135. Тестування, його призначення. Види тестів

Тест — завдання стандартної форми словесного характеру чи у вигляді спеціального малюнка. Тестування —експериментальний метод психодіагностики. Обов’язкові компоненти тесту:--стандартна інструкція щодо мети і правил виконання завдання;--ключ шкалування, що вказує, яку характеристику, вимірювану якісну особливість тестованого розкриває кожний із пунктів завдання;--ключ кодування, який визначає кількість балів за кожний варі­ант відповіді; ключ інтерпретації одержаного індексу, що визначає норми, з якими порівнюється результат, показаний тестованим. Мета--визначити наявність чи брак уже відомих соціально-психологічних особливостей у особистості, що досліджу­ється. Тест має забезпечити об'єктивне порівняння між собою до­сліджуваних, тобто визначити, якою мірою вони відповідають уста­новленим стандартам.Тести класифікують за різними ознаками.За цільовим призначенням їх поділяють на такі види:--проективні, що дають змогу визначити наявність певних соці­ально-психологічних якостей у певної людини. Вони складаються з певних стимулів, реагуючи на які, людина виявляє притаманні їй якості;--оцінні, що забезпечують відносні виміри здатностей, рівня роз­витку соціально-психологічних властивостей (пам'яті, мислення), що визначають успіх трудової діяльності;--професійні, що виявляють ступінь готовності до певної діяльнос­ті, тобто рівень засвоєння знань і навичок, необхідних для якоїсь професійної діяльності. За предметом дослідження розрізняють загальні особистісні, за допомогою яких фіксують певну цілісність психічних власти­востей особи; спеціальні особистісні тести, призначені для діагнос­тики тієї чи іншої риси, характеристики, властивості суб'єкта (наприклад, розумового розвитку, професійних здібностей, рівня за­гальної відповідальності, самоконтролю тощо); групові, які забезпе­чують діагностику групових психологічних процесів — рівня згур­тованості груп і колективів, особливостей групового соціально-психологічного клімату, міжособистісного сприйняття.

136. Соціометрія, особливості її застосування.

В соціологічних дослідженнях найчастіше використову­ють групові тести, до яких можна віднести соціометрію. Соціомет­рія як різновид психологічного тесту грунтується на описуванні та є своєрідним методом діагностики, кількісного вимірювання й аналізу взаємовідносин невеликих, повністю сформованих соціальних груп. Вивчення характеру взаємовідносин членів окремих груп трудо­вого колективу є одним з найактуальніших завдань соціології праці. Соціометрія дає змогу виміряти ступінь згуртованості (роз'єднання)групи; визначити «соціометричні позиції», тобто порівняльний ав­торитет членів групи за ознаками симпатії (антипатії), де на крайніх полюсах знаходяться лідер і той, ким нехтують; зафіксувати угру­повання, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери. За до­помогою цього методу можна виявити неконфліктні та конфліктні (напружені) ділянки, що має велике значення в управлінні соціаль­ними процесами у сфері праці.Соціометрія може застосовуватися для дослідження лише невеликої (контактної) групи. Вона грунтується на вивченні вибору членами групи партнерів для спільної роботи, навчання, відпочинку тощо. У заданій дослідником конкретній си­туації фіксується установка досліджуваного на взаємодію (чи відмо­ву від взаємодії") з іншими членами групи. Процедура проведення соціометричного дослідження складає­ться з вибору соціометричних критеріїв, визначення кількості критеріїв, опитування, опрацювання даних соціометричних вимі­рювань.Соціометричні критерії, або, як їх іще називають, критерії вибо­ру — це питання, які проектують різні ситуації взаємодії членів ко­лективу, коли вони (згідно з процедурою дослідження) мають виб­рати партнера. Йдеться не про загальну оцінку когось (подобається — не подобається), а про ставлення опитувано­го до інших членів групи за різними критеріями, наприклад, з по­гляду спільної роботи, участі у вирішенні виробничих проблем, проведення дозвілля тощо.