2.5. Міжбанківський ринок та залучення ресурсів на ньому

До позиченого капіталу комерційного банку належать кошти, шо от­римані від емісії та продажу облігацій, та кредити, отримані в інших бан­ках, у тому числі в НБУ.

На відміну від звичайних акцій облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні комерційним банком. Якщо акції випускаються без

100

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

установлення терміну погашення, то для облігацій установлюється пев­ний термін. Тому кошти, отримані комерційним банком за допомогою випуску облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Власник облігації набуває права на одержання фіксованого прибутку за нею протягом терміну дії позики. З настанням терміну погашення облігації банк повертає власнику номі­нальну вартість цього цінного паперу.

Якшо комерційний банк і надалі хоче утримувати у своєму обороті кошти, залучені за допомогою випуску облігацій, він вдається до рефі­нансування попередніх випусків. Це здійснюється через викуп раніше випущених облігацій за кошти, отримані від випуску нових незабезпече-них боргових зобов'язань. Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у власний капітал комерційного банку. Конверто-ваність облігацій дає змогу підвищити їх привабливість у колі покупців, оскільки останні можуть придбати акції банку в найвигідніший момент. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі бан­крутства комерційного банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам.

Необхідно відрізняти кошти, мобілізовані комерційним банком за до­помогою облігацій, від вкладів і депозитів. Якщо перші називаються в банківській практиці позиковими, або позиченими, то другі — залученими. При випуску облігацій банк відіграє активну роль, ініціатива випуску належить йому, тоді як при залученні вкладів роль банку пасивна.

До акціонерних банків, шо випускають облігації, застосовуються такі самі вимоги, які при випуску акцій. Емісія облігацій регламентується за­конами України «Про господарські товариства» і «Про цінні папери та фон­дову біржу», тобто тими самими законодавчими актами, що й випуск акцій.

Комерційний банк може випускати облігації для залучення позико­вих коштів лише за умови повноїсплати усіх випущених ним акцій. Реа­лізація облігацій може відбуватися або на основі їх продажу за договорами з покупцями, або через обмін на раніше випущені облігації та цінні папе­ри. Погашаються облігаційні позики комерційними банками після закін­чення терміну обігу облігацій за їх номінальною вартістю. Банківські об­лігації в Україні не набули розвитку. Причинами такого стану є їх неза­безпеченість, нездатність нових банків довести статутні капітали до розмірів мінімальних вимог НБУ, фінансові труднощі, що виникли в

101

Череп А. В., Андросова О.Ф. Банківські операції

більшості банків останнім часом, а також відсутність вторинного ринку цінних паперів.

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбан-ківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі ко­мерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одер­жання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

Банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівня­но з кредитуванням суб'єктів господарської діяльності, оскільки перші вирізняються, як правило, вишою надійністю. Проте в Україні з другої половини 1994 р. у банківській системі склалася кризова ситуація,, од­нією з причин якої було неповернення окремими банками міжбанківсь-ких кредитів. Тому нині комерційні банки дуже обережно підходять до вирішення питань про видачу міжбанківських кредитів.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними — від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кре­дитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, що надані господарникам, і пов'язана з обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розши­рення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку з необхі­дністю регулювання банківської ліквідності. В Україні у зв'язку з впро­вадженням електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється через прямі контакти між банком-кредитором і банком-позичальником, на договірних умовах, на чітко визначений термін. До­сить активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

У договорі про міжбанківське кредитування, крім терміну обумов­люється сума кредиту, рівень процентної ставки, порядок погашення. Звичайно при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на безспірне списання боргу. Якщо банк, що позичив кредитні ресурси, не може їх повернути в установлений термін, то він купує гроші в іншому банку. При укладенні договору на міжбанківський кредитбанк-позичальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки комерційні банки, а й їхні відділення та філії. Проте це право реалізується лише в системі одного банку, що має філій ну мережу.

102

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управлін­ня ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора ос­танньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування комер­ційних банків:

• проведення операцій на відкритому ринку;

• надання стабілізаційного кредиту;

• здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку Н БУ проводить, здійснюючи коротко­строкове та середньострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит «овернайт»).

Н БУ здійснює рефінансування комерційних банків через операції на відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності і векселів Державного казна­чейства України, що враховані комерційним банком.

