- •Ответы на вопросы по экзамену дпзк
- •Конституційне право зарубіжних країн як галузь права, як наука та учбова дисципліна.
- •Конституційно-правові норми і відносини в зарубіжних країнах.
- •Суб'єкти і об'єкти державно-правових відношень.
- •Система конституційного права зарубіжних країн.
- •Конституційно-правова відповідальність.
- •Загальна характеристика джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Закони як основне джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •Класифікація різновидів джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Поняття і сутність конституції.
- •Види конституцій в зарубіжних країнах.
- •Основні риси і особливості конституцій в зарубіжних країнах.
- •Форма і структура конституцій зарубіжних країн. Форма:
- •Порядок прийняття, внесення змін і доповнень до конституції в зарубіжних країнах.
- •Внесення змін і доповнень до конституції. Скасування конституції.
- •Класифікація конституцій (відповідати на прикладах окремих конституцій).
- •Поняття, ознаки та функції політичних партій як елемента політичної системи.
- •Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах. Їх конституційно-правовий статус.
- •Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •Поняття і види партійних систем.
- •Поняття та загальні риси суспільних організацій.
- •Класифікація суспільних організацій (союзів та асоціацій).
- •Система конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Інститут громадянства в зарубіжних країнах.
- •Порядок набуття та припинення громадянства.
- •Статус іноземця і біженця в зарубіжних країнах.
- •Правовий статус апатридів та біпатридів в зарубіжних країнах.
- •Форми державного правління в зарубіжних країнах.
- •Поняття, види і ознаки сучасної монархії.
- •Президентська республіка та її ознаки.
- •Парламентська республіка та її ознаки.
- •Змішана (напівпрезидентська) республіка.
- •Форми державного (територіально-політичного) устрою зарубіжних країн.
- •Унітарна держава: поняття й ознаки.
- •Федеративні зарубіжні держави.
- •Конфедерація як форма територіально-політичного устрою держави.
- •37. Автономія: поняття та види
- •38. Політичні режими в зарубіжних країнах. Поняття та види.
- •Поняття парламенту та парламентаризму.
- •Класифікація парламентів у зарубіжних країнах.
- •Парламенти з відносно визначеною, обмеженою компетенцією (консультативні).
- •Структура парламенту і порядок його формування в зарубіжних країнах.
- •42.Склад парламенту й внутрішня організація палат, порядок роботи парламенту.
- •Порядок роботи парламенту
- •43. Основні повноваження парламентів в зарубіжних країнах.
- •Законодавчий процес у зарубіжних парламентах.
- •II. Проектна стадія.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •IV. Засвідчувальна стадія.
- •V. Інформаційна стадія.
- •Конституційно-правовий статус парламентаріїв у зарубіжних країнах.
- •Конституційно-правовий статус глави держави в зарубіжних країнах.
- •Порядок обрання і правовий статус президента в зарубіжним країнах.
- •48.Інститут вето глави держави.
- •49. Конституційно-правовий статус уряду в зарубіжних країнах.
- •Порядок формування уряду в зарубіжних країнах. Відповідальність уряду.
- •51. Повноваження уряду в зарубіжних країнах.
- •52.Конституційні засади судової влади.
- •Судові органи та судові системи в зарубіжних країнах.
- •Організація конституційного контролю.
- •Загальна характеристика конституції сша.
- •Президент сша і органи виконавчої влади.
- •Конгрес сша. Правовий статус та повноваження палат.
- •Судова система сша.
- •Конституція Франції 1958 року та її особливості.
- •Вищі органи державної влади в фрн.
-
Класифікація конституцій (відповідати на прикладах окремих конституцій).
3. Відповідно до того, як об’єктивно виражена зовні воля укладача, конституції поділяються на писані і неписані.
За способом зміни, внесення поправок і доповнень конституції поділяються на жорсткі – змінюються і доповнюються в більш складному порядку, ніж той, який прийнятий для звичайної законодавчої процедури; гнучкі – змінюються і доповнюються в тому ж порядку, що і звичайні парламентські закони.
Державна практика виробила ряд способів прийняття конституцій. Право на прийняття першої або нової писаної конституції, яке в літературі називається установчою владою, здійснюється або представницьким органом, або виборчим корпусом, або виконавчою владою.
