1.3.5. Банківська система Китаю

Крім аналізу особливостей розвитку банківських систем високороз-винених індустріальних держав, практичний інтерес становить вивчення досвіду побудови кредитно-фінансової системи в Китаї. Це зумовлено насамперед тим, шо Китай — практично єдина країна, де інтенсивне еко­номічне зростання супроводжується найсильнішим партійно-політичним впливом на економіку.

Нині в країні функціонує дворівнева банківська система (рис. 1.2), яка була створена в 1983 р. і має вичерпне й систематичне банківське ре­гулювання:

• позиції й цілі центрального банку, спеціалізованих банків та інших фінансових інститутів;

• управління грошовим обігом, кредитами, заощадженнями, відсот­ковими ставками.

Першим рівнем банківської системи є Народний банк Китаю (НБК), заснований І грудня 1948 р., як головний інститут, відповідальний за здійснення грошово-кредитної політики.

Після 1949 р. було засновано численні спеціальні банки, що стали зго­дом банками другого рівня і сприяли соціалізації економіки, її відновлен­ню й розвитку, у тому числі через націоналізацію приватних банків і ство­рення окремої частки державно-при ватної власності. Ці банки згодом то ставали частиною Народного банку Китаю, то відновлювалися як неза­лежні кредитні інститути. Сам же Народний банк Китаю за період свого існування неодноразово входи в до складу Міністерства фінансів, втрача­ючи свою незалежність. У 1983 р, після прийняття Закону про Н БК він остаточно перетворився на єдиний центральний банк із доданням регу­люючих функцій, притаманних центральним банкам розвинутих країн. Зі структури Н БК було виведено спеціалізовані банки, що ознаменувало собою повне формування дворівневої банківської системи.

ЗІ

Рис. 1.2. Банківська система КНР

Сучасна банківська система Китаю характеризується наявністю цент­рального банку з його державними функціями (НБК) і п'яти спеціалізо­ваних банків, до яких належать:

• Торгово-промисловий банк;

• Сільськогосподарський банк;

• Китайський інвестиційний банк;

• Народний будівельний банк;

• Банк Китаю.

Останній є основним для операцій у зовнішньоекономічній сфері. Крім цих спеціалізованих банків, діють інші важливі фінансові інститути: Ко­мунікаційний банк, кредитні кооперативи і поштові відділення, а також безліч дрібних, певною мірою незалежних фінансових інститутів, які та­кож відіграли важливу роль у підвищенні ефективності проведення еко­номічних реформ у Китаї.

Водночас сучасна китайська кредитно-фінансова система має низку суттєвих недоліків. Це пов'язано з тим, шо за активізації економічних реформ система стає нестабільною. Зокрема, процес реформ супровод­жується децентралізацією й передачею влади в прийнятті економічних рішень на місця, тоді як основні параметри грошово-кредитної політики закладаються в централізовані плани, які затверджуються в адміністра­тивному порядку. В той же час вплив НБК, як центрального банку об-

V-

Розділ J. Виникнення та розвиток банківських операцій

межується на національному рівні недостатньою адміністративною неза­лежністю від Державної Ради, а на місцевому рівні — системою подвійно­го управління, за якої місцеві філії НБК залежать від місцевих органів влади і практично не захищені від політичних втручань. Ці фактори, а також практична відсутність великого приватного капіталу в китайських банках значно знижують ступінь впливу банківської системи на прове­дення економічних реформ загалом.

Аналіз становлення і розвитку банківських систем різних країн свідчить, шо найдоцільнішою і сприятливою для ефективного розвитку ринку фінансово-кредитних послуг організаційною структурою є дворі­внева банківська система, до якої належать: 1 -й рівень — Центральний банк; 2-й рівень — комерційні (державні та приватні) банки.

Ефективність діяльності банку 1 -го рівня визначається ступенем не­залежності у здійсненні покладених на нього функцій та ЇЇ відповідності рівню відповідальності за здійснювану грошово-кредитну політику.

Не менш суттєвим є те, що динаміка розвитку банків 2-го рівня прямо залежить від фінансово-економічного стану, як держави загалом, так і окре­мих суб'єктів господарювання. Неможливо домогтися високої надійності й достатньої капіталізації банківської системи в умовах глибокої фінансово- про­мислової кризи за відсутності реальних тенденцій економічного зростання.

Саме під таким кутом зору і треба розглядати особливості формування й розвитку банківської системи України.