Н БУ може кредитувати комерційні банки через відповідні механізми рефінансування, якщо вони дотримуються таких вимог:

• термін діяльності банку не повинен бути меншим, ніж один рік;

• банк має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських операцій;

• банк має власні високоліквідні активи (цінні папери та інші цінності), які можуть бути прийняті в заставу;

• банк виконує вимоги щодо дотримання таких нормативів капіта­лу: капіталу банку (Н1), мінімального розміру статутного капіталу (Н2), платоспроможності (НЗ), достатності капіталу (Н4), у тому числі розмір зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу не повинен бути мен­шим, ніж розмір, що визначений кваліфікаційними вимогами;

• виконуються нормативи загальної ліквідності та співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку;

• банком сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відповідно до встановлених обсягів;

• банком здійснюється своєчасне погашення одержаних від Н БУ кре­дитів;

• прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку не перевищують 10% від суми кредитного портфеля;

• кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5% кредитного портфеля банку.

НБУ здійснює рефінансування комерційних банків за допомогою опе-

103

Череп А.В., Андросова О. Ф. Банківські операції

рацій на відкритому ринку тільки для регулювання грошово-кредитного ринку та з метою підтримання ліквідності банківської системи, тому об­сяги цих операцій такі, які потрібні для вирівнювання монетарних пара­метрів та управління грошово-кредитним ринком.

Короткострокове рефінансування банків за допомогою операцій на відкритому ринку здійснюється на строк до 14 днів, середиьострокове -до шести місяців, під забезпечення, через кількісний або процентний тен­дер. Для забезпечення наданого кредиту використовуються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше, ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, і які перебувають у власності банків, а також ураховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше, ніж через 30 днів після строку погашення кредиту. Державні цінні папери приймаються під забезпечення кредиту за умови, шовони перебу­вають у власності банку—клієнта Депозитарію НБУ і необтяжені ніяки­ми зобов'язаннями.

Умовою для прийняття врахованих банками векселів під забезпечення кредиту НБУ є наявність у банків-позичальників достовірного вексель­ного досьє на векселедавця та всіх зобов'язаних за векселем осіб. Інфор­мація щодо платоспроможності векселедавця та зобов'язаних за векселем осіб повинна містити також висновок останньої перевірки аудиторської організацій надаватися банками відповідному територіальному управлі­нню Н БУ в обов'язковому порядку.

Рефінансування банків через операції на відкритому ринку здійснюєть­ся під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі, шо не перевищує 85% від балансової вартості держав­них цінних паперів та 70% від номінальної вартості врахованих векселів. Кредитування здійснюється за процентною ставкою, шо не нижча, ніж облікова ставка НБУ.

Н БУ проводить тендери з короткострокового рефінансування банків за допомогою операцій на відкритому ринку в першу, другу та третю сере­ду місяця, починаючи з першого повного тижня. Тендери із середньост-рокового рефінансування банків проводяться в четверту середу, почина­ючи з першого повного тижня.

У повідомленні про проведення тендеру НБУ зазначаються такі умови:

• тип тендера (кількісний або процентний);

• строк користування кредитом;

• загальна сума кредиту, шо пропонується Н БУ (або без оголошення такої);

• мінімальна сума заявки для одного банку;

104

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

• перелік забезпечення кредиту;

• інші умови.

Банк, який потребує підтримки своєї ліквідності, надсилає засобами програмного забезпечення «ТЕНДЕР» до Департаменту монетарної політи­ки НБУ заявку на участь у тендері, яка містить перелік державних цінних паперів або врахованих банком векселів. Після перевірки наявності на депозитарному рахунку в банку вільних від зобов'язань державних цінних паперівта строків їх погашення Департамент монетарної політики пере­дає копію заявки до відповідного територіального управління Н БУ для подальшої перевірки фінансової надійності та юридичної дійсності забез­печення.

Комерційний банк може подати на участь у тендері тільки одну заяв­ку. Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу (або державні цінні папери, або векселі).

Для участі у тендері приймаються заявки банків, які надійшли до 10-ї години у вівторок. Заявки, які надійшли пізніше зазначеного часу, не розглядаються.

Відповідні територіальні управління НБУ після розгляду копії заявки на участь у тендері, перевірки запропонованого забезпечення та дотри­мання вимог і умов тендерних торгів до 17-ї години у вівторок повідомля­ють Департамент монетарної політики НБУ засобами програмного забез­печення «ТЕНДЕР» про можливу участь банку в тендері та надійність (спроможність) запропонованого банком забезпечення.

Удень проведення тендера (середу) заявки банків на участь у тендері розглядаються Департаментом монетарної політики НБУ з дотриманням таких вимог:

• один банк не може одержати більше як 50% запропонованого на тендері обсягу кредитів;

• сума заборгованості за кредитами Н БУ, утому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки на тендер, не повинна перевищувати п'ятик­ратного обсягу капіталу банку, що розрахований заданими останнього балансу.

При проведенні кількісного тендера розподіл кредитів здійснюється згідно з поданими заявками до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за однією тендер­ною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

105

Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

Під час проведення Н БУ процентного тендера банки самостійно про­понують процентну ставку, за якою вони погоджуються одержати кош­ти, але не нижчу за облікову. На процентному тендері заявки задовольня­ються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово знижуючи до закінчення зап­ропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.

