- •Ответы на вопросы по экзамену дпзк
- •Конституційне право зарубіжних країн як галузь права, як наука та учбова дисципліна.
- •Конституційно-правові норми і відносини в зарубіжних країнах.
- •Суб'єкти і об'єкти державно-правових відношень.
- •Система конституційного права зарубіжних країн.
- •Конституційно-правова відповідальність.
- •Загальна характеристика джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Закони як основне джерело конституційного права зарубіжних країн.
- •Класифікація різновидів джерел конституційного права зарубіжних країн.
- •Поняття і сутність конституції.
- •Види конституцій в зарубіжних країнах.
- •Основні риси і особливості конституцій в зарубіжних країнах.
- •Форма і структура конституцій зарубіжних країн. Форма:
- •Порядок прийняття, внесення змін і доповнень до конституції в зарубіжних країнах.
- •Внесення змін і доповнень до конституції. Скасування конституції.
- •Класифікація конституцій (відповідати на прикладах окремих конституцій).
- •Поняття, ознаки та функції політичних партій як елемента політичної системи.
- •Інституалізація політичних партій в зарубіжних країнах. Їх конституційно-правовий статус.
- •Класифікація політичних партій в зарубіжних країнах.
- •Поняття і види партійних систем.
- •Поняття та загальні риси суспільних організацій.
- •Класифікація суспільних організацій (союзів та асоціацій).
- •Система конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина в зарубіжних країнах.
- •Інститут громадянства в зарубіжних країнах.
- •Порядок набуття та припинення громадянства.
- •Статус іноземця і біженця в зарубіжних країнах.
- •Правовий статус апатридів та біпатридів в зарубіжних країнах.
- •Форми державного правління в зарубіжних країнах.
- •Поняття, види і ознаки сучасної монархії.
- •Президентська республіка та її ознаки.
- •Парламентська республіка та її ознаки.
- •Змішана (напівпрезидентська) республіка.
- •Форми державного (територіально-політичного) устрою зарубіжних країн.
- •Унітарна держава: поняття й ознаки.
- •Федеративні зарубіжні держави.
- •Конфедерація як форма територіально-політичного устрою держави.
- •37. Автономія: поняття та види
- •38. Політичні режими в зарубіжних країнах. Поняття та види.
- •Поняття парламенту та парламентаризму.
- •Класифікація парламентів у зарубіжних країнах.
- •Парламенти з відносно визначеною, обмеженою компетенцією (консультативні).
- •Структура парламенту і порядок його формування в зарубіжних країнах.
- •42.Склад парламенту й внутрішня організація палат, порядок роботи парламенту.
- •Порядок роботи парламенту
- •43. Основні повноваження парламентів в зарубіжних країнах.
- •Законодавчий процес у зарубіжних парламентах.
- •II. Проектна стадія.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •IV. Засвідчувальна стадія.
- •V. Інформаційна стадія.
- •Конституційно-правовий статус парламентаріїв у зарубіжних країнах.
- •Конституційно-правовий статус глави держави в зарубіжних країнах.
- •Порядок обрання і правовий статус президента в зарубіжним країнах.
- •48.Інститут вето глави держави.
- •49. Конституційно-правовий статус уряду в зарубіжних країнах.
- •Порядок формування уряду в зарубіжних країнах. Відповідальність уряду.
- •51. Повноваження уряду в зарубіжних країнах.
- •52.Конституційні засади судової влади.
- •Судові органи та судові системи в зарубіжних країнах.
- •Організація конституційного контролю.
- •Загальна характеристика конституції сша.
- •Президент сша і органи виконавчої влади.
- •Конгрес сша. Правовий статус та повноваження палат.
- •Судова система сша.
- •Конституція Франції 1958 року та її особливості.
- •Вищі органи державної влади в фрн.
-
Президент сша і органи виконавчої влади.
Презідент США - глава держави США, глава виконавчої влади (Федерального уряду США і головнокомандувач Армії і Флоту за Конституцією США). Має право вето на законопроекти (біллі), прийняті Конгресом США. Посада введена Конституцією США, прийнятої в 1787 році. Першим президентом США став в 1789 році Джордж Вашингтон. До його вступу на посаду верховним керівником конфедерації штатів, які підписали Декларацію про незалежність, був Президент Континентального конгресу. Чинний президент США - Барак Обама. Офіційно 44-й президент США вступив на посаду 20 січня 2009 року.