Перші писані конституції – Американська 1787 р. і Французька 1791 р. Були прийняті представницькими органами, відповідно Конвентом (Установчими зборами) і Генеральними штатами (Парламентом).
В новітній політичній практиці прийняття конституцій представницькими органами широко розповсюджене. Вся процедура прийняття нової конституції – від розробки проекту до його остаточного затвердження – здійснюється самим представницьким органом і створюваними ним допоміжними органами. Тільки Установчими зборами були прийняті конституції Італії 1947 р., Індії 1950 р., Болівії 1967 р., Бангладеш 1972 р. Парламентами були прийняті конституції Пакистану 1973 р., Таїланду 1947 р., Греції 1975 р. В деяких випадках установчі збори тільки розробляють і затверджують проекти конституцій, а остаточне рішення про його прийняття приймає виборчий корпус.
Прийняття конституції виборчим корпусом складається з двох етапів – розробка проекту конституції і остаточне його затвердження, після чого конституція вступає в законну силу. Сам виборчий корпус не може розробляти проект конституції. Це робить або спеціальний конституційний комітет, або установчі збори.
Прийняття конституції одностороннім актом виконавчої влади (глави держави) – октроїрувавння. Октроїруваними є конституції Бахрейну, Йорданії, Кувейту, Марокко та деяких інших держав, де глави держав – монархи – зберігають значні владні повноваження.
-
Поняття, ознаки та функції політичних партій як елемента політичної системи.
Поняття політичної партії. Термін «партія» (від лат. pars - частина чого-небудь) використовувався задовго до появи власне політичних партій для позначення груп громадян, які представляють інтереси певної частини населення і прагнуть впливати з цією метою на владу.
Сьогодні в політологічній літературі існують самі різні визначення поняття «політична партія», що зв'язано, перш за все, з складністю структури даного явища, різноманіття її функцій в суспільстві і т.д.
Політична партія - це організована група однодумців, що представляє інтереси певної частини народу і має головною метою їх реалізацію шляхом завоювання влади або участі в її здійсненні.
Функції політичних партій. Партії виконують численні і різноманітні функції. Хоча вони тісно переплітаються, їх можна згрупувати по наступних п'яти головних напрямах:
Соціальна функція полягає в тому, що партія узагальнено виражає і захищає інтереси тієї або іншої соціальної групи і доводить до рівня державної влади її вимоги, іноді беручи участь в розробці заходів щодо їх виконання. При цьому в останні десятиріччя, прагнучи розширити свою соціальну базу (тобто число своїх прихильників), багато партій прагнуть представляти в суспільстві інтереси не однієї, а декількох близьких соціальних груп.
Ідеологічна функція партії виявляється (1) в розробці партійної ідеології (теоретичних концепцій, партійної програми, соціально-економічних і політичних стратегій, оцінок подій, гасел і т.д.), а також (2) в розповсюдженні, пропаганді цієї ідеології, в політичній інформації і виховній роботі.
Політична функція полягає, перш за все, в оволодінні державною владою. Для виконання цієї головної задачі партії підбирають і «вирощують» своїх політичних лідерів, готують фахівців по різних проблемах суспільного життя, висувають кандидатів на виборні і невиборні посади, активно працюють в парламентах і інших державних органах.
Управлінська функція характерна для партій, що стоять у влади (особливо в комуністичних суспільствах). Такі партії перетворюються в свого роду державних. Вони організовують і направляють дії держави, ініціюють соціальні і політичні зміни в суспільстві, керують різними сферами суспільного життя.
Електоральна функція партій виявляється в тому, що вони беруть активну участь у виборах, організовують виборчі кампанії, проводять інформаційно-пропагандистську роботу з своїм потенційним електоратом, виступають з передвиборними програмами, контролюють хід виборів і так далі.
В демократичному суспільстві політичні партії відкидають насильницькі методи боротьби за владу і орієнтуються на виборчий процес. Вибори є головною ареною суперництва партій. Тому однією з головних задач партій є забезпечення підтримки виборців, створення і розширення електорату. Вибори дають партіям доступ до важелів влади, а їх підсумки визначають, які саме партії протягом встановленого законом терміну здійснюватимуть управління державою.