Якщо неможливо задовольнити заявки усіх банків — учасників про­центного тендера, які пропонують однакову процентну ставку, у зв'язку із недостатністю кредитів, кошти, що залишилися, розподіляються про­порційно між цими банками.

Про результати тендера повідомляються банки — учасники тендера і відповідні територіальні управління НБУ. Банки, чиї заявки задоволені, укладають кредитний договір та договір застави відповідним територі­альним управлінням Н БУ, яке має повідомити засобами програмного за­безпечення «ТЕНДЕР». Департамент монетарної політики НБУ про ук­ладення договору. Після цього Департамент монетарної політики та бан-ки-позичал ьники здійснюють блокування державних цінних паперів під забезпечення кредиту. Одержавши інформацію від Депозитарію про на­лежне оформлення забезпечення державними цінними паперами, а від відповідного територіального управління Н БУ — про враховані банками векселі, Департамент монетарної політики забезпечує перерахування коштів за наданими банкам кредитами, заявки яких задоволені відповід­но до результатів проведеного тендера.

Одержані за допомогою тендера кредити НБУ не можуть бути пролон­говані й підлягають обов'язковому поверненню. Якшобанк-позичаль-ник не повертає у визначений строк такі кредити, Н БУ має право застосу­вати безспірне стягнення заборгованості, а за відсутності такої можли­вості зараховує цю заборгованість на рахунок прострочених кредитів і нараховує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше, ніж за 10 днів. Протягом Юднівздня виник­нення простроченої заборгованості Н БУ має право реалізувати предмет застави або одержати по ньому платіж і спрямувати кошти на погашення простроченого кредиту.

Уразі застосування безспірного порядку списання заборгованості за наданими кредитами з коррахунку банку Департамент монетарної політи­ки НБУ повідомляє про це відповідне територіальне управління НБУ, у якому відкрито кореспондентський рахунок банку-позичальника. Згідно з цим повідомленням територіальне управління Н БУ виписує платіжну вимогу на списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості

106

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

за кредитом і процентів за користування ним. Якшо банк порушує строк повернення кредиту, наданого НБУ через тендер, він не допускається до участі в наступних п'яти тендерах.

З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи, «тонкого» регулювання грошово-кредитного ринку Н БУ запро­ваджує постійно діючу л інію рефінансування, що є гнучким механізмом короткострокового (миттєвого) підтримання ліквідності банку. Кредит через лінію рефінансування надається строком на один робочий день — кредит «овернайт». Надання банкам таких кредитів здійснюється тільки під забезпечення державних цінних паперів, що перебувають у власності банку — клієнта Депозитарію Н БУ — і не обтяжені в обігу (вільно оберта­ються на вторинному ринку).

Кредит «овернайт» надається в розмірі не більше як 85% від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів. Кредити «овернайт» надаються за щоденно оголошеною Н БУ процент­ною ставкою і за умови укладення щокварталу між комерційним банком і Н БУ кредитної угоди.

Для одержання кредиту «овернайт» комерційний банк подає до Де­партаменту монетарної політики заявку, яка містить перелік державних цінних паперів, що пропонуються банком під забезпечення кредиту.

Перевіривши наявність на депозитарному рахунку банку вільних від зобов'язань державних цінних паперівта строківїх погашення. Департа­мент монетарної політики Н БУ передає копію заявки до відповідного те­риторіального управління НБУ для перевірки виконання банком умов кредитування. Про своє рішення щодо кредитування відповідне тери­торіальне управління НБУ повідомляє Департамент монетарної політики НБУ; після чого здійснюється блокування державних цінних паперів, наданих як забезпечення кредиту. Після одержання від Депозитарію інформації щодо належного оформлення забезпечення державних цінних паперів Департамент монетарної політики НБУ надсилає банку повідом­лення і забезпечує перерахування коштів за наданим кредитом «овернайт» банку, заявка якого задоволена.

Уразі неповернення банком кредиту «овернайт» і процентів за корис­тування ним наступного після отримання кредиту робочого дня до банку-позичальника застосовується безспірне стягнення заборгованості з ко­респондентського рахунку банку. Якщо на цьому рахунку недостатньо коштів, непогашена заборгованість переноситься на рахунок простроче­них кредитів із нарахуванням пені у розмірі 0,5% за кожний день про-строчки, але не більше ніж за 10 днів.

107

Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

Протягом Юднівздня виникнення простроченої заборгованості НБУ має право здійснити продаж державних цінних паперів третім особам або вжити заходів щодо їх погашення та за рахунок отримання коштів пога­сити прострочені борги банку-боржника. Якщо банк порушив строк по­вернення кредиту «овернайт», шо наданий НБУ через лінію рефінансу­вання, він не допускається до використання цієї лінії протягом трьох місяців.

