо.

Біженці – це іноземці (іноземні громадяни або особи без громадянства), які внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування з ознак раси, національності, відношення до релігії, громадянства, приналежності до визначеної соціальної групи або політичних міркувань вимушені залишити територію держави проживання, і стосовно якого прийняте рішення про надання йому статусу біженця.

Право притулку — надання державою можливості в'їз­ду на її територію і перебування там особам, які на батьківщині або в державі постійного місця проживання переслідуються за політичну, наукову чи релігійну діяльність. Держава згідно зі своїми законами визначає, чи існують підстави для надання права притулку тій чи іншій особі. Стаття 14 Загальної декларації прав людини так формулює право притулку: "Кожна людина має право шукати притулок від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. Це право не може бути застосоване у разі переслідування, яке насправді спричинене вчиненням неполітичного злочину або діянням, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй".

  1. Правовий статус апатридів та біпатридів в зарубіжних країнах.

Апатри́ди — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян.

З метою надання апатридам можливості користуватися основними правами і свободами без будь-якої дискримінації були прийняті Конвенція про статус біженців (1951) і Конвенція про статус апатридів (1954). Крім того, у 1961 р. прийнято Конвенцію про скорочення без громадянства.

Конвенція про статус апатридів прийнята 28 вересня 1954 року, набула чинності 6 червня 1960 року. Конвенція дає визначення поняття «апатрид» і встановлює загальні підстави, на яких має бути наданий статус осіб без громадянства. Конвенція забороняє будь-яку дискримінацію щодо апатридів. Передбачається надання апатридам всіх прав, які гарантовані у даній державі для іноземців або для громадян (в залежності від категорії прав). Конвенцією визначаються випадки, коли апатрид може бути висланий з країни.

Біпатри́ди (подвійне громадянство) – належність особи одночасно до громадянства двох і більше держав. Подвійне громадянство – результат колізії законів про громадянство різних держав. Воно може виникнути, наприклад, при народженні дітей від батьків, що мають різне громадянство, при натуралізації та ін. Законодавство України не передбачає подвійного громадянства. Сучасне міжнародне право не містить єдиної загальновизнаної регламентації питань щодо подвійного громадянства. А тому можна виділити дві категорії таких договорів: про ліквідацію наслідків подвійного громадянства (при наданні дипломатичного захисту, виникненні питання про обов'язкову військову службу осіб з подвійним громадянством) і про ліквідацію та запобігання самого подвійного громадянства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]