Вимоги до кандидатів
Стати президентом США за Конституцією США може тільки громадянин США за народженням (або той, хто перебував громадянином США при затвердженні Конституції), старше 35 років і мешкає в США не менше 14 років. Найстаршим президентом на момент обрання був Рональд Рейган, вперше обраний у віці 69 років і переобраний на другий термін у віці 73 років. Наймолодшим був Теодор Рузвельт, обраний у віці 42 років і 10 місяців.
Згідно 22-й поправці до Конституції, прийнятої в 1951, одне і те ж особа може бути обрана президентом США не більше двох разів (неважливо, підряд або з перервою). Крім того, якщо якийсь особа після смерті або відставки обраного президента займало президентський пост (з поста віце-президента чи інакше) протягом 2 років і більше, то ця особа в подальшому може бути обрано президентом не більше 1 разу. Фактично президенти і раніше майже всі дотримувалися це неписане правило, наслідуючи приклад Джорджа Вашингтона, який пробув на посаді тільки два терміни. Проте в 1940 році Франклін Д. Рузвельт був обраний на третій термін, а в 1944 - і на четвертий (помер в 1945). Після цього, не применшуючи заслуг Рузвельта та надзвичайних умов, в яких він переобирався (Друга світова війна), було вирішено законодавчо обмежити кількість можливих переобрань, щоб цей випадок не став прецедентом для встановлення диктатури. 22-а поправка не мала зворотної сили і не поширювалася на що діяв у той момент президента Гаррі Трумена, який відбув майже повністю термін Рузвельта після його смерті плюс свій власний, але Трумен сам не побажав знову балотуватися в 1952.
Тільки один президент, Гровер Клівленд, обіймав посаду два терміни з перервою.
Повноваження і обов'язки
Президент є головнокомандуючим армією і флотом Сполучених Штатів і поліції окремих штатів, коли вона призивається на дійсну службу США.
Президент США має право:
-
вимагати думку в письмовому вигляді від вищої посадової особи в кожному з виконавчих департаментів з будь-якого питання, що стосується їх посадових обов'язків
-
дарувати відстрочку виконання вироку, а також помилування за злочини проти Сполучених Штатів, крім як у справах імпічменту (не тільки власного, але й чиновників інших рівнів).
-
за порадою і за згодою сенату укладати міжнародні договори за умови їх схвалення двома третинами присутніх сенаторів
-
заповнювати всі вакансії, що відкриваються в період між сесіями сенату, видаючи посвідчення на посади, термін дії яких закінчується у кінці його наступній сесії
-
у надзвичайних випадках може скликати обидві палати Конгресу або будь-яку з них
-
у разі розбіжностей між палатами Конгресу з приводу часу перенесення засідань переносити їх сам на такий час, яке вважатиме за доцільне
У США до складу кабінету входять усі особи, які очолюють міністерства. Але це не означає що він є осередком усієї виконавчо-владної діяльності. Значна частина функцій у сфері виконавчої влади реалізується іншими органами, керівники яких не входять до складу кабінету, а самі ці органи прямо не кореспондуються з кабінетом. До таких органів, насамперед, слід віднести різного роду федеральні агентства та президентські комісії, компетенція яких може нічим не відрізнятися від компетенції окремих міністерств. Важливу роль відіграють також органи, включені до структури так званого виконавчого апарату при президентові США
Керівники деяких цих органів фактично конкурують за змістом компетенції з відповідними міністрами. Однак усі вони діють на основі повноважень, переданих їм президентом. Саме президент, згідно зі ст. 2 Конституції США, персоніфікує всю систему органів виконавчої влади, саме на ньому замикається їх компетенція та діяльність.
Характеризуючи склад урядів, слід зазначити, що основною діючою особою уряду, формальним і неформальним центром є його глава. Найчастіше він зветься прем’єр-міністром, хоча прийняті й інші титули: голова, канцлер тощо. У президентських республіках, як зазначалося, систему органів виконавчої влади очолює президент, а посада прем’єр-міністра відсутня.
