40. Суспільство як соціальна система та соціальне явище

Країна – певна територія, де проживають люди, що взаємодіють між собою. Держава – політична організація країни. Сусп. – ключове поняття соціології, унікальне соціальне явище, соціальна система країни, сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності, соціальні норми, і хар-ся соціокультурною ідентичністю його членів. Сусп. має такі ознаки: спільна територія, система норм та цінностей, цілісність та сталість, здатність підтримувати та відтворювати систему зв’язків, автономність, саморегуляція, саморозвиток. Вони дозволяють трактувати суспільство як соціальну систему – цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні групи та спільноти, норми та цінності. У цьому полягає системний підхід до тлумачення суспільства: воно складається з індивідів та системи зв’язків між ними, що є не простою сумою цих елементів, а утворюють системну якість, тобто, перебувають у системі різноманітних зв’язків (координація, субординація). Соціальні зв’язки зумовлюють спільну діяльність індивідів для досягнення певних цілей та мають об’єктивний характер.

41.

Основні ознаки суспільства

Сусп. – ключове поняття соціології, соціальна система країни, сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності, соціальні норми, і хар-ся соціокультурною ідентичністю його членів. Воно має наступні ознаки:

• Спільність території (становить основу соціального простору, у якому проживають та взаємодіють члени сусп., збігається з державними кордонами).

• Певний рівень розвитку культури.

• Система норм і цінностей.

• Цілісність та сталість (забезпечується за допомогою системи норм та цінностей, а також системи культури, що є основою зв’язків між людьми та мають велику інтегруючу силу).

• Здатність підтримувати та відтворювати систему внутрішніх зв’язків (воно поповнюється, головним чином, за рахунок народження дiтей, й вiдтворює свою будову діяльністю власних членів).

• Автономність, саморегуляція, саморозвиток (сусп. без втручання зовн. сил може створювати такі умови життя, що необхідні для задоволення людських потреб).

Типологія суспільства

Типологія сусп. відбувається за різними критеріями: 1) головний спосіб здобуття засобів до існування (збирачів та мисливців; садівничі сусп.; аграрні сусп.; промислові сусп.); 2) ціннісний критерій (традиційні – індивіди керуються традиціями та обмежені у виборі; сусп., що керуються зсередини – домінують особисті, чіткі моральні цінності; сусп., кероване ззовні – для досягнення успіху необхідно враховувати зовнішні обставини); 3) розвиток управління і ступінь соціального розшарування (просте – родоплемінна організація, відсутність майнового розшарування, класів та держави; складне – існує соціальне розшарування, нерівність); 4) політичний режим (демократичне, тоталітарне, авторитарне); 5) рівень відкритості зовнішньому світові (відкриті, закриті); 6) панівна релігія (ісламське, православне, католицьке тощо); 7) стадії розвитку (доінстріальне, індустріальне, постіндустріальне); 8) писемність (дописемні, писемні); 9) формаційний підхід (первісна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична формація).