Н БУ може надавати стабілізаційний кредит комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, шо перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наяв­ності його клопотання та висновків відповідного територіального управлін­ня НБУ. Стабілізаційний кредити може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичаль-ника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку чи фінансової установи. Стабілізаційний кредит НБУ має цільове призначен­ня і для кредитних операцій комерційного банку не використовується.

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіально­го управління НБУ клопотання і затверджену Радою банку програму фінансового оздоровлення. Після здійснення аналізу фінансового стану банку та його програми фінансового оздоровлення територіальне управл­іння НБУ надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду Н БУ. Цей департамент готує пропозиції Правлінню Н БУ щодо можливості надання банку, шо перебуває у режимі фінансового оздоров­лення або який узяв на себе борг банку, шо перебуває в режимі фінансо­вого оздоровлення, стабілізаційного кредиту.

Стабілізаційний кредит надається банкам строком до трьох років, а якшо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року. Рішення про надання стабілізаційного кредиту банку прий­має Правління НБУ на підставі висновку територіального управління НБУ та пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду НБУ. У цьому рішенні визначаються строк користування кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним креди­том. Прийнявши позитивне рішення про надання стабілізаційного кре­диту, відповідне територіальне управління Н БУ вживає організаційних заходів щодо укладення збанком договору про надання кредиту. Банк-позичальник повинен розробити графік погашення стабілізаційного кре­диту і дотримуватися його строків.

108

Розділ 2. Формування ресурсної бази комерційного банку

З метою регулювання грошово-кредитного ринку, активізації прове­дення міжбанківських операцій з державними цінними паперами, казна­чейськими зобов'язаннями та іншими борговими зобов'язаннями, що визначені Правлінням НБУ, а також для сприяння встановленню котиру­вальних цін на ці цінні папери Н БУ проводить операції з ними на біржо­вому та позабіржовому ринках. Н БУ проводить операції на відкритому ринку з купівлі-продажу державних цінних паперів, які перебувають у його портфелі на продаж.

Учасниками біржових і позабіржових торгів з купівлі-продажу дер­жавних та інших цінних паперів можуть бути комерційні банки. За допо­могою цих операцій вони можуть збільшувати (продаючи цінні папери, що є в їх інвестиційному портфелі) або зменшувати (купуючи цінні папе­ри) залучені кошти.

Одним із засобів рефінансування комерційних банків є операції репо. Вони використовуються як інструмент оперативного управління ліквідністю банківськоїсистеми та здійснення НБУ грошово-кредитної політики. Учасниками операцій репо можуть бути банки, які мають ліцен­зію на здійснення банківських операцій, та письмовий дозвіл НБУ на операції за дорученням клієнтів або від свого імені та на депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних па­перів.

НБУ у межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківськоїсистеми може про­водити з банками операції «прямого» та «зворотного» репо на визначену суму та на відповідний строк.

Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися до Н БУ щодо здійснення операцій «прямого» репо.

У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося монетарною програмою. Н БУ може продавати з власного портфеля дер­жавні цінні папери шляхом операцій «зворотного» репо на відповідний період за умови викупу цих самих державних цінних паперів надалі в установлений строк.

Продаж і купівля державних цінних паперів при здійсненні операцій «прямого» і «зворотного» репо відбуваються за ринковою або балансовою оцінкою (у разі відсутності активного фондового ринку).

Н БУ може здійснювати операції на відкритому ринку з купівлі (про­дажу) державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з банками, так і через проведення тендера заявок банків на участь в опе-

109

Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції

раціях репо. Банки подають до Департаменту монетарної політики НБУ заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі (продажу) державних цінних паперів. Н БУ, проводячи тендер, відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найбільш привабливими для нього за ціновими параметрами (дешевші при купівлі і дорожчі при продажу), або за потреби мати у своєму портфелі конкретні державні цінні папери. Після проведення тендера Н БУ надсилає банкам, які отримали право на купівлю (продаж) державних цінних паперів, повідомлення-підтвердження про намір укласти договір про здійснення операцій «пря­мого» або «зворотного» репо.

Н БУ залежно від строку може здійснювати такі види операцій «прямо­го» та «зворотного» репо:

• нічне репо (термін дії один день);

• одна із сторін договору може вимагати виконання операції репо в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату за вершения дії цього договору);

• строкове репо (термін операцій чітко визначений).

У договорі про здійснення операцій репо (додаток Ж), крім інших умов, має передбачатися блокування державних цінних паперів, шо є предме­том договору, на відповідних рахунках депо-обліку в депозитарії. Пере­рахування коштів з рахунку покупця на рахунок продавця відбувається тільки після здійснення блокування державних цінних паперів.