80. Аналіз і оцінка кредитного ризику.

Кредитний – імовірність неповернення позичальником кредиту та % за користування позикою в результаті фінансових ускладнень.

Наявність у кредитному портфелі Б значного обсягу проблемних кредитів та зниження ринкової вартості кредитного портфеля зумовить зменшення капіталу. Це може спричинити відплив коштів клієнтів та інвесторів Б, що призводить до втрати ліквідності. Для покриття дефіциту ліквідності Б повинен залучати кошти на грошовому ринку в більших розмірах та за більшою ціною. Для покриття ліквідності Б змушений продавати ліквідні активи, валютні кошти, щ0о змінює валютну позицію Б.

Даними для оцінки кредитного ризику є:

- рівень ризику - ri;

- обсяги кредитів – Крі.

КРкл = сума Крі * ri, обсяги класифікованих кредитів є базою для виз-ня обсягу резервів для покриття ризиків за кредитними операціями.

Основними елементами упр-ня кредитним ризиком є:

- лімітування та нормування обсягів кредитних вкладень;

- формування ефективної цінової політики;

- формування страхових резервів по кредитних ризиках.

Нормативи НБУ:

- Н8 = (Зс/К)*100%, не перевищує 25% - маx розмір ризику на одного позичальника

- норматив великих кредитів (Н9) = (Ск/К)*100%.

- Н10 = (РкІ/К)*100%, не перевищує 10% - норматив максимального розміру кредитів, гарантій, поручительств, наданих 1 інсайдеру.

- Н11 = (Рк/К)*100%, не перевищує 40% - норматив максимального розміру кредитів, гарантій, поручительств, наданих інсайдерам.

- Н12 = (МБк/К)*100% - норматив максимального розміру міжбанківських кредитів.

- Н13 = ((МБо+ЦК)/К)*100% - норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик.

Цінова політика. За надання кредитів з вищим ризиком Б повинен брати з клієнта премію за ризик. Ця премія є компенсацією Б за можливі майбутні збитки від кредитування та служить джерелом формування резерву.

Формування резерву Б зобов’язані здійснювати щомісячно в повному обсязі за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним.

81. Аналіз і оцінка валютного ризику.

Валютний – ризик потенційних збитків від зміни валютних курсів. Розрізняють:

- операційний валютний ризик – можливість неотримання прибутку в результаті впливу зміни валютного курсу на грошові потоки;

- трансляційний – невідповідність між активами та пасивами, виражених у різних іноземних валютах;

- економічний – можливість несприятливого впливу зміни валютного курсу на ек стан Б.

Стан валютної позиції є головним чинником виникнення валютного ризику. Валютна позиція – співвідношення вимог та зобов’язань Б в іноземній валюті.

Упр-ня валютним ризиком охоплює такі напрямки: вибір певних операцій в іноземній валюті, які проводитиме Б; установлення лімітів для валютних позицій; установлення правил бухгалтерського обліку для переоцінки валютних позицій; організацію аналітичної роботи.

В умовах нестійкості фінансового ринку найбільш дієвим методом упр-ня є лімітування – встановлення кількісних обмежень на співвідношення між відкритою валютною позицією зі зміною валютного курсу.

Норматив ризику загальної відкритої валютної позиції:

Н = (Вп/К)*100%, Вп - загальна відкрита валютна позиція, К – регулятивний капітал Б.

На розмір відкритої валютної позиції впливають: купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, Одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат, купівля (продаж) ОЗ, погашення безнадійної заборгованості.

Уповноважений Б може здійснювати такі операції у межах встановленої валютної позиції: купівлю іноземної валюти для виконання зобов’язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами; купівля (продаж) за іноземну валюту ОЗ; залучення коштів в інвалюті до СК; погашення безнадійної заборгованості в інвалюті тощо.

Масштаб операцій і розмір можливого прийняття валютного ризику повинні ґрунтуватись на загальній якості процесу упр-ня ризиком та стані валютного ринку країни.