17.Характеристика методів валютного регулювання

Основні методи валютного регулювання, якими користуються ЦБ: 1)валютні інтервенції - пряме втручання ЦБ країни у ф-ціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс нац-ної грошової одиниці. Банк скуповує інвалюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо низькому рівні, і продає її, коли пропозиція інвалюти недостатня і валютний курс високий. При цьому відбувається урівноваження попиту і пропозиції на іноземну валюту і обмежуються рівні коливань курсу нац-ної грошової одиниці; 2)девальвація валют - офіційне зниження курсу нац-ної грошової одиниці відносно інвалют або міжнародних розрахункових одиниць. Девальвація може відбуватися стихійно або проводитися цілеспрямовано як елемент валютної політики держави з метою впливу на розвиток ек-ки, передусім на розвиток зовнішньоек-чних відносин через підвищення конкурентоспроможності експорту і поліпшення стану платіжного балансу; 3)ревальвація валют - офіційне підвищення курсу нац-ної грошової одиниці відносно іноземних валют і міжнародних розрахункових одиниць. Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів, проте не вигідна для експортерів; 4)дисконтна (облікова) політика - традиційний інструмент ЦБ для регулювання валютного курсу і для збереження валютних резервів. Регулювання рівня ставки рефінансування (облікової ставки) ЦБ належить до ринкових інструментів і здійснюється з метою впливу на міжнародний рух капіталу, динаміку внутр. кредитів, структуру грошової маси, рівень цін. Змінюючи розмір облікової ставки, ЦБ здійснює певний вплив на приплив чи відплив капіталів, а відтак і на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, бо стимулює попит на дану валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти; 5)управління валютними резервами (диверсифікація) - важливий метод валютного регулювання. Валютні резерви - запаси резервних активів, які перебувають на рахунках у центральному банку і в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов 'я-зань, а також, у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу нац-ної грошової одиниці; 6)валютні обмеження - сукупність заходів і нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку і спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільності курсу нац-ної грошової одиниці і досягнення інших цілей. Валютні обмеження застосовуються за умов хронічних і досить великих дефіцитів торговельних балансів.

18.НБУ - фінансовий агент уряду

ЦБ, виступаючи у ролі банкіра і фінан­сового агента уряду, тісно взаємодіє з органами державної влади. Вони співпрацюють як при вирішенні загальних питань грошово-кредитної, валютної і фіскально-бюджетної політики, так і під час повсякденного виконання фінансових операцій. Загалом повноваження ЦБ як банкіра і фінансового агента уряду визначається розподілом повнова­жень між центральними органами держ-го управління, обра­ною системою касового виконання держбюджету, особ­ливостями банківського законодавства, рівнем держборгу, традиціями, що склалися історично.

ЦБ відіграють помітну роль у забезпеченні ка­сового виконання держбюджету.

ЦБ можуть виступати кредиторами уряду, якщо це дозволено законодавством країни. У світовій практиці відомі три методи фінансування дефіциту бюджету: 1)податкове - підвищення урядом податкових ставок, введення нових податків, скасування раніше встановлених пільг за податками, що веде до збільшення надходжень до бюджету. Не призводить до зміни загальної грошової маси, бо здійснюється за рахунок перерозподілу наявних ресурсів між окремими групами ек-чних суб'єктів; 2)боргове - запозичення урядом кош­тів шляхом випуску держ. боргових зобов'язань, надходження від реалізації яких спрямовується до бюджету. Може здійснюватись як шля­хом розміщення держ. боргових зобов'язань на внутрішньому і на зовнішньому ринку; 3)емісійне - отримання урядом від ЦБ прямих кредитів чи кредитів у формі купівлі банком держ. боргових зобов'язань. Емісія грошей, яку таким чином здійснює ЦБ, безпосередньо впливає на обсяг грошової маси і може при­звести за певних умов до небажаних наслідків.

ЦБ беруть участь в управлінні держбор­гом.

Управління держборгом передба­чає взаємодію і співпрацю кількох центральних органів держ-го управління, які відповідають за розроблення і реалізацію боргової політики держави.

Управління держ. боргом складається з стадій: 1)залучення держ. запозичень; 2)розміщення залучених коштів; 3)погашення і обслуговування боргу; 4)реструктуризація боргу - угода держави з кредиторами про нову схему погашення боргових зобов'язань у зв'язку з не­спроможністю держави виконувати раніше взяті боргові зо­бов'язання.

ЦБ виступають у ролі радників, консультантів уряду з питань грошово-кредитної політики і валютної політики, співпрацюють з урядом в процесі проведення аналізу, оцінки і прогнозування основних макроек-чних показників розвитку країни.